Новожилова Л.В.
Миколаївський національний університет ім. В.О. Сухомлинського, Україна
РЕГУЛЮВАННЯ ЗАПОЗИЧЕНОЇ ПРАЦЯ ЯК НАЙБІЛЬШ ПРОБЛЕМНОЇ З УСІХ НЕСТАНДАРТНИХ ФОРМ ЗАЙНЯТОСТІ
З усіх видів нестандартної зайнятості найбільші проблем виникають при використанні запозиченої праці, яка виступає у вигляді аутсорсингу, аутстаффінгу, лізингу та тимчасових контрактів персоналу. Це перш за все пов’язано з відсутністю правової бази та неоднозначним тлумаченням чинного законодавства по відношенню до цих видів зайнятості з боку працюючих, підприємств, профспілок та податкових органів.
Останнім часом робота за тимчасовими контрактами набуває все більшого поширення в Україна. До категорії тимчасових відносяться працівники, що наймаються за контрактами на певний термін або зайняті |заклопотані| в промисловості на умовах підряду. Підприємства, що використовують таку зайнятість, мають наступні переваги: |
1. Вони можуть застосовувати ту кількість робочої сили, яка необхідна на даному етапі функціонування виробництва, не зв'язуючи себе гарантіями зайнятості та зайвими витратами при звільненні.
2. Підприємці знижують витрати на робочу силу за рахунок нижчої заробітної плати і обмеженого набору соціальних виплат для цієї категорії зайнятих |заклопотаних| .
3. За рахунок тимчасових працівників підприємства заміщають постійних працівників, відсутніх з хвороби, з нагоди відпусток |відпусках| , при проходженні перепідготовки.
4. Керівництво підприємства має можливість відбирати на постійну основу тимчасових працівників, виходячи з їх професійних якостей, відношення |ставлення| до праці, соціальної активності.
5.Тимчасові працівники можуть використовуватися на непрестижних робочих місцях |місце-милях| .
6. Оскільки тимчасовий персонал звик до частої зміни робочих місць |місце-миль| , витрати |затрати| часу на пристосування до нових умов скорочуються і праця відразу ж стає продуктивною.
Ці ж переваги діють і при інших видах запозиченої праці. Користуючись ними, підприємства поступово замінюють постійний персонал тимчасовими працівниками, не гарантуючи їм забезпеченість роботою або соціальними виплатами і пільгами. Таким чином, ці види нестандартної зайнятості призводять до соціальної незахищеності для працюючих за ними, проти чого активно виступають профспілки в усьому світі.
Агенції запозиченої праці також знаходяться в невигідному становищі у зв’язку з протестами профспілок, відсутністю законодавчої бази та постійними перевірками їх діяльності з боку податкових органів. Тому необхідно прийняти законодавчі норми, які будуть чітко регулювати запозичену працю та гарантувати таким працівникам збереження трудових прав.
За основу можна прийняти положення, прийняті в Хорватському Трудовому кодексі [ 1 ] , як ті, що найбільш повно регулюють трудові відносини при запозиченій праці. В якості таких норм пропонується:
- введення ліцензування і регулярного контролю діяльності агенцій запозиченої праці з |із| позбавленням ліцензії на тривалий термін у разі |в разі| порушення законних норм;
- заборона використання позикових працівників під час трудових конфліктів як штрейкбрехерів;
- гарантія рівних умов праці і оплати для позикових працівників і власних штатних працівників;
- обов'язкове включення |приєднання| положень |становищ| , регулюючих умови праці, в договори між постачальниками і користувачами робочої сили;
- заборона прямої заміни штатних працівників позиковими працівниками (встановлюється термін, протягом якого скорочене штатне робоче місце |місце-миля| не може бути заповненим позиковим співробітником);
- чітке регулювання умов, за якими агенції |агенції| можуть укладати |ув'язнювати| і розривати тимчасові контракти з |із| працівником;
- чітке регулювання відповідальності компанії-постачальника і компанії-користувача в області охорони праці, виплати зарплати і ін.;
- право профспілкових організацій, що представляють |уявляють| працівників агенцій |агенції| і/або компанії-користувача, на повну |цілковиту| інформацію відносно домовленостей між сторонами і на участь в ухваленні |прийнятті| рішень про застосування |вживання| позикової праці.
Крім того, необхідна активна та постійна робота профспілок, яка б передбачала: адаптації профспілкових структур для того, щоб працівники, виведені за штат, могли зберегти своє членство в колишній профспілці, а працівники нових підприємств з |із| меншими складнощами могли вступити в профспілку, активне залучення таких працівників до профспілкових рядів, проведення сумісно з вченими незалежних експертиз та аналізів наслідків для суспільства |товариства| використання запозиченої праці і розробка регулюючих положень |становищ| , що захищають трудові права в цьому секторі, заснованих як на українському, так і на міжнародному досвіді |досліді| .
МОП рекомендує урядам прийняти законодавство, що ясніше розмежовує трудові і комерційні відносини. Наприклад, співробітник, підлеглий кому-небудь, хто контролює процес його роботи, особливо, якщо це його єдиний наймач, повинен бути визнаний найнятим робітником, а не підрядчиком [2]. Тепер черга за урядами, які повинні переглянути законодавчу базу і привести її у відповідність з Рекомендацією №198. Виникнення трудових відносин повинне бути визначене чітко і не залишати можливості для різного тлумачення. МОП не відміняє своїх конвенцій і рекомендацій щодо приватних агенцій зайнятості (№ 181,188) і прийняла резолюцію, в якій закликає уряди проводити відповідні реформи після ретельних консультацій з профспілками.
Становлення і розвиток продуктивної і вільно вибраною зайнятості можливі тільки при узгодження інтересів працівників, роботодавців |роботодавців| і держави. Продуктивна зайнятість означає, що праця кожного працівника економічно доцільна для працедавців |роботодавців| і максимально продуктивна для суспільства |товариства| . Продуктивна зайнятість повинна приносити працівникові дохід |доход| , що забезпечує гідні умови життя. Сенс |зміст| вільно вибраної зайнятості в тому, що працівник сам розпоряджається власною робочою силою, добровільно вирішує питання про зайнятість або незанятість в суспільному |громадському| виробництві
Держава повинна забезпечити своїм громадянам гідне життя, включаючи можливість |спроможність| вільно вибирати працю і отримувати |одержувати| гідну зарплату.
Списоквикористанихджерел:
1. Regulation and Flexibility of the Croatian Labour Market by Vedran ?o?ic, June 2004, Global Development Network Southeast Europe (GDN-SEE), 48 р.