Гребінчук О.М.

Кіровоградський інститут комерції , Україна

НОРМАТИВНІ ЗАСАДИ ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМ ВИРОБНИЦТВОМ НА МАШИНОБУДІВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

Процес управління, у найбільш широкому розумінні, розглядається як єдність змісту, форми і процесу, що спрямовані на досягнення цілей і завдань функціонування виробничої економічної системи. Він завжди включає до свого переліку чотири стадії (планування – контроль – аналіз – регулювання), сукупність яких складає повний цикл управління.

Змістом оперативного управління основним виробництвом (ОУОВ) на машинобудівному підприємстві є: встановлення місця (цех, дільниця, робоче місце) і часу (квартал, місяць, декада, зміна) виготовлення виробів, складальних одиниць, деталей; облік фактичної ходи виробничого процесу; визначення відхилень від заздалегідь встановленого плану і, зрештою, регулювання ходи виробництва. Система ОУОВ передбачає планування обсягів виробництва та оперативно-календарне планування (ОКП), облік та диспетчинг (власне оперативне управління) .

В процесі управління обсягами виробництва проводиться розподіл річної виробничої програми підприємства в об’ємному (трудовому) та натуральному виразі між цехами і дільницями (на квартал або місяць) у відповідно до наявних трудових та матеріальних ресурсів. Мета – рівномірне завантаження устаткування та робітників всіх цехів та дільниць виробництва. Специфіка розподілу завдань річної програми між окремими періодами залежить від типу виробництва. Останній, як найбільш загальна організаційно-технічна характеристика машинобудівного виробництва, визначається ступенем спеціалізації робочих місць, величиною і постійністю номенклатури об’єктів виробництва, а також формою руху виробів по робочих місцях.

На етапі здійснення оперативно-календарного управління (ОКУ) об’єктом розподілу завдань річної програми між окремими періодами є окремі вироби, складальні одиниці, деталі та деталеоперації. Воно ґрунтується на системі нормативів, що дозволяють узгодити календарні завдання та роботу взаємозв’язаних робочих місць, дільниць та цехів, а також забезпечити найбільш ефективне використання ресурсів підприємства. Нормативи носять назву календарно-планових. До їх переліку відносять: розміри і ритми партій деталей, складальних одиниць і виробів; тривалість виробничих циклів, випередження запуску і випуску партій деталей і складальних одиниць; заділи і нормативи незавершеного виробництва.

ОКП здійснюється як на загальновиробничому, так і на внутрішньому цеховому рівнях організації управління виробництвом. До завдань заводського управління відносять визначення кількості і часу передачі за плановими позиціями деталей, складальних одиниць, виробів від цеху до цеху у місячному (квартальному) розписі. До завдань цехового управління відносять: визначення місця і термінів початку та закінчення обробки кожної деталеоперації, їх груп, деталі в цілому; складання календарного плана-графіка роботи дільниць (потокових і автоматичних ліній) цеху на місяць, декаду, добу і зміну. Календарний план-графік дільниці може бути реалізовано за одним з трьох основних типів: подетально-поопераційним , подетальним або у вигляді графіку-переліку деталей.

Наукова обґрунтованість системи ОУОВ передбачає застосування елементів системи (планово-облікових одиниць, планово-облікового і планового періодів); розрахунок календарно-планових нормативів (періодичності запуску і розмірів партій, тривалості виробничого циклу і випередження запуску і випуску партій деталей і складальних одиниць, незавершеного виробництва); побудову об’ємних і оперативно-календарних планів; системи контролю і регулювання виробництва, використання достовірних вихідних даних.

При цьому календарно-плановими нормативами називається сукупність норм та нормативів максимально ефективної організації виробничого процесу у часі та просторі на основі раціональних принципів організації. До їх переліку відносяться: розмір серії (партії) виробів; періодичність (ритм) запуску – випуску серії (партії) виробів; середній ритм (такт) запуску-випуску збиральної одиниці (деталі); темп запуску-випуску виробів, збиральних одиниць та деталей; розмір партії деталей та збиральних та одиниць; періодичність (ритм) запуску-випуску партії деталей та збиральних одиниць; тривалість виробничого циклу виготовлення партії деталей та збиральних одиниць; випередження запуску-випуску партії деталей та збиральних одиниць; розмір транспортної (передавальної) партії деталей та збиральних одиниць; заділи: цехові – цикловий, технологічний, оборотний, страховий; міжцехові (міжлінійні) – транспортний, оборотний, страховий.

Різноманіття особливостей виробництва викликає необхідність створення та використання різних систем ОКП – конкретної методики та техніки планової роботи, що визначаються ступенем централізації планової роботи, планово-обліковою одиницею і диференціацією планових процесів, переліком календарно-планових нормативів, а також переліком, порядком оформлення та руху планової і облікової документації.

Вибір системи ОКП виробництвом обумовлюється типом і обсягом виробництва, номенклатурою і технічними характеристиками виробів, ступенем уніфікації та вживаності деталей і складальних одиниць, а також виробничою структурою підприємства, цеху, дільниці.

Одночасно зі встановленням планово-облікової одиниці здійснюється вибір планово-облікового періоду – кратного місяцю відрізку часу, після закінчення якого цех (дільниця) повинні відзвітувати про виконання планів випуску передбаченої на цей період номенклатури продукції. Тривалість прийнятого періоду визначає ступінь диференціації термінів запуску і випуску продукції в цеху (на дільниці) і обумовлює масштаб укрупнення об’ємних розрахунків завантаження груп робочих місць при побудові ОКП виробництва.

Метою формування та застосування ОУОВ машинобудівного підприємства є забезпечення строгого виконання передбаченого випуску продукції за кількістю та номенклатурою у встановлені терміни на основі оптимального використання виробничих ресурсів, а, за необхідності, шляхом виявлення і мобілізації внутрішньовиробничих резервів.