К.е.н. Желюк Т.Л.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

ПОЛІТИКА ГЕНЕРУВАННЯ НОВИХ ЗНАНЬ   ЯК ДОМІНАНТА ДИНАМІЧНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

 

Забезпечення динамічного розвитку національних економік у світовому господарстві неможливо забезпечити   без активізації використання інтелектуального капіталу, розвитку освіти та науки, котрі дозволяють генерувати та комерціалізувати нові знання, реалізовувати технологічні нововведення і цим самим   зміцнювати конкурентні позиції, забезпечувати випереджаючий розвиток країн в світогосподарському просторі.  

Про зростання значимості інтелектуального ресурсу в динамічному розвитку економічної системи мова йшлася ще в працях класиків   циклічної динаміки розвитку економічних систем –   Елвіна Тофлера («Третя хвиля» (1980р.), «Передумови та прогнози» (1984р.), «Зміщення влади» (1990 р.), який   досить чітко визначив модель сильної влади, в основі якої покладена схильність примножувати   інтелектуальне багатство; Н.Д.Кодратьєва, який передбачив існування великих циклів, породжених розвитком економіки нових знань у сфері   нанотехнологій і біотехнологій; Йозефа Шумпетера, Фрідріха Хайека,   Фріца Махлупа, Пола Ромера які концептуалізували механізм створення та розвитку економіки знань. При цьому   економіка Знання почала розглядатися як    складова «ноосферизації» економіки, що створює, розповсюджує та використовує знання.

Економіка знань в сучасній літературі як зарубіжній (праці Роберта Бакмена, Билла Гейтса, Бренда Шмита, Лаури Браун, Джеймса Брайена, Ричарда Флорида, М.Портера, Нонаки, Такеучі і ін..) так і національній (праці   В.М.Гейця, А.В.Гриньов, Б.Є. Кваснюка, А.М.Гурія, М.С.Данька, І.С.Кузнєцова, О.О.Ланка, В.І.Мунтіяна, Л.І.Федулової, С.М.Шумської і ін..) має свої альтернативні значення і розглядається як «креативна економіка», або «економіка інформаційного суспільства» і включає в себе науково-дослідні   і дослідно-конструкторські розробки, інноваційну діяльність, освіту, навчання, інформаційно-комунікативні технології, розвиток мережевого суспільства. В економіці знань переосмислюється роль держави, яка створює цільові підсистеми для генерування нових механізмів розвитку (створення науково-промислових кластерів, соціалізації, екстернаціоналізації, комбінації,   інтернаціоналізацію знань).

На даний час в науковій літературі нові знання   декомпонуються в трьох площинах: 1) як здібності, уміння навички; 2)   як значима інформація; 3) як особливий вид діяльності, результатом якого нагромаджений досвід у певній сфері. А політика генерування нових знань розглядається в комерційній та суспільній площині. В комерційній площині   інтелектуальні ресурси розглядаються   в синергетичній єдності людського, структурного, споживчого капіталу, що дозволяє продукувати нові знання, які можна перетворити на прибуток та оцінити. Створення знань відбувається за рахунок активізації використання   факторів внутрішнього потенціалу, комунікаційних зв’язків, факторів відновлення та розвитку (інноваційної активності, досягнень науково-технічного прогресу).   Слід відмітити, що знання економічно доцільним є лише тоді, коли воно дозволяє досягнути поставленої мети.

З суспільної точки зору нові знання мають форму суспільних благ, виробництво яких є суспільно значимим, але одночасно вимагає великих фінансових вкладень на розробку та впровадження. В силу того, що поширення наукових знань є   постійно зростаючим чинником інтелектуального збагачення суспільства,   актуалізується потреба   державної підтримки їх генерування та впровадження в практику. Головною метою такої системи повинно бути   збалансування основних характеристик науково-технічного потенціалу і потреб ефективного наукового забезпечення економічного зростання. Для досягнення поставленої мети державна підтримка генерування нових знань повинна базуватися на     визначенні пріоритетів науково-технологічного розвитку (в першу чергу модернізації матеріально-технічної бази наукових та науково-дослідних установ), на підставі ґрунтовних прогнозних досліджень, оптимізації   фінансового забезпечення наукових розробок, які виконуються в рамках державних цільових наукових та науково-технічних програм, державного замовлення на створення новітніх технологій, підтримки фундаментальних досліджень.   Державна підтримка генерування нових знань повинна базуватися на ефективному механізмі державного регулятивного впливу на економіку через відповідне законодавче, структурне, функціональне забезпечення розвитку національної інноваційної, освітньої, наукової підсистем. Даний механізм повинен передбачати системне виконання наступних завдань: створення конкурентоспроможного сектору досліджень і розробок та забезпечення умов для його розширеного відтворення ( відмітимо, що у багатьох розвинутих країнах у сфері створення і розповсюдження знання зайнято більше людей, ніж у виробництві матеріальних товарів); розвиток інфраструктури інноваційної діяльності; створення системи економічних стимулів модернізації економіки на основі технологічних інновацій; підвищення інноваційної культури суспільства; механізми   використання глобальних знань через відповідні технології інвестування, купівлі та засвоєння нових знань; ефективні механізми фінансування новітніх розробок. У 2010 року державні витрати на науку складатимуть 4,7 млрд. грн., що   на 14,3% більше в порівнянні з 2009 роком, а витрати на проведення фундаментальних досліджень установами, що підпорядковані НАН України, збільшаться на 15%; на проведення прикладних наукових та науково-технічних розробок — на 22%, в бюджеті 2010 року також закладено 1,8 млрд. грн. на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки [ 1 ].   Постійне вдосконалення механізмів підтримки розвитку наукових знань, безперечно, відкриває перед Україною широкі можливості застосування концептуальних та практичних підходів, які спричиняють глибокий вплив на діяльність та перспективи розвитку.

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік» вiд 27.04. 2010 № 2154-VI.// Відомості Верховної Ради України,2010 . – № 22-23,                                                N 24-25.