Д.е.н. Родіонов О.В.*, к.е.н. Родіонов О.В.**

*Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, Україна

**Луганський національний аграрний університет, Україна

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МАРКЕТИНГУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ ВНЗ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ

 

У теорії маркетингу товаром вважається все, що може задовольнити потребу і пропонується ринку з метою придбання , вживання , використання або залучення уваги . З точки зор у основної д іяльності ВНЗ і класичн ої теорії маркетингу , продуктом є освітня програма . Освітня програма розробляється ВНЗ для того, щоб задовольнити потребу в освіті , професійній п ідготовці , навчанні або перепідготовці , – тобто досягненні певного соціального ефекту ( зміна освітнього або професійного рівня ). Саме з цим продуктом виходить на ринок ВНЗ. ВНЗ не пропонує на ринку окремі освітні послуги у вигляді лекцій , семінарів тощо , він пропонує комплекс послуг , об'єднаних єдиним завданням і забезпечених відповідними ресурсами.

ВНЗ, що не має фахівців з інформаційних технологій і обладнаних комп'ютерних класів, не може пропонувати освітні програми по цьому напряму. Проте, навіть маючи в своєму розпорядженні вказані ресурси, ВНЗ не пропонує своїм клієнтам розрізнені лекції або практичні заняття, а виходить на ринок з освітньою програмою по даній спеціальності, що включає певний зміст, організацію навчального процесу, систему управління цим процесом і систему його методичного, матеріального і кадрового забезпечення. Тому продукт ВНЗ можна визначити як освітню програму.

Освітня програма – це комплекс освітніх послуг, націлений на зміну освітнього рівня або професійної підготовки споживача і забезпечений відповідними ресурсами освітньої організації.

Залежно від своїх можливостей і потреб клієнтів, ВНЗ пропонують різний асортимент таких програм, які можна класифікувати по ряду ознак.

По р івню пропоновано ї освіти програми можуть бути довузівськими , бакалаврськими , магістерськими , аспірант ськи ми, програмами професійної перепідготовки тощо.

По орієнтації на певну спеціальність , програми можуть бути по ф інансах , маркетингу, товарознавств у , управлінню персоналом та іншим професіям , що користу ю ться попитом на ринку.

За формою навчання розрізняються програми денні , вечірні , заочн і , дистанційні , екстернат і т.д.

По використовувани м метода м навчання програми можуть бути традиційними , програмами проблемного навчання , програмами , заснованими на аналізі д ілових ситуацій тощо.

За наявності додаткових компонентів, коли для досягнення мети не вистачає лише ресурсів одного ВНЗ, освітні програми можуть бути так званими « сендвіч курсами», що включають обов'язковий період практики між двома періодами теоретичної підготовки, програмами «інтернатури», коли теоретичне навчання йде паралельно практичній роботі по даному напряму, міжнародними, коли навчання за програмою зарубіжного ВНЗ-партнера є складовою частиною навчального процесу, і т.д. У випадку « сендвіч курсу» і «інтернатури» ресурси ВНЗ об'єднуються з ресурсами компанії, при реалізації міжнародних програм об'єднуються ресурси двох або декількох ВНЗ, розташованих в різних країнах.

Новий вигляд освітніх програм з'являється у відповідь на попит ринку або технічні можливості (ресурси) ВНЗ, що змінюються. Бурхливий розвиток інформаційних технологій, наприклад, вивів на ринок програми дистанційного навчання, що поєднують самостійність заочної освіти з можливостями індивідуальних (у випадку дистанційного навчання за допомогою комп'ютера) консультацій з викладачами.

Виходячи на ринок освітніх продуктів і послуг зі своїми освітніми програмами, ВНЗ одночасно випускає фахівців різного рівня і профілю, що засвоїли пропоновані ВНЗ освітні програми. Чи є випускники продуктами діяльності ВНЗ?

Сфера ринкових відносин в системі вищої освіти представлена стосунками між ВНЗ, що здійснюють підготовку і перепідготовку молодих фахівців, підприємствами, споживачами молодих фахівців, і самими молодими фахівцями як специфічним товаром.

Можна погодитися з поглядом на випускників як на специфічний товар для підприємства, яке наймає випускників з метою задоволення своєї потреби в кадрах потрібної кваліфікації. Проте не можна прийняти однозначн ий погляд на ВНЗ як виробник а товару у вигляді молодих фахівців . Адже на ті й ж е п ідстав і виробником цього специфічного товару можна назвати батьків , школу, середовище і оточення самого випускника . Адже навіть у формуванні професійно значимих знань , умінь і навичок , які використовуються працедавцями на ринку праці , бере участь не лише ВНЗ. Самоосвіта в період навчання у ВНЗ, паралельне навчання на р ізних курсах, вплив сім'ї , оточення, тощо приносить випускникам знання , уміння і нави ч ки , що є запитаними на ринк у праці . Окрім цього , професійні якості не можна розглядати у відриві від інших характеристик особи, які також значимі як при працевлаштуванні , так і під час професійної діяльності .

 

Список використаних джерел:

1.    Высшее образование в ХХ І веке: подходы и практические меры. – Париж: ЮНЕСКО , 1998.

2.    Гребнев Л. Высшее образование в Болонском измерении: российские особенности и ограничения / Л. Гребнев // Высшее образование в России. – 2004. – № 1. – С. 36–43.