К.е.н. Басюркіна Н.Й.
Одеська національна академія харчових технологій, Україна
ВПЛИВ ТРАНСФОРМАЦІЙ В ЗЕРНОПЕРЕРОБНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ НА ПРОДОВОЛЬЧУ БЕЗПЕКУ УКРАЇНИ
Україна має в своєму розпорядженні великий потенціал з вирощування і переробки зерна, в недалекому минулому виробництво зерна на душу населення було на рівні середньосвітового, але в порівняно короткий період ринкових перетворень 90-х років виробництво зерна катастрофічно впало. Досить відзначити, що в 1998 р. площа зернових культур відповідала рівню військових років і була менше, ніж коли-небудь за період починаючи з 1913 р. [1]. Така ситуація з виробництвом зерна з'явилася наслідком багатьох причин, які давно накопичилися в зернопереробній промисловості країни, але найгостріше виявилися у зв'язку з поспішним і непідготовленим проведенням реформування, стихійністю розвитку зернового ринку, ігноруванням тієї особливої ролі зерна, яка об'єктивно йому належить в забезпеченні підвищення життєвого рівня населення і продовольчої безпеки країни. Саме цим можна пояснити спад у виробництві зерна, економічний і соціальний збиток від провального стану галузі, який з урахуванням мультиплікативної дії перевищує негативні наслідки від падіння виробництва в інших галузях сільського господарства країни.
Зернопереробна галузь стимулює або стримує розвиток багатьох інших зв'язаних з нею галузей економіки, продуктових і сировинних ринків. Рівень її розвитку характеризує надійність хлібофуражного постачання, економічну і соціально-політичну стабільність в країні, її продовольчу безпеку, є своєрідним індикатором економічною благополуччя держави. По рівню абсолютного і душового виробництва, розмірам перехідних запасів, наявності резервних фондів, стану ринку зерна характеризують не тільки ефективність функціонування агропромислового комплексу і його окремих галузей, але і рівень життя населення, економічну і геополітичну могутність самої держави. В зв'язку з цим, роль зернопереробної промисловості в економіці країни необхідно розглядати і оцінювати, виходячи з його багатоцільового призначення в економічній, соціально-політичній, екологічній і міжнародній сферах.
Найбільш відомий показник оцінки рівня продовольчої безпеки в світі характеризує відношення світових запасів зерна до його загальносвітового споживання. Безпечним вважається рівень перехідних запасів, відповідних 60 дням світового споживання зерна, або приблизно 17 % від всього обсягу його споживання за рік. Решта глобальних показників характеризує стан із зерном для основних країн-експортерів і країн-імпортерів. Стосовно країн-експортерів продовольства оцінюються відношеннями пропозиції зерна п’яти головних його світових експортерів (Аргентина, Австралія, ЄС, Канада, США) до необхідної кількості, а також частка перехідних запасів до загального споживання в цих країнах – загального і диференційованого по видах: пшениця, кормове зерно, рис (В’єтнам, Китай, Пакистан, США,Таїланд). Стосовно країн-імпортерів продовольства визначаються зміни у виробництві зерна: в Індії, Китаї і СНД, в країнах-імпортерах зерна, які розвиваються, а також в країнах-імпортерах зерна, які розвиваються, за винятком Китаю і Індії. Останнім показником ФАО для оцінки глобальної продовольчої безпеки є середньорічні експортні ціни, які відстежуються по пшениці, кукурудзі і рису. Показник запасів зерна, рівний обсягу його двомісячної потреби, використовується як критична межа втрати продовольчої безпеки і є оцінкою для окремої країни. Також ФАО, виходячи з високого рівня розвитку транспортної інфраструктури світового продовольчого ринку, можливості швидкої доставки продовольства в бідні країни встановило показник критичної межі продовольчої безпеки країни – наявність двомісячного запасу перехідних залишків зерна. Враховуючи відсутність в повному обсязі таких можливостей в Україні, нерозвиненість ринкової і особливо транспортної інфраструктури, рівень запасів зерна в країні повинен бути вище в 1,2–1,3 рази при 75 % рівні надійності. Оскільки майже 40 % агропромислового виробництва прямо або непрямо зв'язано з використанням зернових ресурсів, то динамічний розвиток зернопереробної галузі безпосередньо впливає на подолання загальної системної кризи в АПК і суттєве поліпшення продовольчого забезпечення країни за рахунок мобілізації потенціалу вітчизняного виробництва [2].
Не дивлячись на переважання звуженого типу відтворення, яке склалось за роки ринкових перетворень, зернове господарство зберегло різноманітні зв'язки з галузями національної економіки. Одне робоче місце при виробництві зерна створює основу для діяльності 7–10 чоловік в інших галузях економіки. Мультиплікативний ефект від розвитку зернопереробної промисловості, навіть мінімально оцінений на рівні 3–4, перевищує в 1,5–2 рази величину сільського господарства, що мультиплікує, в розвитку української економіки, дає можливість одночасно вирішувати безліч різних загальноекономічних, міжгалузевих, організаційних, наукових, техніко-технологічних, інноваційних, галузевих, екологічних і соціальних питань [ 3 , c. 147]. Тому в сучасних нестабільних економічних умовах зернопереробна промисловість може стати ключовою ланкою в механізмі виведення всього АПК із затяжної кризи на основі використання системи взаємопов'язаних і скоординованих стратегічних і тактичних заходів. Це важливо зробити тому, що завдання стійкого забезпечення країни зерном переростає в складні міжгалузеві проблеми, рішення яких з позиції тільки розвитку однієї зернопереробної промисловості явно недостатньо.
Раціональне поєднання потенціалу зернопереробної промисловості з іншими галузями агропромислового комплексу створює сприятливі умови для ефективного використання їх виробничих ресурсів і нарощування сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства. Навіть не дивлячись на те, що поки існує тенденція скорочення вирощування зерна, під ним зайнято майже 40 % площі ріллі і понад половина посівів сільськогосподарських культур. Частка зерна стійко складає близько 30 % вартості валової і понад половини товарної продукції рослинництва, а також майже одну третину всіх кормів для тваринництва. На зернове постачання, переробку і зберігання доводиться майже одна п'ята всіх витрат сільськогосподарського виробництва, але понад 60 – 90 % його прибутку [ 4 ]. Стабільне виробництво зерна служить важливою складовою частиною формування прибуткової частини бюджету від надходження податків від його переробки і реалізації, використання як сировина в харчовій і переробній промисловості, розвитку експорту.
Місце і роль зернопереробної промисловості в економіці АПК і країни в цілому визначаються також значущістю споживної вартості продуктів харчування із зерна. Порівняно висока енергетична, білкова, мінеральна і вітамінна цінність зерна і продуктів його переробки дозволяє людині, постійно вживаючи їх, задовольняти не тільки значну частину своїх фізіологічних потреб, але і робити це при мінімальних грошових витратах, які складають 14,4 1– 8,5 % від загальних витрат домашніх господарств на продовольство. У раціон харчування українців традиційно завжди входили зернові злаки, що дають практично все необхідні елементи для підтримки нормальної повсякденної життєдіяльності організму людини. Досить відзначити, що останніми роками за рахунок споживання хлібопродуктів задовольняється 40 – 42 % денній потребі людини в їжі, від 40 до 50 % в білку і вуглеводах. З урахуванням витрат зерна на виробництво продуктів тваринництва його питома вага в енергетичному змісті харчового раціону населення країни складає не менше 50–60 %. Крім того, 2 – 3 % обсягу внутрішнього споживання зерна переробляється в харчоконцентратній, кондитерській, крохмалопаточній, спиртовій промисловості і пивоварінні [4]. Оскільки розвиток зернопереробної промисловості економічно стимулює діяльність і багатьох інших галузей економіки, то в забезпеченні продовольчої безпеки країни зерно і продукти його переробки мають особливу важливість як відносно дешеве продовольство повсякденного і одночасно стратегічного значення, є одним з основних чинників стійкого функціонування і динамічного зростання її економіки. Без неухильного нарощування виробництва дефіцитних видів зерна, збереження вирощеного урожаю, раціонального використання зернових ресурсів на насіння і особливо на кормові цілі важко розраховувати на надійне забезпечення населення продовольством і підняти престиж України в світі.
Пріоритетне значення зерна в продовольчому забезпеченні визначається також технологічною можливістю створення його резервних фондів для гарантованого хлібофуражного постачання країни, оперативного регулювання цін на внутрішньому зерновому ринку. Ціни на зерно значною мірою змінюють і визначають рівень цін на продукцію зв'язаних із зерновим господарством галузей вітчизняного АПК. Більш того, на цінові сигнали зернового ринку досить чуйно реагують не тільки інші продуктові ринки, але навіть сировинні і промислові ринки країни. Порівняно низькі показники трудомісткості, енергоємності, фондомісткості і матеріаломісткості у поєднанні з більшою сприйнятливістю до досягнень науково-технічного прогресу і передової практики, а також інвестиційною привабливістю дають можливість підвищувати ефективність виробництва зерна навіть в регіонах і господарствах з відносно невисоким біокліматичним потенціалом і незначним рівнем забезпеченості виробничими ресурсами. Унікальність економічної ситуації, яка склалася, полягає в тому, що першочергове рішення численних проблем розвитку безпосередньо самого зернопереробної промисловості створюватиме необхідні умови для динамічного зростання не тільки сільського господарства і АПК, але і економіки в цілому.
Величезний потенціал зернопереробної промисловості країни слід розглядати і оцінювати як народне надбання, постійне величезне джерело національного багатства, при раціональному використанні якого можуть бути вирішені практично всі численні питання надійного забезпечення населення продовольством, стійко розвивати експорт зерна, реально перетворивши його на сильний важіль ефективного функціонування безпосередньо самої зернової галузі, яка мультиплікативно зробить значний позитивний вплив на всю економіку України, її економічний і геополітичний стан в світі. Крім того, маючи в своєму розпорядженні чорноземні ґрунти і ресурси зернових колосових культур, розвиваючи зернове господарство на основі ефективних ресурсозберігаючих технологій, вона може повністю забезпечити продовольством не тільки своє населення, але і зробити гідний внесок до вирішення світової продовольчої проблеми.
Список використаних джерел:
1. Алтухов А.І. Мировой продовольственный кризис : причины возникновения и проблемы преодоления / А.І. Алтухов //Економіка АПК, 2010. ?№6. ? С. 145-154.
2. Басюркіна Н.Й. Методичні підходи до визначення продовольчої безпеки країни / Н.Й Басюркіна // Економіка: проблеми теорії та практики: збірн . наук. праць. – Випуск 254: В 6 т. – Т. IV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. – С. 948-957.
3. Алтухов А.І. Национальная продовольственная безопасность : проблемы и пути их решения / А.І. Алтухов .
4. Сільське господарство України. Статистичний збірник. ? К.: «Інформаційне аналітичне агентство», 2009. ? 370 с.