К.е.н. Нікіфорова Л.О., Крилов В.О.

Вінницький національний технічний університет, Україна

Моніторинг основних проблем розвитку

машинобудівної галузі на Україні

Як показує світовий досвід, стійкою може бути та економіка, в якій основні галузі машинобудування задовольняють близько 70% внутрішнього попиту [4]. Для розвитку української держави вітчизняний виробник повинен створювати конкурентоспроможну продукцію, пропонувати і просувати її як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. В свою чергу, в обов'язки держави входить забезпечення сприятливих умов, у тому числі фінансових і правових, для розвитку та модернізації промислових підприємств. Без сильного, передового машинобудування українська промисловість, і, як наслідок, українська економіка в цілому, будуть не достатньо конкурентоспроможними.

На наш погляд, одним з головних завдань промислової політики на сучасному етапі є технологічна модернізація виробництва та підвищення конкурентоспроможності продукції, насамперед, за рахунок зміни якісного та кількісного складу застосовуваних засобів виробництва, та як на даний час Україні поки що не вдається відійти від надмірної сировинної залежності у сфері промисловості та провести глибинну інноваційну перебудову економіки. За даними статистики існуючі в галузі машинобудування виробничі потужності морально та фізично застаріли (70% обладнання експлуатується 15 і більше років, використовуються ресурсоємні технології) і не спроможні забезпечити необхідний обсяг виробництва [1]. Велика кількість промислових підприємств потребує масштабної реконструкції і технічного переоснащення з метою створення умов для виготовлення продукції з конкурентоспроможними техніко-економічними показниками. Серед інших проблем машинобудівної галузі, які істотно знижують її потенціал, слід виділити недосконалість організаційно-економічної та науково-технічної структури, істотну невідповідність виробничих потужностей підприємств потребам ринку, що призводить до їх фінансової неефективності. Також, одним із негативним факторів є необґрунтовано велика присутність на внутрішньому ринку закордонних виробників. На сьогодні обсяг імпорту продукції машинобудування більш як в 1,5 рази перевищує обсяг її експорту. Темпи збільшення обсягу імпорту продукції машинобудування також значно перевищують темпи збільшення її експорту – відповідно 25% і 12% [2].

Щоб частково вирішити перелічені проблеми крім розумної державної політики у сфері промисловості, потрібні також великі фінансові інвестиції в машинобудівну галузь. Сьогодні одержати необхідні ресурси українські підприємства можуть тільки на фондовому ринку шляхом емісії акцій та облігацій [4]. Тому, необхідно зважати на інвестиційну привабливість підприємства на фондовому ринку. Щоб краще позиціювати себе, підприємство повинно оздоровити свій фінансовий стан, адаптуватись до міжнародних стандартів структури управління та звітності. Це сприятиме збільшенню ліквідності активів суб’єкта господарювання.

Важливим для залучення інвестицій є також форма власності машинобудівного підприємства та можливість участі у його статутному фонді інвесторів. Це особливо стосується корпорацій машинобудівного комплексу, оскільки саме їх прийнято вважати осередками централізації і концентрації фінансового капіталу у всіх його формах. Для збільшення величини статутного фонду корпорації необхідно створити відповідні умови для залучення фізичних осіб з власним капіталом [ 3 ]. Тобто інвестором може стати будь-який громадянин України і отримувати доходи у вигляді дивідендів, відповідно до чинного податкового законодавства. Але для того, щоб забезпечити таке індивідуальне інвестування необхідно поширювати інформацію про переваги привабливих фондових активів, особливо машинобудівних підприємств. Виходячи з діючих нормативів, необхідного збільшення обсягу виробництва, існуючих виробничих площ та потреби у заміні застарілого обладнання, обсяг інвестицій, необхідних для розширення виробництва, можна оцінити на рівні 27-35 млрд. гривень [4].

За рахунок здійснення екстенсивних заходів, переважно організаційного характеру (завантаження вільних потужностей, перехід на режим роботи у дві зміни, перегляд норм виробітку тощо), можна збільшити обсяг виробництва до більш високого рівня. Подальше збільшення цього обсягу до рівня потреб споживачів можливе лише за рахунок залучення в галузь машинобудування додаткових коштів, в основі якого лежить управління процесом інвестування.

Таким чином, для відновлення конкурентоспроможності машинобудівної галузі слід врахувати наступні напрями її розвитку: створення сприятливих умов для вітчизняного виробника, що дозволить створювати конкурентоспроможну продукцію і просувати її як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках; проведення технологічної модернізації машинобудівної галузі, провідне місце в якій повинно належати впровадженню високоефективного обладнання, машин, приладів та автоматизованих і комп’ютеризованих систем; створення умов для залучення як вітчизняних так і закордонних інвестицій з метою удосконалення організаційно-економічної та науково-технічної структури машинобудівної галузі.

Врахування запропонованих заходів при розробці промислової політики на державному рівні дасть змогу наблизити темпи розвитк у машинобуд івної галузі до європейських стандартів.

Список використаних джерел:

1. Офіційний сайт Державн ого комітет у статистики України [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

2. Законодавство України [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/

3. Шмідт М.П. Фінансово-економічна сутність управління корпораціями в машинобудуванні України / М.П. Шмідт, Я.В. Кудря // Фінанси України. – 2008. – №8. – С. 53-62.

4. Міністерство промислової політики України [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: http://industry.kmu.gov.ua/