Проха Л.М.,Сподіна О.П.

Національна металургійна академія України м. Дніпропетровськ, Україна

екологічний моніторинг як напрям природоохоронної політики

Природоохоронна діяльність в Україні вимагає вдосконалення. І тому потребує ретельного вивчення та прийняття рішень на державному рівні. Контролюючий і корегуючий механізм природоохоронної політики повинен забезпечувати випереджувальне й оперативне внесення необхідних змін у природоохоронні дії, мати «пам'ять» не лише про тенденції зміни об'єктивних даних, а й володіти «базою знань» про системи аргументів та установок, які в минулому призвели до помилок або сприяли успіхам, знати і враховувати «ціну» і наслідки позитивного і негативного досвіду природоохоронної політики. На нашу думку адаптивний підхід до управління природоохоронною діяльністю — одна з найважливіших передумов її ефективності. Адаптивний підхід може здійснюватись шляхом корегування стратегій природокористування і встановлення механізму прийняття оперативних рішень відповідно до умов, що змінюються і передбачаються. Природоохоронна політика може і повинна сама по собі активно впливати на формування сприятливих умов свого наступного розвитку — зокрема, шляхом підвищення рівня екологічної освіченості суспільства, нарощування природоохоронного потенціалу тощо. Таким чином, активна адаптація досягається шляхом цілеспрямованої зміни зовнішнього середовища відповідно до перспективної мети охорони і раціонального використання природних ресурсів. Отже природоохоронна політика повинна активно використовувати стихійні адаптаційні процеси, що відбуваються в системі природокористування, або протистояти їм — залежно від їх спрямованості і результатів.

Через багатодисциплінарний і міжвідомчий характер проблем, які розв'язує природоохоронна політика, інформаційно-методичне забезпечення цієї діяльності є специфічним і складним завданням. Настійна потреба поліпшення інформаційно-методичного забезпечення природоохоронної політики покликала до життя розвиток екологічного моніторингу.

З метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні з 1991 p. була створена система державного моніторингу навколишнього середовища. Моніторинг ефективності природоохоронної політики (МЕПП) є головною складовою загального моніторингу навколишнього середовища. Він включає в себе окремі підсистеми: моніторинг навколишнього середовища (МНС), моніторинг природоохоронного потенціалу (МПП) і моніторинг природоохоронної освіти (МПО). При цьому в кожному випадку реалізується система спостереження з передбаченням, основними функціями якої є [ 1 ]:

• систематизація оперативної інформації про процеси з точки зору того, до яких наслідків у майбутньому може привести досягнутий стан, виходячи з розвитку в минулому;

• фільтрація оперативної інформації шляхом виявлення критичних точок розвитку;

• визначення можливих альтернатив розвитку на основі нормативних прогнозів досягнення заданих цілей в умовах, що склалися на даний момент часу;

• одержання рекомендаційної інформації для органу управління на основі прогнозування наслідків різних варіантів розвитку.

Отже, в рамках системи моніторингу повинні забезпечуватися не лише збір і накопичення даних, а й оперативне виконання процедур аналізу, діагнозу і прогнозу, необхідних для здійснення управління в-адаптованому режимі. В підсистемі МНС здійснюється оцінка екологічної ситуації, що склалася, та прогноз її змін. Результати МНС дають змогу конкретизувати мету природоохоронної політики і визначити завдання, які вимагають невідкладного розв'язання. Також МПП забезпечує безперервний контроль за станом і використанням технологій природокористування, ефективністю існуючого механізму економічного та адміністративного регулювання відносин у цій області, розробкою і запровадженням природозберігаючих нововведень. У МПО, як і в МПП, крім специфічних для цієї системи джерел інформації, використовуються відомості про реальні зміни в навколишньому середовищі, що відбуваються під впливом діяльності людей. В результаті з'являється можливість оцінювати кінцеву ефективність різних стратегій природоохоронної освіти і науково обґрунтовано корегувати відповідну частину природоохоронної політики [2] .

Таким чином, спільна дія підсистем МЕПП покликана забезпечити:

• постійне уточнення цілей і конкретизацію завдань залежно від змін екологічної ситуації;

• визначення та аналіз можливих варіантів формування і використання природоохоронного потенціалу згідно з даними про екологічність технологій природокористування, ефективності різних видів управлінських впливів і можливих природозберігаючих нововведень;

• визначення та оцінку варіантів розвитку природоохоронної освіти (включаючи вплив засобів масової інформації, виховну роботу серед населення тощо).

Отже активний розвиток екологічного моніторингу хоча б на крок зможе поліпшити екологічний стан навколишнього середовища в Україні.

Список використаних джерел:

1. Економіка природокористування: [ навч . посіб. ] / [ Верещак В.С., Мамон Е.М., Фрідман К.Є., Проха Л.М., Хохлові О.В. ]. – Дніпропетровськ: Журфонд , 2009. – 226 с.

2. Литвинов Є.В. Економіка природокористування: [ навч . посіб .] / Є.В. Литвинов, В.С. Верещак; за редакцією Є.В. Литвинова. – Дніпропетровськ: НМетАУ , 2001. – 142 с.

2. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: [ навч . посіб. ] / В.С. Джигирей . – [ 5-т е вид ., випр . і доп . ]. – К.: Знання, 2007. – 422 с.