К.е.н. Шевченко Н.О.

Донецький державний університет управління, Україна

ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

 

Актуальність. У кожній країні історія взаємовідносин держави з ринком, з вільним підприємництвом має унікальний характер. Так для економіки нашої країни ефективне функціонування продовольчого ринку має велике значення, оскільки його функціонування покликане насамперед забезпечити стійкість продовольчого постачання населення. Роль продовольства в житті суспільства визначає його економічне, соціальне і стратегічне значення.

Постановка проблеми: обґрунтувати умови нормального функціонування агропромислової сфери та критерії її ефективного державного регулювання.

Стан забезпеченості населення продовольством, його фізична і економічна доступність безпосередньо впливають на стабільність політичної і соціально-економічної ситуації в суспільстві. Саме це свідчить про особливий не тільки економічний, але й соціальний його статус у суспільній життєдіяльності будь-якого регіону. Проте необхідно відмітити, що рівень продовольчого забезпечення населення знаходиться в залежності від дії комплексу факторів зовнішнього і внутрішнього характеру: обсяг та стабільність вітчизняного виробництва основних видів продовольства; розміри і питому вагу імпортованого продовольства; характер і наявність ресурсів, необхідних для придбання імпортованого продовольства, платоспроможність населення. За останні десять років, політика, заснована переважно на саморегулюванні ринкових відносин, привела, в підсумку, до величезних соціально-економічних витрат, як на рівні держави, так і нарівні регіону [1, с.113-119].

Основною задачею є визначення співвідношення між ринковим самоврядуванням та державним втручанням. Кожна держава повинна, по-перше, на власний розсуд вирішувати цю проблему, а по-друге, змінювати завдання, враховуючи зміну умов функціонування системи. На нашу думку, роль держави у формуванні продовольчого ринку має бути активнішою, ніж у країнах з розвинутим ринковим господарством, беручи до уваги особливе місце сільського господарства в забезпеченні продовольчої безпеки держави та нерозвиненість ринкових структур й інституцій.

Постає наступне, надзвичайно важливе питання: на основі яких критеріїв буде здійснюватися оцінка ефективності державного регулювання продовольчого ринку. Саме поняття „ефективність” характеризує зв’язок між кількістю одиниць обмежених ресурсів, які використовуються в процесі виробництва, і кількістю отриманого в результаті цього виробництва продукту. Дослідженню проблеми ефективності виробництва (чи загалом господарської діяльності підприємства) в економічній літературі приділялося і приділяється достатньо уваги [3, с.18].

Західні економісти під ефективністю виробництва розуміють таку ситуацію, у якій при даних виробничих ресурсах та існуючому рівні знань неможливо виробити більшу кількість одного товару, не жертвуючи при цьому можливістю виробити деяку кількість іншого товару [4, с. 41-47]. Однак, дослідження ефективності державного регулювання агропродовольчого ринку тільки починає привертати увагу сучасних вчених.

Залишаючи осторонь оцінку дискусій відносно трактовки категорій „ефективність”, „ефект”, „економічна ефективність”, звернемо увагу на ту обставину, що економічна ефективність є критерієм результативності заходів, які здійснюються у будь-якій сфері народногогосподарського життя. Цей критерій пов’язаний із збільшенням   виробництва споживчих вартостей, які проявляються як корисний ефект лише на стадії споживання. В умовах ринкової економіки це здійснюється через задоволення потреб споживачів у процесі обміну. Отже, економічна ефективність діяльності товаровиробників може бути оцінена тільки після реалізації продукції.

Досліджуючи проблеми державного регулювання аграрної сфери, пропонує також критерієм його ефективності визнати оптимальність функціонування органів державного регулювання галузі з точки зору максимального використання ними стимулів ринкового механізму. Не відкидаючи в принципі цю точку зору, нам все-таки видається, що проблема обчислення оптимальності функціонування органів державного управління є досить складною і взагалі не розробленою в сучасній економічній літературі.

Виходячи з цього, критеріями ефективності державного регулювання агропродовольчому ринку, на наш погляд, слід визнати: рівень забезпечення соціально-економічних потреб населення в залежності від встановлених пріоритетів, які можуть змінюватися на кожному послідуючому етапі розвитку економіки; співвідношення витрат виробничих ресурсів і отриманих результатів; раціональність розподілу та ефективність використання ресурсів національної економіки. В залежності від критеріїв ефективності агропродовольчий ринок можна вимірювати за відповідною системою показників.

Використання показників вимірювання ефективності державного регулювання агропродовольчого ринку є актуальним даний час з точки зору дотримання вимог закону України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”. Вирішення проблем пріоритетності факторів виробництва в умовах ринку не завжди здійснюється на користь праці, отже держава, оберігаючи сільський уклад життя, повинна втручатися у регулювання ринку праці. Досвід інших країн світу показує, що визначальним чинником у даному відношенні є фактор зайнятості.

Деякі автори для оцінки ефективності державного регулювання аграрного сфери пропонують еквівалент субсидування товаровиробників, розрахований як частка протекціоністських заходів у вартості випуску продукції, який використовується у міжнародних порівняннях щодо державної фінансової підтримки сільського господарства [2, с. 95]. Але, на нашу думку, цей показник свідчить скоріше про рівень державної підтримки галузі, ніж про ефективність її регулювання. Хоча в певній мірі недостатнє фінансування галузі впливає на ефективність механізмів державного регулювання аграрної економіки.

За досвідом європейських країн державного регулювання аграрної економіки та продовольчого комплексу здійснюється за новою схемою взаємодії держави й господарських суб’єктів. Цей підхід пов’язаний з прямим вирішенням економічних проблем через створення ефективних, прозорих інструментів регулювання .

 

Список використаних джерел:

1. Забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектора економіки України на внутрішньому і зовнішньому ринках: [ наук. допов . ] / [ В. М.   Трегобчук, Б. Й.   Пасхавер, О. М.   Бородіна та ін. ] ; за ред. В.М.   Трегобчука , Б.Й. Пасхавера . – К.: Інститут екон . та прогнозув ., 2007. – 260 с.

2. Малиновський В.Я. Державне управління: [ навч . посіб.] / В.Я.   Малиновський . – К.: Атака, 2003. – 576 с.

3. Месель-Веселяк В.Я. Розвиток та ефективність організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві України/ В.Я.   Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2004. – №11. – С. 18-24.

4. Тертичка В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні / В. Тертичка . – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2002. – 750 с.