Гусейніков Ю.В .

Національна академія Служби безпеки України , Україна

Сучасний стан правового регулювання спеціальних економічних зон в Україні

 

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державн ий бюджет України на 2005 р ік» та деяких інших зако нодавчих актів України» від 25 березня 2005 року було значно змінено законодавство про спеціальні (вільні) еко номічні зони (СЕЗ). Суть внес ених змін полягає у скасу ванні пільгових митних і по даткових режимів підприєм ницької діяльності на території СЕЗ. Іншими словами, було скасовано ті пільги, які, власне, і становили зміст цих зон та робили їх привабливими для інвесторів. При цьому з фор мально-юридичної точки зору спеціальні економічні зони як такі ліквідовані не були.

Виникає питання доцільності подальшого існуван ня СЕЗ у тій формі, яку їм за раз надано. Річ у тому, що за конодавчо визначена мета їх створення полягає у залученні іноземних інвес тицій та сприянні їм, активі зації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, по ставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залученні і впровадженні нових технологій, ринкових методів господарювання, роз витку інфраструктури ринку, поліпшенні використання при родних і трудових ресурсів. При цьому засобами до сягнення зазначених цілей саме і мали бути спеціальні митні, податкові та інші режими еко номічної діяльності на тери торії СЕЗ, які законом про бюджет були повністю скасо вані. Натомість не передбачено жодних нових засобів до сягнення зазначеної вище мети створення цих зон.

З цього приводу привертає увагу частина 1 статті 1 Закону України «Про загальні за сади створення і функціону вання спеціальних (вільних) економічних зон», яка на сьо годні залишається чинною. Вона встановлює, що на тери торії СЕЗ «запроваджують ся» пільгові митні, валютно- фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності «національних та іноземних юридичних і фізичних осіб». З редакції цього положення (в якому використовується імперативний термін «запро ваджуються», на відміну від диспозитивної норми «мо жуть запроваджуватися») випливає, що згадані пільгові режими діяльності розглядаються як невіддільний атрибут СЕЗ. Отже, виникла юри дична неузгодженість між ос новоположним для спеціаль ної економічної зони законом, в якому цитоване положення залишається чинним, та спе ціальними законами для кож ної такої зони, з яких положення про пільгові митні та податкові режими діяльності було вилучено. При такому підході логіка майже відсутня , якщо тільки справж ньою метою законодавчих змін стосовно СЕЗ не є їх фактична ліквідація з уникненням від повідної формальної процедур и. Закон України «Про за гальні засади створення і функ ціонування спеціальних (вільних) економічних зон» не за перечує можливості ліквідації цих зон, але встановлює чіткий алгоритм дій у разі прийняття відповідного рішення: створен ня Верховною Радою України комісії незалежних експертів для вивчення пропозиції про ліквідацію СЕЗ, прийняття відповідних законів та ство рення урядом України ліквіда ційної комісії з метою розв'язання майнових та інших пи тань, пов'язаних з процедурою ліквідації. Безумовно, застосу вання зазначеного механізму потребує певного часу, «в один дотик» такі питання не вирі шуються. Тому, напевно, було прийнято р ішення, зали шивши форму такого поняття, як СЕЗ, позбавити його зміс товного наповнення. Але у такому разі логіка права посту пається місцем логіці доціль ності.

Можна, звичайно, виходити з того, що справжньою метою уряду була ліквідація зловжи вань у СЕЗ, які заподіюють серйозну шкоду державі. Про те аналізу результатів функ ціонування таких зон Кабінет міністрів офіційно не оприлюднив, хоча відповідна нормативно-правова база для цього існувала: поста новою Кабінету міністрів Ук раїни від 28 лютого 2001 року №184 було встановлено порядок проведення аналізу з метою визначення соціально-економічних результатів функціо нування СЕЗ, тенденцій їх розвитку, проблемних питань організаційного, юридичного і економічного характеру та внесення відповідних пропо зицій щодо їхнього подальшого функціонування. Крім того, привертає увагу відсутність диференційованого підходу до оцінки діяльності зон: питан ня подальшого функціонування чи ліквідації мало б розглядатися окремо щодо кожної СЕЗ.

Не має сумнівів в тому, що існував й аль тернативний варіант вирішення питання щодо спеціальних економічних зон. Він полягав у детальному та об'єктивному аналізі існуючої ситуації та прийнятті на основі його ре зультатів комплексу заходів, як організаційного, так і за конодавчого характеру, щодо унеможливлення виявлених зловживань. Необхідно було б вивчити внесок кожної СЕЗ у економіку конкретного регіо ну, підрахувати сальдо надход жень податків і зборів від суб'єктів зони та отриманих ними пільг. Проте перевагу було надано такому радикаль ному рішенню, як фактична ліквідація. При цьому в основі цього рішення лежить презумп ція неправомірності або не ефективності діяльності всіх суб'єктів СЕЗ, у тому числі іноземних інвесторів, серед яких чимало сумлінних під приємців, котрі свого часу до вірилися українському законо давству.

Навряд чи такий підхід є виправданим. Тим більше що ліквідація спеціального режи му функціонування СЕЗ тяг не за собою певні негативні наслідки й для України: на приклад, окремі виробництва, налагоджені іноземними інве сторами на території зони, можуть бути перенесені до інших держав, не говорячи вже про численні судові позови з боку інвесторів тощо.

На сучасному етапі ситуація навколо українських СЕЗ активізувалася. На державному рівні розглядається питання щодо відновлення їх функціонування. І саме в такий момент найважливішим для законодавця є врахувати попередні недоліки законодавчого й організаційного характеру та розробити стратегію подальшого розвитку спеціальних економічних зон.