К.е.н. Черкасов А.В.

Луганський національний аграрний університет, Україна

КОНЦЕПТУАЛЬНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ІНСТРУМЕНТАРІЮ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

 

Сучасні характеристики соц іально-економічного розвитку актуалізують проблему якості життя як концептуальну основу соціально-економічних програм національного і регіонального розвитку. Подолання бідності, наповнення стандартів якості життя населення реальним змістом позначені як основні пр іоритети розвитку країни і кожного окремого регіону. Враховуючи транзитивний характер сучасного соц іуму, перехід цивілізації в "цивілізацію якості", зростає актуальність формування інструментарію управління якістю життя населення як на регіональному, так і на національному рівні. Розробка дієвих механізмів і методик спрямованих на підвищення реального рівня життя може бути визначена, як основний з напрямів перспективного розвитку.

Складний, багаторівневий характер досліджуваного соціально-економічного феномену обумовлю є синтез різних підходів (системного і д і ятельн і сного ) і парадигм (об'єктивістської і суб'єктивістської), актуальних для макро- і мікрорівнів осмислення якості життя. Так, представники об'єктивізму акцентують увагу на дослідженні реальних обставин існування людини, вивченні умов її життя: суспільно-економічних (спосіб виробництва, суспільний устрій, соціальна структура, політичний механізм), природно географічних (територія, клімат, ландшафт, наявність або відсутність корисних копалини), індивідуально-мотиваційних (потреби, ціннісні орієнтації). Взаємообумовлюючі інтеграційну взаємодію перерахованих чинників викликає синергетичний ефект дії. Прихильники суб'єктивізму, аналізуючи якість життя, звертаються до достатку внутрішнього світу суб'єкта, до міри задоволення індивідуальних потреб, до суб'єктивних оцінок життя і окремих сторін особистого буття. Пріоритет суб'єктивних критеріїв при впорядкуванні і конструюванні соціальності актуалізує этнометодологічний дослідницький підхід [2].

Інтеграція методологічних підходів дозволяє реалізувати комплексне дослідження об'єктивних умов і суб'єктивних інтерпретацій якості життя особи, соціальної групи і населення. Такий підхід при аналізі якості життя вимагає виявлення: 1) умов життя різних соціальних груп, що володіють певними соціальними ролями, відповідними соціальному статусу в системі стратифікації, системі виробництва і вжитку і 2) умов життя особи, " кордону" якості її життя. Якщо якість життя соціуму достатня жорсткий детерміновано соціально-економічними і іншими об'єктивними обставинами, якість життя соціальної групи – її містом в суспільному розподілі праці, то якість соціального життя особи залежить від індивідуальних чинників і стратегій її соціалізації: походження, виховання, освіти, потреб, інтересів, цінностей, моделей поведінки.

У цьому сенсі надзвичайно продуктивного при осмисленні якості життя як безперервній діяльності по задоволенню широкого спектру різних потреб є теорія А. Маслоу. Він виділяє вітальні (їжа, житло, відпочинок, оберігання від несприятливих дій і так далі), екзистенціальні (добре здоров'я, відсутність насильства, упевненість в завтрашньому дні, соціальна стабільність), соціальні (дружба, прихильності, любов, приналежність до співтовариства, спілкування, участь в організаціях), престижні (прагнення до службового зростання, здобуття вищого статусу, визнання, оцінки і ін.) і духовні потреби (наприклад, в самовираженні через творчість). Задоволення перерахованих потреб дозволяє говорити про високу якість життя, їх відсутність свідчить про зворотнє [1, 3] .

Даний підхід був розвинений Э. Аллардтом, що вважає, що якість життя досягається за рахунок задоволення трьох базових потреб: " мати", "любити" і " бути". До перших, " споживчих" потреб, відносяться матеріальні умови: економічні ресурси (наприклад, мінімальний дохід на душу населення), умови мешкання, зайнятість, умови праці, здоров'я, освіта. Інші стосуються контактів в локальному співтоваристві, дружних взаємин, соціалізації в групах, організаціях і стосунків з колегами. Потреби в бутті – інтеграція в суспільстві і життя в гармонії з природою, політична активність, дозвілля і так далі Кожна з вказаних груп потреб володіє своїм реальним потенціалом і ніж розвиненіші потреби особи, соціальної групи і суспільства в цілому, тим більше високі вимоги пред'являють вони до якості свого життя [4].

 

Список використаних джерел:

1. Гукалова І.В. Умови, спосіб, рівень та якість життя населення: співвідношення понять / І.В. Гукалова // Вісник Дніпропетровського університету. – Дніпропетровськ, 2006.– Вип.10. – С.67–78.

2. Труд и здоровье : [ м онография] / [М.М. Шутов, В.Г. Ткаченко, В.В. Дорофиенко, В.Н. Гончаров, Р.В. Грачев, П.В. Шелехов] / Под общ . р ед. Слабкого Г.А. – Донецк : СПД Куприянов В.С., 2009. – 330 с.

3. Старченко Л.В. Індикатори оцінки якості життя населення / Л.В. Старченко, І.В. Шалатонова / Економічні проблеми сталого розвитку : збірник матеріалів науково-технічної конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів факультету економіки та менеджменту присвяченої Дню науки в Україні, 20-29 квіт. 2006 р. ? Суми : Вид-во СумДУ , 2006. ? Т. 2. ? С. 77?78.

4. Логвиненко В.І. Розвиток конкурентних механізмів функціонування на регіональному та муніципальному рівнях / В.І. Логвиненко // Менеджер. – 2008. - № 4(46). – С. 10 – 16.