Мусієнко С.В.

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана, Україна

Торговельна політика як феномен розвитку міжнародного економічного співробітництва країн

В сучасних умовах міжнародної інтеграції торговельна політика окремих держав стає все більш залежною від міжнародного ринку, наднаціональних структур регулювання торговельних відносин, більш сильних торговельних партнерів, регіональних торговельних угруповань.

Торговельна політика виникла одночасно з появою великих суспільних груп і держав. Вона є втіленням інструментів політики і економіки, політичн ої та економічної сфери зовнішньоекономічної діяльності держав [8, стор. 5].

Для захисту своїх інтересів кожен суб’єкт міжнародної торгівлі намагається реалізувати певний механізм дій, тобто вести певну політику в даній сфері.

Логічно, що якщо ряд виконуваних дій в сфері торговельних відносин спрямований на внутрішній ринок, то мова йтиме про внутрішньо торговельну політику, а якщо мова йде про сферу міжнародної торгівлі, то тут найдоцільніше було б виокремити два різновиди політики:

· зовнішньоторговельна політика ( цілеспрямований вплив держави на торговельні відносини з іншими країнами ) ;

· міжнародна торговельна політика ( добровільна координація країнам своїх зовнішньоторговельних політик в рамках міжнародних угод, об’єднань та координуючих інституцій [7, стор. 85-86 ] .

В операційному плані зовнішньоторговельну політику можна розглядати як політичний курс дій суб’єктів зовнішньоекономічних відносин. В такому контексті торговельна політика розглядається як зовнішньополітична стратегія суб’єктів в процесі реалізації їх зовнішньоекономічних інтересів [ 8 , стор. 5-86 ] .

З правової точки зору під зовнішньоторговельною політикою розуміють форму політичної організації публічної матеріальної можливості та спроможності соціального суб’єкта формувати й реалізувати його зовнішньоекономічні інтереси та цілі у сфері міжнародних відносин.

Вирізняють два основних види зовнішньоторговельної політики: вільну торгівлю та протекціонізм.

Вільна торгівля (фритредерство) являє собою політику мінімального втручання держави у зовнішньоторговельні зв’язки. Тобто, зовнішня торгівля розвивається на основі дії ринкових механізмів: цін, попиту, пропозиції, конкуренції [ 4 , стор . 101 ] .

Зрештою, можна зробити висновок, що прибічники класичної праві у доречності вільної торгівлі лише за умов вільної конкуренції та рівності торговельних партнерів. Проте, на сьогоднішній день вільна конкуренція скоріше є винятком, ніж правилом, а особливо в умовах глобалізації та зростаючої ролі ТНК. До того ж, країни відрізняються: а) за рівнем економічного розвитку; б) за рівнем залежності від міжнародної торгівлі; в) можливістю впливу на світову кон’юнктуру ринку тощо.

В реальній дійсності, вільна торгівля ще більш поглиблює нерівність. І найбільшим недоліком міжнародної торгівлі є відсутність на наднаціональному рівні регулюючого інституту, який би захищав інтереси країн зі слабкими економіками. Нерівність ще більше поглиблюється внаслідок зростаючої ролі ТНК, посилення їх зв’язку з урядами розвинених країн, маніпулювання цінами, ресурсам, попитом та пропозицією, і, найстрашніше, нездатністю слабко розвинених країн протистояти їх деструктивному впливу. В цьому випадку міжнародна торгівля може нести загрозу для економічної безпеки країн.

Доступ на внутрішній національний ринок і на зарубіжні ринки регулюється за допомогою інструментів торговельної політики (економічні, правові, адміністративні та політичні заходи і методи). Інструменти торговельної політики найчастіше застосовуються на основі національного законодавства та імплементованих міжнародно-правових актах, які передбачають зобов’язання з боку окремих країн, що приймають їх для свого використання.

Розглянемо де та льніше основні інструменти зовнішньоторговельної політики. Як правило, для цього використовуються інструменти торговельної політики, які розподіляються на тарифні та нетарифні. До тарифних належать мито та тарифні квоти, до нетарифних – прямі (державна монополія), кількісні (квотування, ліцензування, добровільні обмеження), приховані (державні закупівлі, вимоги про зміст місцевих компонентів, технічні бар’єри, прикордонний режим, податки і збори) та фінансові (субсидії, кредитування, демпінг).

Виникнення та подальший розвиток торговельної політики держав в сфері міжнародної торгівлі був зумовлений процесами глобалізації та поглиблення процесів регіональної економічної інтеграції, що проявляється у створенні зон преференційної торгівлі, з o н в i льн o ї т op г i вл i ( F ree T rade A rea , FTA ), митних co юзів, e к o н o м i чних co юзів(ЄС).

Економічна природа інтеграційних угруповань та взаємовідносин між країнами, що їх утворюють, зумовлюють поступове становлення та розвиток форм, рівнів та типів міжнародної регіональної економічної інтеграції.

Підсумовуючи вище сказане, можна зробити наступні висновки:

По-перше, на сучасному етапі розвитку торговельних відносин кожна країна застосовує змішаний протекціонізм як поєднання тарифних і нетарифних методів та інструментів впливу на процес досягнення національних торговельно-економічних інтересів.

По-друге, менш розвиненим країнам стає все важче конкурувати на товарних ринках з промислово розвиненими країнами внаслідок застосування останніми неопротекціоністських заходів (особливо, технічних бар'єрів, адміністративних формальностей, стандартизації та сертифікації, «впорядкуванні» торговельних угод) та різниці в конкурентоспроможності товарів.

По-третє, торговельна політика являється об’єктом діяльності багатьох регіональних, галузевих, глобально-універсальних, урядових та неурядових організацій, адже всі вони створюють систему з координації та регулювання процесів міжнародної торгівлі.

Список використаних джерел:

1. Білорус О.Г. Глобальні трансформації торгівлі: [ монографія ] / Білорус О.Г., Власов В.І.; Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАНУ, ННЦ «Інститут аграрної економіки». – К.: ННЦ ІАЕ, 2008. – 226 с.;

2. Круглення О. Застосування політики протекціонізму в сучасному світі / О. Округлення, А. Бліков // Журнал європейської економіки. – 2007. Т.6. – №2. – С. 159-175;

3. Мельник Т. Тарифне регулювання в контексті членства в СОТ / Т. Мельник // Вісник Київськ. нац.. торгів. ек. ун-ту. – 2009. – №2. – С. 5-12;

4. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка: [ навчальний посібник ] / Б.М. Одягайло. – К.: Знання, 2005. – 397 с.;

5. Пасічна О.Ю. Структурний підхід до формування зовнішньоекономічної стратегії держави в умовах глобалізації / О.Ю. Пасічна // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №3. – С. 17-27;

6. Редькіна В.А. Зовнішньоторговельна політика держави та теорія міжнародної торгівлі / В.А. Редькіна // Економіка та держава. – 2009. – №1. – с. 53-55;

7. Фомичев В. І . Міжнародна торгівля : [ підручник ; 2-е вид ., перер о б. та доп] / В.І. Фомичев . – М.: І НФРА-М, 2001. – 446 с.

8. Храмов В.О. Зовнішньо-економічна політика: [навч. пос.] / В.О. Храмов, Ю.А. Бовтрук. – К: МАУП, 2002. – 264 с.

9. David Greenaway Adjusting to Globalization / ed. by David Greenaway. — University of Nottingham , first published 2005 by Blackwell Publishing Ltd . – 165 p.