Величко А.В.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДХОДІВ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ

Протягом останніх десятиліть більшість досліджень в галузі оцінки ефективності трансферу технологій базувалась на критеріях впливу на ринок та впливу на розвиток економіки.

В роботі Bernard J. Schroer та ін. «Обчислення результатів трансферу технологій» [1] була наведена спроба за допомогою моделі системи входів (телефонні дзвінки; особисті звернення; візити в компанії інформаційні бюлетені) та виходів (кількість створених робочих місць, збільшення прибутку, випуск нового товару) розрахувати ефективність діяльності центру трансферу технологій. Проте, якщо у випадку обчислення та систематизації показників на вході, показники на виході системи було дуже складно узагальнити та обчислити.

В сучасній економічній думці достатньо поширена методика оцінки трансферу технологій, яка в якості основного індикатора використовує кількість патентів. Дана методика набула поширеності завдяки тому, що патентна статистика достатньо просто формується та є інформацією вільного доступу, та сам по собі патент є свідченням вдалого використання винаходу.

Окремі вчені для оцінки ефективності трансферу технологій використовують такий показник як патент на долар [2], який відображає результативність вкладень в дослідницьку діяльність.

На думку Gaggs і Stern , патентування охоплює всі альтернативні виміри результативності інновацій та відображає успіхи у міжнародній конкуренції, що базуються на інноваційній діяльності [3]

Аналіз трансферу технологій, який базується на патентній статистиці, хоча і є достатньо простим, проте дана кількісна характеристика відображає лише число запатентованих винаходів, проте не показує не тільки рівень зусиль для втілення винаходу у процес або продукт, та й не характеризує ефект від комерціалізації цього винаходу.

D.S. Siegel [4 ] запропонував більш якісний підхід, в якому ефективність розраховувалась з використанням трьох виходів: кількість нових продуктів, кількість патентів, кількість авторських прав, що одержані завдяки двом входам: витрати на НДДКР та кількість вчених.

Існують також і підходи, оцінюючі ефективність трансферу технологій на базі показника окупності інвестицій. Оскільки будь-який процес трансферу технологій складається з декількох етапів, то патент або ліцензія почнуть давати прибуток лише через 6-10 років з моменту винаходу. З огляду на це окупність будь-яких інвестицій, пов’язаних із дослідницькою діяльністю, буде досягнута лише через 10-20 років.

Bessete запропонував підхід в якому показник окупності інвестицій інноваційного проекту виступає в якості порівняльної міри для оцінки значення експертної думки, яка має мале значення для економічно зацікавленої особи. Під час оцінки всіх витрат та прибутків зацікавленої особи окупність інвестиції може бути розрахована для кожного учасника проекту, або зведена у інтегрований індекс [ 5] .

Існують також методи оцінки трансферу технологій, які базуються на дослідженні результатів діяльності університетських спін-офф компаній. Дані підходи відносяться до якісних методів оцінки.

Таким чином, усі підходи щодо оцінки трансферу технологій можуть бути поділені на два типи – кількісні та якісні. В більшості спроб щодо оцінки ефективності трансферу технологій використовується кількісний метод, у той час як якісні методи не набули такого поширення.

Майже всі кількісні підходи використовують порівняння вхідних параметрів із вихідними.

На даному етапі необхідно деяке доопрацювання методик оцінки ефективності трансферу технологій, тобто розробка кількісної методики, яка б використовувала ряд вільно доступних статистичних показників, що також відображають і якісні характеристики результатів трансферу технологій.

Оскільки ефективність це результативність процесу, що визначається як відношення результату до витрат, що забезпечують його одержання, то в розрахунку ефективності системи трансферу технологій необхідно використовувати показники двох груп:

- Показники, що характеризують результат трансферу технологій (група А):

- Показники, що характеризують діяльність інститутів, що створюють потенціал для технологічного розвитку (група Б)

Для визначення ефективності трансферу технологій необхідно розрахувати інтегральний показник для кожної з груп. Співвідношення інтегрального показника групи А до інтегрального показника групи Б і буде значенням, що характеризує ефективність трансферу технологій.

Списоквикористанихджерел:

1. Bernard Bernard et al., The Journal of Technology Transfer Volume 20, Number 2, 39-47, DOI: 10.1007/BF02280406 Measuring technology transfer performance: A case study Bernard J. Schroer , Phillip A. Farrington, Sherri L. Messimer and J. Ronald Thornton.

2. Jaffe, A. & Lerner, J., Reinventing public R&D: patent policy and the commercialization of national laboratory technologies, RAND Journal of Economics, 2001, Vol. 32, No. 1, pp. 167'198 .

3. Compendium of patent statistics, 2004 available http://www.oecd.org/dataoecd/17/34/23652608.pdf

4. Siegel, D.S., and Phan , Phillip H. 2005. Analyzing the Effectiveness of University Technology Transfer: Implications for Entrepreneurship Education. Advances in the Study of Entrepreneurship, Innovation & Economic Growth, 2005; 16, 1 – 38 .

5. Bessette , R., Measuring the Economic Impact of University !Based Research, Journal of Technology Transfer, 2003 ; 28, 355-361 .