Макаренко А.В.

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ КОНЦЕСІЙНОГО ДОГОВОРУ

 

Поняття з міст у концесійного договору міститься у Господарському кодексі України [1] та Законі України „Про концесії” [2] . Так, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін , спрямованою на встановлення , зміну або припинення господарських зобов'язань , як і погоджені сторонами, так і ті , що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства .

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про концесії" істотними умовами договору концесії є: - сторони договору; - види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору; - об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об'єкта концесії); - умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна для здійснення концесійної діяльності; - перелік видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцензуванню; - умови встановлення, зміни цін (тарифів) на виготовлені (надані) концесіонером товари (роботи, послуги); - строк дії договору концесії, умови найму, використання праці працівників - громадян України; - умови використання вітчизняних сировини, матеріалів; - умови та обсяги поліпшення об'єкта концесії та порядок компенсації зазначених поліпшень; - умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів; - порядок використання амортизаційних відрахувань; - відновлення об'єкта концесії та умови його повернення; - відповідальність за виконання сторонами зобов'язань; - страхування концесіонером об'єктів концесії, взятих у концесію; - порядок продовження і припинення дії договору; - порядок вирішення спорів між сторонами[2].

Крім того, п ри укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України , чи у випадках , передбачених законом, іншим органом державної влади , коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови . Типовий концесійний догові р затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 р. №643 "Про затвердження Типового концесійного договору" . Положення Типового договору повторюють та вдечому доповнюють норми Закону [3] . Та й органи місцевого самоврядування у своїх нормативних актах копіюють норми закону щодо істотних умов договору.

Однак, викликає сумніви п оложення щодо сторін як істотних умов договору. Вчені з цього приводу дотримуються р ізних позицій . Наприклад , в науково – практичному коментарі до Господарського кодексу п ід редакцією Мамутова В.К. , автор схиляється до позиції законодавця , зазначаючи , що вимоги до концесійних договорів , порядок щодо їх укладання та інші питання визначаються З аконом України „П ро концесі ї” [4]. Але ж вони суперечать положенням Господарського кодексу, про те, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін . Таким чином , сторони договору ніяким чином не можуть виступати в якості істотних умов, адже сторони та умови договору – це різні поняття . Сторони договору – це ф ізичні або юридичні особи, які мають відповідні права і обов’язки , котрі випливають із договору, а також можуть бути передбачені законодавством України . Тобто, саме сторони повинні досягти згоди за всіма істотними умовами , які визнані такими законом або необхідні для даного виду договорів . Звичайно , у договорі повинно бути зазначено , між ким цей догові р укладається . Проте це не означа є , що вони стають істотними умовами договору, оскільки сторони не узгоджують умови щодо самих себе. На п ідставі викладеного пропонує ться пункт 1 частину 1 статті 10 виключити із Закону України «Про концесії » через його недоцільність .

Крім того, можна не відносити до істотних такі умови, як необхідність узгодження в договорі видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцензуванню, адже такий перелік встановлюється спеціальним законом.

Закон України „Про концесії” передбачає, що на вимогу однієї з сторін у договорі можуть бути передбачені й інші істотні умови. Однак, якщо концесіонер або концесієдавець не заявлять таких вимог або не будуть на них наполягати після заяви, то відсутність у тексті договору таких додаткових умов не впливає на факт укладення договору концесії.

Крім того, варто вдосконалити і розширити основні умови договорів щодо права власності, адже держава уступає концесіонеру повністю чи частково право власності. Якщо частка держави становить 51% і більше, то договір іноді називають « квазіконцесія », тобто договір є несправжнім, а тому потрібно чітко встановити частку власності держави.

Наступною особливістю є питання щодо права контролю за дотриманням та виконанням умов договору концесії. Закон визначає таке право концесієдавця , як контроль за дотриманням концесіонером умов концесійного договору. Але той самий Закон позбавляє такого права концесіонера. Тобто порушується принцип рівності сторін у договірних відносинах. На думку Первомайського О.О., концесієдавець як сторона в договорі зможе контролювати дотримання концесіонером своїх договірних обов’язків, але будь-яких проявів публічності або владності у його діях в межах договірних відносин не може бути. Тобто такий контроль може здійснюватися лише з застосуванням положень договору та цивільно-правових інститутів [ 5 ] . А тому необхідно передбачити в Законі право і концесіонера здійснювати контроль за дотриманням умов договору. Оскільки, концесія передбачає досягнення соціального ефекту, тому доцільним буде контроль з боку органів місцевого самоврядування чи спеціально-створеного органу ,який буде слідкувати за дотриманням сторонами умов концесійного договору, висвітлювати результати співпраці у засобах масової інформації. На жаль, концесійних проектів не так багато у нашій державі, то можна створити централізований орган, який буде контролювати хід виконання договорів концесії.

Потребує вдосконалення і питання щодо строку дії договору. На практиці, перший етап виконання договору концесії становить 3-8 років. Скорочення договірних строків відображає прагнення держави повністю інтенсифікувати роботи. Чітке встановлення коротких строків покладає на фірму конкретні зобов’язання з витрат фінансових засобів чи проведенню конкретних робіт у чітко встановлений термін. Щоб уникнути втрат від інфляції чи непередбачуваного подорожчання держава фіксує в договорі мінімальний об’єм робіт фірми як в вартісному, так і натуральному виразі. Тому варто скоротити максимальний строк дії договору концесії, який передбачений ст.9 Закону України „Про концесії”, з 50 років до 25. А сторонам доцільно буде у договорі чітко фіксувати терміни виконання робіт та надання послуг.

Заслуговує на увагу положення щодо повернення земельних ділянок. Закон України „Про концесії”, передбачає, якщо для здійснення концесійної діяльності необхідні земельні ділянки, вони надаються у користування концесіонеру на умовах оренди на термін дії концесійного договору, відповідно до положень   Земельного   кодексу України. Та й у типових умовах договору концесії зазначено лише порядок надання земельних ділянок. Доцільним буде доповнення ст.10 Закону України „Про концесії” у частині , що передбачає умови надання земельної ділянки, також і умови її повернення. Типовий договір передбачає у обов’язках концесіонера повернути земельну ділянку відповідно до умов договору оренди, але ж договір концесії є основним, тому доцільним буде передбачити цю умову і в ньому.

Умови концесійного договору є чинними на весь строк д ії договору, в тому числі у випадках , коли після його укладення законодавчими актами встановлено правила, які погіршують становище концесіонера . Тому сторони мають бути уважними, при укладенні договору концесії, враховувати усі особливості даного виду договору та чітко прописувати їх. У даній статті було наголошено на основних проблемних моментах, що стосуються змісту концесійного договору, та вказані можливі шляхи їх вирішення, які будуть вигідними і для сторін договору, і для суспільства.

Список використаних джерел:

1.     Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

2.     Про концесії: Закон України від 16.07.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №41. – С. 372.

3.     Про затвердження Типового концесійного договору: постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. – 2000. - № 15. – Ст. 626

4.     Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / [ п ід ред. Мамутова В.К.] . – 2004.

5.     Первомайський О.О. Закон України „Про концесії” . Науково-практичний коментар / О.О. Первомайський // Харків : Страйд , 2005. – 164 с.