К.е.н. Якименко Н.В.

Українська державна академія залізничного транспорту, Україна

Сучасний підхід до транспортно-логістичного забезпечення промислового виробництва

В останній час все частіше від економістів та політиків звучать гасла стосовно необхідності підйому вітчизняної економіки, збільшення рівня її конкурентоспроможності. Це дійсно необхідно і підтверджується даними останнього десятиріччя. Так обсяг ВВП з 1999 по 2009 рр. досяг тільки 74% від рівня 1990 р., більше 2/3 загального обсягу промислової продукції припадає на галузі, що виготовляють сировину, матеріали та енергетичні ресурси. Галузь машинобудування в структурі промисловості займає лише 10,3%, що майже у 3-4 рази менше рівня розвинутих країн. Зросла енергоємність виробництва, але не тільки внаслідок фізичного старіння основних фондів, але й за рахунок зменшення обсягів виробництва продукції, в собівартості якої збільшилася частка умовно-постійних витрат. Суттєво знижено інноваційну активність промислових підприємств. Якщо у 1992-1995 рр. питома вага інноваційно-активних підприємств сягала 20-26 %, то в 2008 р. цей показник склав 13%. В значній ступені зниження обсягів промислового виробництва, якщо не брати до уваги загально світові тенденції, пов'язано з серйозними проблемами у вітчизняній промисловій політиці. Можна сміло стверджувати, що в Україні промислова політика неефективна. Зростання обсягів випуску деяких видів продукції досягається за рахунок посилення експлуатації наявних сировинних та матеріально-технічних ресурсів, з використанням застарілих технологій, без якісного оновлення основних фондів.

Врятувати вітчизняну промисловість ще можливо, але з часом не треба зволікати. Без сумніву необхідна дієва промислова політика, що має чіткі пріоритети та спирається на інтелектуально-інноваційний потенціал професійних менеджерів, конструкторів, інженерів та технологів.

З кожним роком все більше втрачається сформований роками потенціал вітчизняної інтелектуально-інженерної думки. З поступовим занепадом крупних промислових гігантів (наприклад, ДП «Завод ім. В. О. Малишева», ВАТ «ХТЗ», ХЕМЗ, Харківський державний приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка та ін.) було майже занехаяно виробництво точних приборів, механізмів, інтелектуальних систем керування та ін., тобто тієї продукції, що дозволила б конкурувати на світових ринках. Отже економіка України за роки незалежності стала носити сировинну спрямованість, що не дозволяє їй конкурувати з країнами, що функціонують на принципах інноваційної моделі розвитку.

Сьогодні необхідні нові моделі промислового виробництва, в основі яких знаходяться логістичні принципи.

Фахівці в галузі теорії логістики встановлюють перелік груп проблем, вирішення яких залежить від ступені логістизації економіки, це:

- наукове обґрунтування потреби підприємств, регіонів та народного господарства в різних видах товарно-матеріальних цінностей, послугах, фінансах;

- оптимізація організації доставки, приймання, підготовки та зберігання матеріальних цінностей, інформації, а також фінансових засобів;

- найбільш ефективна взаємодія постачальницько-збутових та транспортних організацій при обслуговуванні підприємств-постачальників і споживачів продукції виробничо-технічного призначення;

- удосконалення управління розподілом матеріальних та фінансових ресурсів;

- розробка оптимальних планів забезпечення підприємств необхідною сировиною або продукцією, або її збуту на основі маркетингової логістики;

- на рівні підприємств – оптимальне забезпечення підрозділів необхідними матеріалами та обладнанням точно в строк та в необхідній кількості.

З метою підняття рівня конкурентоспроможності вітчизняного промислового виробництва, що є базовою основою економіки країни, вважаємо за необхідне звернутися до інноваційної логістики. Її цілями є наступні: оптимізація витрат на інноваційні розробки; максимізація доходності інновацій; задоволення потреб ринку у інноваціях; прискорення процесу впровадження інновацій; застосування інновацій у необхідний час та в момент виникнення потреби в них. Отже базові логістичні принципи проникають і у сферу інноваційного розвитку промислового виробництва.

Основними чинниками ефективного розвитку вітчизняного промислового комплексу можна визначити: маркетингові системи, інформаційні мережі, сучасні транспортні мережі та технології, логістичні системи, мережу конструкторсько-інтелектуальних центрів.

Роль транспортної системи України у піднесені промислового виробництва бачимо у такому:

- сприяння виграшу у ціновій конкуренції на міжнародному ринку за рахунок забезпечення прозорості та гнучкості процесу тарифоутворення;

- своєчасна та якісна організація переміщення вантажів з використанням сучасних технологій на основі логістичних принципів товароруху.