К.е.н. Карий О.І.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

МОДЕЛЮВАННЯ МІСТА: КОНФЛІКТ ПІДХОДІВ

Місто є складною соціально-економічною системою, яка може описуватися найрізноманітнішими показниками та по-різному оцінюватися, виходячи із мети оцінки і того, хто проводить оцінку.

Серед основних інституцій, які систематично відслідковують комплексні проблеми соціально-економічного розвитку міста, слід виділити органи державної статистики, наукові установи та органи місцевого самоврядування і державного управління. Кожна з цих інституцій, діючи у властивій тільки їй системі координат, створює власні уявлення про місто у вигляді його певної моделі як системи впорядкованої і структурованої інформації, на основі якої стає можливим оцінити вплив управлінських рішень на майбутній розвиток подій. При зовнішній схожості одержуваних таким чином моделей між ними існують принципові відмінності, обумовлені видовими особливостями та цілями різних інституцій.

Статистична (інформаційна) модель міста в ідеалі повинна мати найоб’єктивніший характер, узагальнюючи і систематизуючи дані про соціально-економічні процеси в місті. Найширшу інформацію про міста дають статистичні щорічники областей України. Інколи окрема частина такого щорічника області присвячена даним виключно по районах та містах обласного значення цієї області, але це скоріше виключення ніж правило. Як правило, інформація подається за визначеними сферами по області загалом і лише окремі дані присвячені саме містам обласного значення. Тому модель лише в загальних рисах описує реальне місто, а багато його істотних характеристик часто виявляється за межами поля зору статистики, зокрема тіньовий сектор економіки, диференціація грошових доходів населення і т.д. Інформація про міста районного значення не узагальнюється взагалі. Одним з основних завданням установ Державного комітету статистики України є збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації щодо масових економічних, соціальних, демографічних, екологічних явищ і процесів, які відбуваються в Україні та її регіонах [1]. Чим більше таких об’єктів, тим важче зібрати дані та тим менше бажання проводити проміжні узагальнення спеціально для міст і сіл.

До основних недоліків статистичної моделі слід віднести:

- поява даних про зареєстровані події істотно запізнюється;

- фрагментарність опису міста;

- основна увага зосереджена на цифрах, а не на об’єктах, які вони характеризують;

- усередненість даних;

- далеко не всі статистичні дані доступні потенційним користувачам;

- часта неправдивість даних, викликана обманом у статичній звітності різних організацій. Скажімо згідно статистичних даних про місто Радехів Львівської області одного року зазначалося, що за рік не було скоєно жодного правопорушення. При цьому за результатами проведеного опитування думки мешканців щодо основних проблем у місті [2], проблема безпеки була посіла третє місце серед головних.

При всій своїй недосконалості, саме статистична модель опису міста виступає основою для побудови інших наукових моделей. Наукові установи намагаються створити універсальну модель міста, яка базується на виявлених закономірностях розвитку міста, а тому вона вимушена часто бути абстрагованою від зайвих подробиць. В ідеалі наукова модель міста мала би враховувати всі чинники, що впливають на розвиток міста. Проте, на даний момент, існують об’єктивні перешкоди для створення такої моделі:

1) виявлених чинників, які впливають на розвиток міста дуже багато і їх кількість постійно зростає;

2) багато з цих чинників тісно між собою пов’язані;

3) важко отримати достовірні і повні дані про місто.

Тому науковці вимушені концентрувати увагу на суті об’єктів дослідження, формувати абстрактні економіко-математичні моделі, побудовані з великою кількістю обмежень. Суттєвим недоліком таких моделей міста є не врахування людського фактору, впливу особистості на перебіг подій.

Адміністративна (управлінська) модель міста звертає увагу насамперед на суб’єкти, що здійснюють вплив на місцевий розвиток, тобто на людей і організації та їх можливості вплинути на ситуацію. Адміністративна модель за задумом повинна давати відповідь що робити зараз, а прогноз на віддалене майбутнє є другорядним за значенням. У цілому така модель готова до сприйняття рекомендацій з боку наукової моделі та багато в чому користується можливостями статистичної моделі, але внаслідок наявності у останніх зазначених недоліків, може працювати і в автономному режимі, маючи власний аналітичний апарат та джерела інформації. При цьому головні недоліки моделі полягають у тому, що вона не завжди здатна правильно розставити акценти між перспективними і поточними рішеннями, у неї дуже часто відсутній єдиний концептуальний підхід до ухвалення рішень, їй притаманний суттєвий суб’єктивізм.

Таким чином, сьогодні місто існує ніби в трьох вимірах: статистичному, науковому та управлінському, жоден з яких не претендує на коректне відображення дійсності та роль підґрунтя для прогнозування майбутнього.

Кожна із розглянутих моделей міста покликана допомогти спрогнозувати перебіг майбутніх подій у разі прийняття тих чи інших рішень. На нашу думку, несуперечність прогнозно-аналітичних розрахунків за різними моделями (в ідеалі їх узгодженість) можна підвищити єдиними принципами формування інформаційної системи, злагодженими методиками підготовки в аналітичних підсистемах наборів даних про місто, єдиним банком розрахункових процедур.

Для впровадження цієї рекомендації необхідно почати збір та узагальнення статистичних даних про всі міста, а не тільки обласного значення. Дані ці мають бути доступними як для широкого кола науковців, так і для працівників органів місцевого самоврядування та державного управління. Оскільки місто є відкритою системою, яка входить у загальну систему розселення населення, то статистичні дані по всіх містах повинні представлятися у єдиному форматі. На жаль, зараз обласні управління статистики по різному подають дані про ті самі об’єкти: в номінальних цінах або приведені до базового періоду, валові показники або в розрахунку на одного мешканця. Це ускладнює науковцям та практикам порівняння даних по різних містах та за різні роки.

Сучасний розвиток інформаційних технологій дозволяє науковцям маніпулювати з величезними обсягами даних про місто, проте їх фрагментарність не дає можливість побудувати реалістичні моделі міста на основі емпіричних даних. Навіть якщо в майбутньому в Україні вдасться організувати комплексний збір інформації про розвиток міст, то залишиться наукова проблема врахування людського фактору в економіко-математичних моделях міст.

Список використаних джерел:

1 . Положення про Комітет [ Електронний ресурс ] / Державний комітет статистики України. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

2. Стратегічний план розвитку Радехова на 2007-2016 роки. — Радехів, 2007. — 42 с.