Львівський національний аграрний університет, Україна
ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ УКРАЇНИ ЯК КРОК ДО ВСТУПУ У СВІТОВИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР
Світовий інформаційний простір - це якісно нове середовище функціонування і розвитку міжнародних відносин. Він містить у собі економічні, політичні, соціальні й культурні процеси, а самі інформаційні технології стають значною змістовною характеристикою цих процесів, створюють принципово нові умови функціонування й розвитку інформаційних ресурсів. Це обумовлює важливість вирішення Україною проблеми розв`язання і необхідності подолання негативних тенденцій, що спостерігаються в формуванні, розвитку та використанні інформаційних ресурсів, ліквідації відставання у розвитку інформаційного законодавства.
Як відомо, хто володіє інформацією, той володіє світом . На даному етапі розвитку суспільства типовими є інформаційні війни, тобто війни за інформаційні ресурси та інформаційні потоки. Якщо раніше визначальним фактором могутності держави були військові та економічні ресурси, то зараз таким фактором є інформація, здатність держави мати у своєму розпорядженні найсучасніші інформаційні технології і засоби, що дозволяють ефективно обробляти, зберігати, передавати й розповсюджувати необхідну інформацію.
В умовах, коли інформаційні технології стають усе більш доступними для широкого загалу, права, обов`язки і відповідальність кожного суб`єкта інформаційних відносин мають бути визначені як національним законодавством, так і міжнародними правовими нормами і забезпечувати раціональне використання накопичених інформаційних ресурсів для потреб економічного розвитку держави. І головне завдання, яке стоїть перед Українською державою в цій сфері відносин-це стратегічна діяльність орієнтована на адаптацію до нового середовища, та вхід до глобального інформаційного простору.
Найважливіші проблеми регулювання правовідносин в інформаційній сфері, пов`язані з великою розбіжністю в розумінні та практичному застосуванні такого поняття як: “ інформаційний суверенітет України ”,бо без визначення на рівні законодавчих актів цього важливого політико-правового поняття та правових норм щодо його забезпечення неможливе встановлення цивілізованих міжнародних інформаційних відносин і подальше системне вдосконалення інформаційного законодавства України.
Та для того, щоб пропонувати шляхи формування суверенітету України в інформаційній сфері, слід з’ясувати зміст, який вкладений в дане поняття. Загалом суверенітет-це верховенство державної влади у внутрішній політиці та її незалежність у зовнішніх зносинах. Щодо інформаційного суверенітету, то це виключне право держави відповідно до Конституції та нормативно-правових актів, а також згідно норм міжнародного законодавства самостійно і незалежно реалізовувати інтереси в інформаційній сфері, державну внутрішню й зовнішню інформаційну політику, розпоряджатися власними інформаційними ресурсами, формувати інфраструктуру національного інформаційного простору, створювати умови для його інтегрування у світовий інформаційний простір та гарантувати інформаційну безпеку держави. Поставлені завдання потребують реального вирішення. Я вважаю, що в нашій державі потрібно розробити хорошу нормативну базу пов’язану з захистом інформаційної системи. В Україні існує Державна служба спеціального зв’язку і захисту інформації, Міжвідомчий центр боротьби з комп’ютерною злочинністю і таких організацій має бути більше і потрібно активно стимулювати їх діяльність, для захисту інформаційних ресурсів держави . Для того, щоб виходити на світовий інформаційний простір ми повинні забезпечувати задовільні умови на рівні держави . Слід стимулювати навчання спеціалістів, фінансування навчальних закладів відповідного профілю, які б зайняли суттєве місце в ніші захисту інформаційних систем і інформаційної безпеки держави.
В даній сфері, нажаль, має місце несанкціонований витік інформації щодо українських розробок; або що є ще більш типовим і звичним, як і в інших галузях, – так званий “ відтік умів ” у країни далекого зарубіжжя, де умови для застосування та розвитку їх потенціалу є більш сприятливими. Таким чином спостерігаємо парадокс : українські науковці розробляють нові технології, а потім Україна їх купує. В даній галузі доцільно створити Єдиний інформаційний центр, в якому зібрати всіх найбільш кваліфікованих спеціалістів, і активно фінансувати їх роботу або з державного бюджету, або ж на комерційних засадах.
Проте навіть на даному етапі в Україні спостерігаються певні зрушення, як от отримання доступу Служби безпеки України до інформації соціальних мереж. Для того, щоб прискорити якісні зміни в інформаційній сфері потрібно провадити активну співпрацю з міжнародними організаціями з питань інформатизації суспільства в рамках міжнародних договорів України щодо науково-технічного співробітництва. Ми повинні стати частиною глобального інформаційного простору, а не знаходитись на периферії його розвитку, самим користуватися наявними інформаційними ресурсами і прикласти максимум зусиль, щоб не стати об’єктами інформаційної експансії з боку могутніших держав.