Орлова В.М.

Українська державна академія залізничного транспорту, Україна

Стратегія розвитку залізничного комплексу в контексті євроінтеграційних процесів

Транспортна система країн ЄС на сучасному етапі розвитку об’єднує 27 національних транспортних систем. ЄС має найбільш розгалужену транспорту систему у світі. За показником щільності автодорожньої та залізничної мережі в розрахунку на 1000 км2 площі транспортна система ЄС займає друге місце в світі після Японії. Найбільшу частку 94,1% в транспортній мережі ЕС займають автомобільні дороги. Частка залізничного транспорту складає 10,5 %.

Стратегія розвитку підприємства визначається як довгостроковий план, який містить комплекс рішень щодо вибору напрямку розвитку підприємства, визначення його основних цілей, а також моделі дій щодо формування та ефективного використання його потенціалу і дає можливість створення сприятливих внутрішніх та зовнішніх умов для успішного подолання основних стадій розвитку.

В сучасних умовах актуалізуються питання входження вітчизняного залізничної мережі у склад транс’європейської мережі. Проте сформована за часів існування Радянського Союзу система залізничних перевезень ускладнює реалізацію цього процесу. Найбільша складність пов’язана з технічними характеристиками колії, рухомого складу, що за показниками безпеки, екологічності та швидкості не відповідають вимогам, визначеним у європейському транспортному законодавстві.

Основною стратегією удосконалення діяльності залізничного транспорту повинна стати стратегія інтеграції, яка передбачає формування логістичних ланцюгів транспортних та вантажних потоків від їхнього виникнення до кінцевого споживача. За напрямком інтеграція розподіляється на пряму та зворотню. Перший тип інтеграції («інтеграція вперед») передбачає об'єднання діяльності залізниць з діяльністю суб’єктів на шляху товаропотоків від залізничної станції до кінцевого споживача, другий тип («інтеграція назад») орієнтується на об'єднання з суб’єктами, що діють на ділянці від зародження вантажопотоків до залізниці. Отже, особливим пунктом в стратегії розвитку залізничного транспорту повинно стати налагодження взаємозв’язку з іншими видами транспорту, тобто участь у формуванні ринку комбінованих перевезень. Комбіновані перевезення містять в собі переваги всіх видів транспорту. Що стосується залізничного транспорту, слід виділити наступні позитивні риси:

- відносно низьку ціну перевезення на середні і дальні відстані;

- високу швидкість доставки на великі відстані;

- незалежність від кліматичних умов;

- значну частоту і регулярність перевезень;

- меншу кількість пошкоджень вантажів, ніж в автомобільному.

За офіційними даними комбіновані перевезення визнаються найдинамічнішим ринком для транспортування товарів в Європі.

В плані розвитку комбінованих перевезень в Західній Європі найбільшою проблемою є встановлення взаємодії між морським, річковим і залізничним транспортом. В цілях рішення даної проблеми передбачається створення транспортних ланцюжків «море – річка – залізниця» на основі: розвитку «морських транспортних шляхів»; організації надання ефективних послуг інтермодальних перевезень за спрощеними процедурами; розвитку мережі внутрішніх водних шляхів; уніфікації процедур, правил і вимог до перевізників (зокрема, розвиток контейнеризації перевезень); відкриття ринку портових послуг і визначення високих і уніфікованих стандартів якості цих послуг тощо.

Своєчасне та повне задоволення потреб клієнтів транспортних підприємств полягає в створенні найбільш зручних і вигідних умов забезпечення прискореної доставки, внаслідок якої відбувається економія часу пасажирів і зменшується повна вартість товарів. Прискорення перевезень залізничним транспортом – одна зі стратегічних цілей його розвитку, реалізація якої залежить від інноваційного прориву, що може бути реалізований лише за активної державної підтримки. Це вимагає реалізацію комплексу технічних, технологічних та управлінських заходів стратегічного характеру з метою вибору найефективніших напрямів і шляхів упровадження нових технологій, проектування видів прискорених транспортних послуг (швидкої доставки вантажів і пасажирів), а також методів організації транспортного виробництва, спрямованих на розвиток залізничної галузі. Основою інноваційної стратегії є середньо - та довгострокове прогнозування процесів прискорення з урахуванням можливих змін внутрішніх і зовнішніх факторів, залучення резервів використання наявних та потенційних ресурсів та ін.

З метою подальшої інтеграції вітчизняної залізничної системи в європейську транспорту систему найближчим часом необхідно активно проводити роботу з приєднання до міжнародних конвенцій та угод у сфері митних процедур, організації транзитних перевезень та розвитку міжнародних транспортних коридорів

Таким чином, євроінтеграційні перспективи залізничного транспорту пов’язані з його розвитком на принципах:

1) комплексності змін – побудова системи цілей розвитку, що мають врахувати всі напрямки розвитку і забезпечити їх послідовне виконання;

2) інноваційності - відповідність напрямів розвитку залізничного транспорту та всіх складових, що забезпечують його ефективне функціонування (техніки, технології та управління) сучасним та прогресивним технологіям;

3) адаптивності та гнучкості – швидка адаптація та реагування на зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищі.