Филюк В.В.

Київський національний університет ім . Т . Шевченка, Україна

МОТИВИ ТА НАСЛІДКИ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ: СВІТОВИЙ ДОСВІД

В економічній літературі існує безліч підходів до визначення основних мотивів економічної концентрації. Якщо виходити з того, що метою діяльності будь-якого підприємства є максимізація прибутку, то всі мотиви компаній, які беруть участь у процесах концентрації, можна умовно поділити на декілька груп (рис. 1 ).

Як видно з рисунку перша група мотивів зводиться до мінімізації різного роду витрат підприємства. У першу чергу, така мета може бути досягнута за рахунок економії на масштабах виробництва. Це означає, що середні витрати на одиницю продукції знижуються внаслідок збільшення обсягу виробництва продукції. Джерелом такої економії може бути розподіл величини постійних витрат на більшу кількість одиниць продукції підприємства. Таким чином, можна констатувати, що збільшення обсягу виробництва внаслідок економії від масштабу дозволяє ефективніше використовувати наявні ресурси. Цей мотив є найхарактернішим для економічних концентрацій, які здійснюються шляхом горизонтальних злиттів.

Сутність мотиву ліквідації дублювання функцій полягає в тому, що у процесі концентрації може відбуватися скорочення управлінського та обслуговуючого персоналу та розширення повноважень за рахунок усунення дублювання функцій різних працівників. При цьому також відбувається централізація різного роду послуг (наприклад, маркетингу та збуту).

Рис. 1. Структура мотивів економічної концентрації

Підприємства також можуть брати участь у концентрації з метою досягнення економії у витратах на роботи, пов’язані з розробкою нових технологій або створення нових видів продукції. Якщо концентрація здійснюється шляхом злиття, то її результатом може стати об’єднання передових наукових ідей та фінансових ресурсів, необхідних для їх реалізації. Цей мотив характерний для нових галузей, пов’язаних з виробництвом та використанням наукоємної продукції, а також найновіших та надскладних технологій.

Усунення неефективності є ще одним поширеним мотивом злиття та поглинання компаній, який згодом може призвести до підвищення рівня концентрації галузі. Його сутність полягає у застосуванні якісного менеджменту та досконаліших технологій на менш ефективному підприємстві, яке бере участь у злитті.

Отримання доступу до інформації з найменшими затратами також сприяє процесам концентрації, оскільки інформація є чи не найважливішим фактором успішної діяльності підприємств. Придбавши компанію разом з її матеріальними активами, підприємство-покупець отримує в своє розпорядження також і нові знання щодо товарів та ринку. Крім того, у розпорядження компанії покупця також опиняється не тільки клієнтська база придбаної компанії, але й лояльність споживачів до її продукції. Усе це дозволяє компаніям зекономити значні фінансові ресурси, які б вони могли витрачати на консалтингові та інші послуги третіх компаній. Необхідно також зазначити, що практична реалізація зазначеного мотиву може призводити як до економії витрат, так і до збільшення його фінансових потоків, а тому він може бути віднесений до перших двох груп мотивів економічної концентрації.

Крім того, мотивом концентрації може бути покращення позиції того чи іншого підприємства на ринку капіталів. Так, компанія, яка має великі масштаби виробництва та займає провідну позицію на ринку може вибороти для себе вигідніші умови кредитування. Злиття компаній, яке може стати причиною концентрації, призводить до покращення кредитоспроможності новоствореного підприємства, а це дозволяє йому не лише знизити власні витрати, але й збільшити притік додаткових фінансових ресурсів.

Зменшення податкових відрахувань є також важливим мотивом концентрацій, які досягаються шляхом злиття. Це стає можливим, коли високоприбуткова компанія, яка несе на собі важкий податковий тягар об’єднується з компанією, яка має значні податкові пільги.

Отже, усі вище згадані мотиви відносяться до першої групи, оскільки дозволяють підприємству-учаснику концентрації суттєво знизити його витрати та досягнути більшої ефективності виробництва та управління.

Наступна група мотивів концентрації пов’язана зі збільшенням фінансових надходжень підприємства внаслідок диверсифікації виробництва, набуття монопольного становища на ринку, підвищення кредитоспроможності підприємства та використання дешевих ресурсів-комплементів.

Диверсифікація виробництва є важливим джерелом досягнення фінансових синергій для підприємств, які беруть участь у концентрації. Такий мотив є характерним для вертикальних та конгломеративних концентрацій, оскільки підприємства, які беруть у них участь оперують на різних ринках та спеціалізуються в різних галузях. Диверсифікація допомагає стабілізувати потік доходів, що є вигідним не тільки для тієї чи іншої компанії, але й для її споживачів, постачальників та інших стейкхолдерів. Цей мотив пов’язаний з можливостями зміни структури ринків, створення нових ринкових ніш, а також з орієнтацією на доступ до нових ресурсів та технологій.

Ще одним важливим мотивом концентрації є досягнення або посилення монопольного становища компанії на релевантному ринку. Це дозволяє підприємству виграти у ціновій конкурентній боротьбі або ж взагалі усунути конкурентів з ринку шляхом встановлення ціни нижчої, від середніх змінних витрат.

Ефект від комбінування взаємодоповнюючих ресурсів є джерелом операційних синергій, які можуть бути досягненні в результаті концентрації. Крім того, об’єднання компаній, які володіють ресурсами-комплементами значно підвищує вартість новоствореної компанії порівняно з сумою вартостей незалежних компаній, що об’єднуються.

Остання група мотивів не пов’язана з фінансовими потокам підприємств і включає такі мотиви, як захист від поглинання, особисті мотиви менеджменту, «too big to fail» («надто великий, щоб збанкротувати») та різницю у ринковій ціні підприємства та вартістю його заміщення.

Захист від поглинання є доволі специфічним мотивом і досить поширеним у господарській практиці на вітчизняних ринках та ринках інших країн з трансформаційною економікою. Це можна пояснити тим, що концентрація інколи є чи не єдиним способом протистояти експансії зарубіжних підприємств на вітчизняний ринок, які, як правило, є могутнішими та мають істотні конкурентні переваги у технологічній сфері. Щоб захиститися від поглинання, підприємства об’єднуються з «дружніми» вітчизняними компаніями. Дуже часто підприємства йдуть на придбання активів, які не входять в коло інтересів іноземного захоплювача або ж активів, які можуть створити для нього проблеми з антимонопольними органами.

Особисті мотиви менеджерів дуже часто виступають вирішальним мотивом участі тієї чи іншої компанії у процесах концентрації. Специфічною рисою цього мотиву є те, що рішення про участь у концентрації базується не на її економічній доцільності для ефективної діяльності підприємства. Це пов’язано з тим, що керівники компаній прагнуть до влади і претендують на більшу заробітну плату, а межі влади та заробітна плата знаходяться у прямій залежності від розмірів підприємства. Так, прагненню збільшити масштаби діяльності корпорацій сприяло застосування опціонів як засобу довгострокового заохочення. Ці опціони становили значну частину оплату праці менеджерів і були прив’язані до вартості капіталу підприємства, яке знаходилося у їх розпорядженні. У зв’язку з цим існують прямі стимули використовувати прибуток на придбання нових активів у різних галузях, що сприяє підвищенню рівня їх концентрації. Інколи за рішенням менеджерів підприємства поглинаються для того, щоб показати акціонерам компанії-поглинача, що їх компанія процвітає. Як правило, такі концентрації є невдалими.

Як показує господарська практика багатьох розвинутих країн, розмір корпорації сам по собі є свідченням її стабільності та надійності («занадто велика, щоб збанкротувати»). Оскільки держава з різного роду соціально-економічних міркувань вимушена підтримувати найбільші компанії з метою покращення власної конкурентоспроможності, вони отримують додаткові переваги у конкурентній боротьбі з малими підприємствами.

Таким чином, нами були розглянуті основні мотиви економічної концентрації з точки зору різних суб’єктів. Їх аналіз дозволяє зробити висновок про деяку суперечність, властиву процесу ринкової концентрації. З одного боку, він є об’єктивним економічним процесом самозростання капіталу, вплив окремих суб'єктів господарювання на реалізацію якого є обмеженим. З іншого боку, ринкова концентрація є засобом реалізації низки різних за своєю природою та мірою раціональності інтересів окремих економічних суб'єктів.

З точки зору внутрішньої логіки, розвиток концентрації є свідченням його об'єктивності і вимагає аналізу можливих наслідків реалізації концентраційних процесів у суспільстві. Ці наслідки, у свою чергу, визначаються тим, чи досягає концентрація ринкової влади поставлених перед собою цілей.