Ланова М.І.

Кіровоградський інститут комерції, Україна

МЕТОДИ ТА ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ АПК

Зміни у відносинах власності зумовили радикальні перетворення в усій системі фінансових відносин як на загальнодержавному, так і на рівні окремих підприємств. Аналіз свідчить, що недоліки в організації і реалізації аграрної політики, у проведенні приватизації та реформуванні сільськогосподарських підприємств, різке зниження платоспроможності та суцільна закредитованість товаровиробників, поряд з іншими глобальними макроекономічними проблемами спричинили суттєве скорочення обсягу власних фінансових ресурсів суб’єктів господарювання та погіршення доступу до зовнішніх джерел фінансування. Внаслідок чого ресурсний та фінансовий потенціали господарських структур нового типу невпинно скорочувалися.

Сучасна система організації сільськогосподарського виробництва та підприємств агропромислового комплексу передбачає формування відповідної системи його фінансування. Можна виділити кілька методів фінансування підприємств (рис. 1).

Рис.1. Методи фінансування переробних підприємств АПК

В умовах ринку суб’єкти господарювання мають у першу чергу розраховувати на внутрішні фінансові джерела та ресурси, а зовнішні джерела – відігравати регулюючу і допоміжну роль.

Самофінансування є одним із основних принципів діяльності суб’єктів господарювання, який передбачає здійснення розширеного відтворення за рахунок внутрішніх джерел (прибутку і амортизаційних відрахувань) та залучення кредитних ресурсів.

Розглядаючи поняття самофінансування, варто окреслити принципи, що лежать в його основі (рис. 2).

Рис.2. Джерела і принципи самофінансування

Перших два принципи (зацікавленість у підсумках роботи і самостійність у прийнятті рішень) пов’язані із справжньою фінансовою незалежністю суб’єкта господарювання, яка зазвичай, обмежується рамками чинного законодавства.

Принцип ринкової реалізації і матеріально-технічного забезпечення ґрунтується на новій для сільськогосподарських підприємств системі збуту продукції і матеріально-технічного забезпечення на основі попиту і пропозиції, що, у свою чергу, передбачає наявність розвиненої інфраструктури аграрного ринку. А принцип поєднання державного регулювання і комерційного розрахунку визначає особливу роль у забезпеченні стабілізації сільськогосподарського виробництва ефективної фінансово-кредитної політики держави.

Виходячи з наведених принципів та джерел самофінансування, слід відмітити, що для підприємств сільського господарства державна фінансова підтримка та використання кредитних ресурсів є необхідними умовами забезпечення повного самофінансування.

Важливість і необхідність фінансової підтримки суб’єктів підприємництва зумовлена соціально-економічними і природними особливостями їх функціонування та світовим досвідом розвитку АПК. Використання моделі високої дотаційності сільського господарства сприяє активному збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції та створенню умов для нормальної конкуренції на внутрішніх і зовнішніх ринках.

У наукових джерелах виділяють чотири основні групи чинників обґрунтування державної підтримки аграрного сектору: забезпечення продовольчої безпеки держави; необхідність запровадження екологічно чистого виробництва; розвиток сільських територій; ціни і доходи в сільському господарстві.

Підсумовуючи зазначимо, що сільське господарство є не єдиною сферою економіки, яка зазнає фінансових втрат через падіння доходів. Проте для сільського господарства унікальним є сукупність таких характеристик як нееластичний попит, швидкість технологічних змін, конкурентна структура і високий рівень „фіксованих” активів, які породжують нерівноважні умови його функціонування. А тому без державної підтримки ціни на продукцію сільськогосподарських підприємств підлягали б постійним змінам, що негативно впливало б не лише на збалансування фінансів та спроможність підприємств вести розширене відтворення, а й ставило під загрозу забезпечення продовольчої безпеки країни.