Лозова О. Ю.

Львівський національний університет ім. І. Франка, Україна

ОЦІННА ЛЕКСИКА У ПСИХОЛОГІЧНІЙ ПРОЗІ (АКСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)

 

Психологічний роман як жанр художньої прози більш ніж зазвичай акцентує на внутрішній характеризації та мотивах, обставинах, емоціях, думках, переживаннях персонажів, які походять від зовнішньої дії і розвивають її; а чільну роль займає емоційно-оцінна домінанта. У психологічному романі Джойс Керол Оутс «Дівчина з татуюванням», який є джерелом нашого дослідження, головними для розуміння авторського психологічного аналізу є образи Джошуа Сейгла, його сестри Джет, а також асистентки Сейгла Алми Буш; та частково – місцевого офіціанта Дімітрі Дилигой. Усі вони до певної міри зайняті екзистенційними пошуками, оцінюють власне місце у світі.

Оцінна лексика в аналізованому романі є в основному аксіологічною (з 1948-ми випадків вживання оцінної лексики – це 1734, тобто 89%) і переважно стосується (не)правильно сприйнятого СТАТУСУ, рідше самого себе, частіше іншого персонажа, як-от: 1) ПРОФЕСІЙНОГО СТАТУСУ (8%): Courteously Seigl asked the elderly professor if he would like a drink and the elderly professor said , as if doing Seigl a favour , yes all right : Johnnie Walker Black on the rock . (...) [1, 1,36]: Дімітрі справедливо вважає, що всіма стандартно шанований професор-сноб навряд чи заплатить за себе, щоразу милостиво дозволяючи зробити це заможному Сейглу; 2) НАЦІОНАЛЬНОГО (10% ) : a filthy Ukrainian peasant [1, 137]; airlifted from Bosnia , Albania [1, 137]; 3) ФІНАНСОВОГО (15%): You had to be an asshole to give your money away (...) Down some (… ) rat hole [1, 36] ; 4) ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОГО (3 %) : And he’d been na?ve , then. In his young-man’s arrogance . Seeing the world in fairy-tale terms. There is good, there is evil. Evil preys upon good. The tragedy of history . [1, 54-55] ; 5) ОСОБИСТ(ІСН)ОГО (67%): I am scarcely myself [1, 48-49] , у т. ч. ХИБНОЇ (САМО) ІДЕНТИФІКАЦІЇ (8%): He liked the sensation . He was a kind person , basically. The gene for being a doctor, a healer . The gene for leadership . (...) He was a trustworthy guy. He had a soul (...) [1, 61] – і водночас ми знаємо, що цинічний, пихатий та жорстокий садист-офіціант аж ніяк не може мати схильностей чи спадково закладених рис лікаря, цілителя, лідера, вартого довіри добряка з ніжною душею, яким сам себе вважає.

Нечисленні випадки вживання оцінки у формі заперечення свідчать про її відкидання, внутрішнє неприйняття: I am not my ancestors Seigl thought desperately . I am not my father [1, 48-49].

Слід зазначити, що незд?йснені плани і наміри персонажа також можуть передавати його ставлення до дійсності, її оцінку та життєві прерогативи, як-от, невдахи Дімітрі : If drugs hadn ’ t messed up his life ,(…). He’d have graduated from college and maybe he’d be making films by now, he’d be making CDs and performing in places like Madison Square Garden . He had the talent (…) . [1, 42] ;

Семантично та оцінно значущим у романі є аксіологічне характеризування одного персонажа ним самим, автором, іншими персонажами, що створює його об’єктивне багатосуб’єктне сприйняття. Так, Джошуа Сейгл протягом усього роману нейтрально називається ( Joshua ) Seigl . Не будучи лікарем, він відкидає помилкове звертання Doctor , Herr Doctor , та, як усі, ображається, коли його прізвище перекручують ( sounding like “ Doktor Seagull ” “(...) Especially I am not Herr Doctor .” [1, 12]), або коли відкидають його дружнє ставлення ( The intercalation of the subtly damning “ sir ” stung like iodine on a fresh wound . [1, 18]) . З походження a cherished son [1, 56] , сам він критично сприймає себе у юному віці як зарозумілого юнака, arrogant youth [1, 11] ; у зрілості – no trickster of words [1, 56]; і водночас a crude liar [1, 13] ? за необ’єктивність свого роману. Сам він почувається як a discreet man , a private man , an enigmatic man [1, 4]; зазначає власну літературну незрілість ( a novelist once [1, 49]). Офіціант Дімітрі не схвалює його як слабака: such a pushover [1, 36], святого дурня : some holy fool . Turning the other cheek [1, 37]; мазунчика: a momma ’ s boy [1, 41]. На фото Сейгл виглядає як у пастці: a man trying to smile but looking trapped [1, 36] ; для лікаря – шанованим, але дратівливим пацієнтом: his distinguished but irascible patient [1, 44] ; публіці він видається розумакою ( a brainy guy [1, 47]), хоча недостатньо самовпевненим як на американця ( European by temperament , not American [1, 48]); через плітки він постає у фальшивому образі гультіпаки: an ongoing mythology of Seigl as a Don Juan , on a reduced scale [1, 107] .

Часто лексема type , creat ure вживається з метою стилістичного зниження образу: He was a sidelong slantwise type [1, 23]; Not a panicked feral creature , this sad - eyed girl , but a domestic creature who has been beaten and traumatised [1, 27].

Оцінна лексика в аналізованому романі є і загалом стилістично значущою. У той час як інтелігентна, але нечутлива сестра Сейгла часто вживає стереотипні висловлювання ( You ’ re deeply into denial , Joshua . (…) The memory of our family . Our heritage .” [1, 138] ); мова ж майже неосвіченої Алми звучить хоча переважно простацьки, та часом дуже тонко поетично, сумно та зворушливо, особливо коли згадує б?тьківщину, долину Ейкрон:

Where white smoke like steam rises through cracks in the earth.

Where the mines sunk deep inside the earth are burning. (…)

Where do you live, I live in Hell. I am a child of Hell . I am an American and a child of Hell . Ask me if I am happy , I a m . Lift your eyes unto the hills where the vapour rises. Where help comes from the sky . It’ s a gift for those who have refused to leave the Akron Valley, this peace .(…)   A soul is like white smoke rising seeking the Lord . (…) [1, 142-143]

– з останнього прикладу бачимо, що оцінно значущими можуть бути і порівняльні висловлювання, як і метафоричні (типу Adulthood was itself a kind of beard , a shield held up before him . [1, 120] – дорослість, яка постає захисним щитом).

Спостерігаємо також нечисленні випадки використання вертикального контексту, як-от: Friends spoke of him behind his back as Rasputin , an avalanche about to slide [1, 11] – подібно до російського цілителя з брутальним і непередбачуваним характером, поведінка персонажа роману порівнюється зі сходом лавини ; He admired the females of Botticelli , Titian , Ingres , Vermeer , Manet ( Olympia ), Degas (...) [1, 75] – вказується обізнаність Сейгла із перлинами європейського малярства.

 

List of reference links:

1. Oates J . C . The Tattooed Girl . – N .- Y .: Harper Collins Publishers , 2004. – 307 p .