К.е.н. Бондарчук Н.В.

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України

РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ФОРМУВАННІ ТА РОЗВИТКУ ПОТЕНЦІАЛУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РЕГІОНАХ

 

Актуальність . Глобалізація не лише мінімізує значення традиційних регіональних конкурентних переваг, але й нівелює роль відстані як захисного бар’єру у розвитку конкурентних процесів. Розвиток інформаційно-комунікаційних систем, мережевих фірм, електронної комерції зняли “захист відстанню” та призвели до виникнення принципово нових видів конкурентної боротьби за території. Наслідком ліквідації захисної функції бар’єру відстані виступає також підвищення рівня відкритості регіональної економіки. Тобто економічні позиції навіть відносно закритих територій залежать від ситуації в інших країнах та регіонах.

Постановка проблеми: визначити умови глобалізації світового господарства щодо підвищення конкурентоспроможності національної економіки та її регіонів.

Все це призводить до формування та розвитку глобальної сфери господарської діяльності, в якій роль глобалізованих регіонів буде все більш зростати. До основних елементів та передумов формування такої сфери діяльності слід віднести:

-   політику провідних суб’єктів світової економіки – окремих країн, регіонів, регіональних утворень, інтеграційних об’єднань, транснаціональних структур, міжнародних організацій;

-   формальні та неформальні норми, що регулюють переміщення факторів виробництва;

-    принципи та механізми міжнародних економічних відносин;

-   виробничі, науково-технічні та технологічні передумови формування глобальної сфери господарської діяльності, що призводять до розвитку глобальної інфраструктури та сприяють глобальній інтеграції національних ринків;

-   розвиток глобальної логістичної та виробничої мереж транснаціональних структур, запровадження єдиних критеріїв макроекономічної політики, посилення тенденцій до стандартизації та уніфікації вимог до якості продукції;

-   виникнення нових організаційних форм діяльності різних суб’єктів економіки, нівелювання національних бар’єрів у здійсненні глобальної економічної та виробничої діяльності;

-   виникнення та розвиток принципово нових інформаційних систем, що забезпечують обслуговування глобальних фінансових, товарних та інших мереж;

-   розвиток глобальної освітньої та культурної сфери завдяки поширенню дистанційної освіти, культурних обмінів та ін.

Таким чином, в умовах глобалізації світового господарства необхідним є забезпечення умов щодо підвищення конкурентоспроможності національної економіки та її регіонів як геоекономічних суб’єктів. У зв’язку із формуванням поняття глобалізованого регіону слід вказати на такі його ознаки [2, с. 55]: наявність геоекономічного потенціалу; присутність зовнішньоекономічної інфраструктури, яка включає два види забезпечення: фізичне та інституційне; позиціонування регіону у світовому бізнесовому середовищі; реальне включення регіону у систему міжнародних економічних відносин; участь в міжнародних чи трансрегіональних економічних організаціях; існування спеціальних владних органів управління зовнішньоекономічною діяльністю, бізнесових і громадських об’єднань, що мають за мету організацію та сприяння транскордонним господарським контактам; розробка спеціальних заходів (програм) підвищення конкурентоспроможності продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

Це передбачає створення у складі регіонального органу управління спеціального підрозділу, завданням якого має стати відслідковування, попередження і протидія зовнішньоекономічним небезпекам.

Як було зазначено вище, в сучасних умовах розвитку глобальної економічної системи регіони набули статусу її повноправних суб’єктів. Таким чином, згідно теорії систем, всі протиріччя розвитку глобального господарства проявляються й на регіональному рівні. Виділяють три суперечливі тенденції розвитку світової економіки, які мають найбільший вплив на регіональний розвиток, а саме: єдність та боротьба глобального та локального, уніфікація та диференціація, розповсюдження та концентрація.

Єдність та боротьбу глобального та локального може бути охарактеризовано новим терміном “глокальність” – поєднанням глобальних і локальних інтересів та орієнтацій [1 ] . Поняття «глокалізація» введено англійським соціологом Р. Робертсоном та визначається як «регіональна реакція на глобалізаційні процеси» [3, р.30 ] . Сутність її полягає в тому, що відносно невеликі, але високовзаємопов’язані союзи (у тому числі територіальні) включаються у глобалізаційні процеси швидше та ефективніше, ніж великі спільноти, такі як держави. Невеликі, але інноваційні регіони стрімко змінюються, вбудовуючись у транснаціональну та глобальну реальність.

Глобалізація актуалізує для регіонів та локальних спільнот необхідність визначення та розвитку стійких конкурентних переваг як критерію їх життєздатності в умовах глобальної конкуренції. Перетворюючи традиційні локальні ресурси на глобальні, глобалізація обумовлює постановку проблеми конкурентоспроможності регіону як його здатності відповідати на виклики глобального середовища шляхом створення та захисту унікальних локальних конкурентних переваг.

 

Список використаних джерел:

1. Проективный лексикон М. Эпштейна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http :// old.russ.ru/antolog/intelnet/dar19.html

2. Яремко Л. Глобалізований регіон   / Л. Яремко // Економіст. – № 5. – 2007. – С. 54?57.

3. Robertson R. Glocalization: Time-Space and Homogeneity-Heterogeneity / R. Robertson / [ Ed . by M. Featherstone , S. Lash , R. Robertson ] // Global Modernities . – 1995. – P. 30.