Класичний приватний університет, Україна

РОЛЬ РЕФЛЕСКИВНОГО КОМПОНЕНТУ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Соціальний запит на професію психолога з роками підвищується, стимулюючи зростання пропозиції на відповідну професію. Численні ВНЗ, готуючи психологів, часто не дотримуються вимог щодо формування високопрофесійного фахівця з психології, наділяючи його традиційними ЗУНами. Постановка проблеми формування професіоналізму у майбутніх психологів під час фахової підготовки складна й багатогранна, на що вказують у своїх роботах О.Ф. Бондаренко, Ж.П. Вірна, Н.  Гвритишвілі , Л.В.  Долинська , З.Г.  Кисарчук , О.  Киричук , Д. Леонтьєв, С.Д. Максименко , Л.М.  Мітіна , В. Моргун, Н.  Мусхелішвілі , Є.Л.  Носенко , В.Г. Панок, Н.І.  Пов’якель , В.  Татенко , Л.І.  Уманець , Н.В.  Чепелєва , В.  Чудновський та ін.

Мультіфакторний аналіз процесу формування професіоналізму психологів в умовах вищої школи показує, що немає єдиної методогічної бази, на якій має ґрунтуватися означений процес. Складності як теоретичного, так і методичного, організаційного характеру супроводжують систему фахової підготовки психологів, спрямованої на формування в них професіоналізму. Багатоаспектність проблеми обмежує можливості розглядання її у межах однієї наукової роботи, тому ми зупинимося на ролі рефлескивного компоненту у формуванні професіоналізму майбутніх психологів у вищій школі.

Значний інтерес до рефлексії зумовлюється зокрема тенденціями сучасної науки. Так, накопичення знань, домінування предметного пізнання з превалюванням аналітичних методів, обумовлює необхідність пошуку місця людини у продукованому знанні та культурі, розкриває рефлексію як життєво необхідну функцію. Діяльність особистості опосередковує як мимовільні, прищеплені соціалізацією властивості, так і творчі процеси, які вимагають переоцінки ситуації, усталених способів взаємодії та власного місця у середовищі. Сьогодення відзначається високою мінливістю культурних впливів, безперервною зміною вимог до пріоритетів, настанов, цінностей фахівця з психології. Така ситуація зумовлює об’єктивну необхідність у здійсненні ним рефлексії, що покликана посилити адаптивні, самоактуалізуючі можливості людини й ті особистісні, стрижневі якості, які визначають її самоцінність і мають бути збережені в процесах соціального самовираження, захищені від нівелювання зовнішніми впливами, розкриті в продуктивному творенні.

Деяка теоретична база для розгляду проблеми вже створена. Так існують різні підходи до вивчення рефлексії у контексті професіоналізації особистості взагалі (М.Ю. Варбан , С.В. Васьківська , Л.М. Карнозова , В.М. Козієв , С.В. Кондратьєва , Н.В.Кузьміна, Ю.М. Кулюткін , С.Д.Максименко, О.С.Михайлова, Г.Ф. Похмєлкіна А.О. Реан , В.А. Семиченко , Г.С. Сухобська , В.Д. Шадріков , О.П.Фірсова та ін.) та професійного становлення майбутнього психолога, зокрема (Г.С.Абрамова, О.Ф.Бондаренко, Ю.Г. Долінська , І.В. Дубровіна , Ю.М.Ємельянов, С.Д.Максименко, П.А.М’ясоїд, М.М. Обозов , В.Г.Панок, Л.А.Петровська, Н.І. Пов’якель , Є.І. Рогов , Л.Г. Терлецька , Т.М.Титаренко, Н.В. Чепелєва , Н.Ф.Шевченко, С.І.Яковенко та ін.).

Вищевказані теоретичні позиції показують, зокрема, що формування професіоналізму особистості є однією з форм особистісного розвитку людини, багатоплановим, зі своєю специфічною архітектурою та динамікою розвитку процесом трансформації людини в суб’єкта професійної діяльності та життя в цілому.

Так, проаналізовано розповсюджені підходи до дослідження професіогегезу особистості та встановлено, що провідним фактором цього процесу є власна активність особистості, її рефлексія. Ось, чому важливим ми вважаємо рефлексивний компонент у системі формування професіоналізму майбутніх психологів.

Вчені, активно досліджуючи основи формування та розвитку індивідуального, колективного чи історичного суб’єкта, все частіше звертаються до терміну “рефлексія”. Б лизькими до суб’єктно-діяльнісної парадигми психологічного дослідження є аналіз механізмів рефлексії Г.П.Щедровицьким, а також моделі рефлексивної психології, групових рефлексивних процесів та структур, розроблені М.І.Найдьоновим, Л.А.Найдьоновою, І.М.Семеновим, С.Ю.Степановим . Багаточислені дослідження розвитку рефлексії дають можливість стверджувати, що вона як явище вивчався на певних вікових етапах, у конкретних видах діяльності, у професійному становленні. Велику роль рефлексії у розвитку й становленні особистості, зокрема професійному, відзначали у своїх дослідженнях філософи та психологи у різні періоди: Г.О.Голіцин, А.З.Зак, Д.Д’юї, О.А.Кузьмін, О.К.Осницький, М.О.Розов, В.І.Слободчиков, С.Ю.Степанов, І.Фіхте, Г.А.Цукерман та Г.П.Щедровицький.

Теоретичним підґрунтям нашого дослідження виступили праці, присвячені розвитку рефлексивної свідомості на різних етапах онтогенезу та у певних аспектах професійного становлення (М.Ю.Варбан, А.М.Виногородський, М.Келесі, Т.М.Яблонська, В.І.Слободчиков), необхідності інших людей для розвитку рефлексивних процесів індивіда (Є.І.Головаха, Ч.Кулі, О.П.Огурцов, Н.В.Паніна, Є.Е.Смирнова, А.П.Сопіков, В.М.Титов, Г.П.Щедровицький); у яких розкривається роль спільної діяльності для розвитку рефлексії (М.І.Найдьонов, Л.А.Найдьонова, І.М.Семенов, С.Ю.Степанов).

З’ясовано, що фахова підготовка психологів вимагає цілеспрямованого та планомірного формування таких якостей, як професійна свідомість, образ професійного мислення, професійна Я-концепція як тих психічних утворень, що інтегрують професійні знання, структуровані в певні програми професійних дій, та знання майбутніх психологів про самих себе як про представника професії Психолог.