Чапран С.П, Стасюк Н.Р.

Національний університет “Львівська політехніка”, Україна

Особливості оцінювання та критерії відбору інвестиційних проектів

В умовах визначеності (стабільності), ринкову вартість інвестицій можна визначити за допомогою поточної вартості майбутніх грошових потоків при ставці дисконтування що дорівнюють прибутковості безризикових вкладень. В більшості цей підхід справедливий, оскільки існує лише один можливий варіант грошових потоків і точно відома відповідна ставка дисконтування. Однак процес оцінки набагато складніший в реальних невизначених умовах, коли ми не знаємо завчасно, який із сценаріїв здійснюється насправді. При цьому методи дослідження невизначеності можна розбити на три групи.

Перша група методів робить спробу врахувати в реальному вигляді всі альтернативні сценарії грошових потоків.

Методи другої групи потребують, щоб був даний повний детальний опис активів, на основі якого можна буде визначити їх вартість (прогноз грошових потоків на кожен період дисконтування по відповідній ставці з поправкою на ризик, визначаючи тим самим вартість активів).

Третя група методів розроблена для більш детального аналізу, характеристик інвестицій ( аналіз окупності, аналіз чутливості, стратегічне планування).

При порівнянні варіантів необхідне дотримання принципів системного підходу. Тут потрібно врахувати найважливішу властивість систем - емерджентності, яке обумовлює нерівність сукупного ефекту від комплексу інвестицій і величини ефектів від роздільного їх здійснення, що полягає в появі нових переваг ідеальності умов розрахунку.

При порівнянні варіантів інвестиційних проектів застосовується принцип комплексного підходу, що вимагає урахування всієї сукупності заходів, які необхідно здійснити при реалізації даного варіанту рішення.

Інвестиції рівновеликі по сумах здійснюються за різними часовими інтервалами які економічно нерівнозначні за вартістю фінансових ресурсів та цілями розміщення.

Значна тривалість життєвого циклу інвестицій у машинобудуванні приводить до економічної нерівноцінності здійснюваних інвестицій через різність витрат і отримуваних одержуваних результатів. В першому з випадків це протиріччя усувається за допомогою так званого методу приведеної вартості або дисконтування, тобто приведенням витрат і результатів до одного моменту часу у майбутньому або теперішньому часі. В якості такого моменту часу відправної точки розрахунку можна прийняти, наприклад, рік початку реалізації інвестиції.

В ідеальних початкових мотивах розрахунку проекту необхідне врахування інфляційного чинника, який, як правило, зменшує реальну вартість отримуваних доходів з плином часу і частково суми дисконтованого грошового потоку, що в свою чергу зменшує економічну вигоду учасників проекту.

Тому тут є необхідним застосування реальної ставки – це номінальна ставка за вирахуванням очікуваних (передбачуваних) темпів інфляції.

Наприклад, номінальна річна ставка рівна 9%, очікуваний темп інфляції 5% в рік, звідси реальна ставка буде рівна 4% (9 - 5).

Цю відмінність важливо враховувати при порівнянні очікуваного рівня доходу на капітал (норми прибутку) і ставки відсотка: порівняння доцільно проводити з реальною, а не номінальною ставкою. Саме реальна процентна ставка, а не номінальна ставка має важливе значення при ухваленні рішення про інвестиції.

Загальне правило таке: інвестиції слід здійснювати, якщо очікуваний рівень доходу на капітал не нижче або рівний ринковій ставці відсотка по позиках.

Таким чином, дохідність капіталу по позиках виконує найважливіше завдання ефективного розподілу ресурсів в ринковому середовищі, вибір найбільш прибуткового з можливих інвестиційних рішень.

Порівняння рівня доходу на капітал з процентною ставкою - це один із способів обґрунтування ефективності інвестицій, щ являється базовим лейтмотивом усіх зацікавлених сторін проекту.

Окрім чистого приведеного доходу для відбору інвестиційних проектів використовуються наступні показники: термін окупності (ТО); період окупності (ПОК); внутрішня норма прибутковості (ВД); рентабельність (R).

При оцінці ефективності інвестиційних проектів керуються їх комплексною направленістю, врахуванням інтересів як внутрішніх учасників даного проекту, інституційних та опосередкованих пов’язаних сторін.

Таким чином, для вибору варіантів інвестиційних заходів використовуються показники порівняльної економічної ефективності, які враховують вартісні частини, що лише змінюються за порівнюваними варіантами.

Такими показниками виступають наступні:

? приведені витрати;

? термін окупності додаткових інвестицій в проект;

? коефіцієнт ефективності додаткових інвестицій в проект.

Розглянемо приклад інвестування у виробництво трьох ваиробів для вибору найбільш ефективного варіанту, які в свою чергу вже напряму повязані з ризиковістю прийняття рішення.

При розгляді альтернативних проектів в діловій практиці можливе застосовують наступних напрямів аналізу:

1. Порівнюється середня річна рентабельність проектів з середньою ставкою банківського кредиту.

2.Захищеність проектів з погляду страхування від інфляційних втрат.

3.Порівнюються періоди окупності інвестицій.

4.Визначається потреба в інвестиціях.

5.Розраховується рівномірність надходжень.

6.Зіставляється рентабельність інвестицій в цілому за весь термін здійснення проекту.

7.Зіставляється рентабельність інвестицій в цілому з урахуванням дисконтування.

При цьому слід виходити з наступних критеріїв прийняття та ухвалення інвестиційних рішень:

1. Відсутність вигідніших альтернатив.

2. Мінімізація ризику втрат від інфляції.

3. Обмеження часу за терміном окупності.

4. Відносна вартість проекту.

5. Забезпечення стабільності надходжень.

6. Висока рентабельність з урахуванням дисконтування.

Використання базових показників при оцінці інвестиційних проектів дає можливість оцінити моноперіодні інвестиції та інвестиції із заданим часом здійснення (існування) та не дають можливість оцінити та виробити механізм управління інвестиціями при паралельному здійснення двох, трьох і більше інвестиційних процесів, оскільки це в значній мірі відтягує самі часові межі проекту ускладнюючи їх вибір та управління ними. Використання показників оцінки при управлінні інвестиційними проектами, таких як врахування фінансового стану, терміну окупності, чистого приведеного доходу, внутрішньої норми прибутковості і рентабельності не дають можливості у повній мірі управляти інвестиційним процесом на підприємстві, а лишень його частиною.

Список використаних джерел:

1. Єфіменко Н.А. Управління процесами відтворення машинобудування / Н.А. Єфіменко . – Черкаси, 2007. – 376 с.

2. Савчук А.В. Машиностроение Украин ы : Современное состояние и факторы инновационного развитияю / А.В. Савчук // Економ іка промисловості. – 2004. – №3 (25).

3. Ивасенко А.Г. Инвестиции : источники и методы финансирования / А.Г. Ивасенко , Я.И. Никонова. – Л. : Омега, 2009.