Блажнова С.О.

Науковий керівник: Стасюк Ю.М.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, Україна

ПРОЕКТНЕ ФІНАНСУВАННЯ: МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

 

Становлення ринкової системи господарювання в Україні потребує принципово нових підходів до організації залучених інвестицій. Нестача капіталу – одна з головних перешкод на шляху розвитку економіки країни. Нині вітчизняним підприємствам вкрай необхідні додаткові фінансові потоки, які б стали каталізатором економічного розвитку.

Необхідні підприємствам фінансові ресурси можна залучити різними шляхами. Та у багатьох випадках ця робота починається з розробки інвестиційного проекту, де питання фінансування та вкладів є першочерговим.

В Україні впродовж останніх років спостерігається тенденція до зростання обсягів капітальних вкладів у інвестиційні проекти як за рахунок   внутрішніх, так і зовнішніх джерел. До позитивних змін у структурі фінансування слід віднести збільшення питомої ваги кредитів банків та інших позикових вкладень. Проте головним джерелом фінансування інвестиційних проектів вітчизняних підприємств залишається фінансування за власні кошти – самофінансування.  

Отже, актуальною проблемою є пошук найліпших схем фінансування з метою відбору тих елементів, які можна буде використовувати для інвестиційних проектів України.

У промислово розвинених країнах використовують абсолютно різні джерела та методи фінансування, такі як емісія акцій, банківські кредити, пайові внески тощо.

У деяких випадках можуть використовуватися також державні кошти.

Схеми фінансування можна згрупувати в три основні: з використанням внутрішніх або зовнішніх джерел і комбіновані. Кожна з них має певні переваги та недоліки. При виборі конкретної схеми фінансування оцінюються такі фактори, як доступність, масштаб та тривалість проекту, ціна залучених ресурсів тощо.

Дослідження зарубіжної практики фінансування інвестицій дозволяє констатувати взаємозв’язок величини проектів і особливостей схеми фінансування. Для малих і середніх підприємств, які реалізують незначні за обсягом проекти, набувають особливої ваги державні джерела фінансування. Із збільшенням величини проекту банки більш охоче беруть участь у їх фінансуванні. Слід зазначити, що банки не обмежуються лише наданням кредитів за схемою проектного фінансування, а виконують додаткові функції на цьому сегменті ринку (виступають як гаранти, інвестиційні брокери, фінансові консультанти тощо).

Значну роль у схемі фінансування інвестиційних проектів відіграє новий для вітчизняної економіки вид підприємства – «проектна компанія». Проектна компанія створюється лише з метою реалізації проекту. Отже, всі витрати чи прибутки проекту відображаються у балансі проектної компанії і не впливають на фінансовий стан замовника.

Ще одною розповсюдженою схемою фінансування інвестиційних проектів виступає «спільне фінансування». Процедура полягає в тому, що кілька банків фінансують певну частину проекту, знижуючи таким чином власні ризики та отримуючи додаткові гарантії від банка – ініціатора фінансування проекту. Така схема може мати кілька варіацій: банки укладають окремі угоди із клієнтом або створюють консорціум та діють на підставі загальної угоди.

Виходячи із можливостей адаптації світового досвіду інвестиційного проектування в Україні, можна говорити про схему фінансування під майбутні поставки. Механізм дії такої схеми передбачає, що банк надає кредит посередницькій компанії. В свою чергу посередник надає отримані кошти власнику проекту у вигляді авансу за майбутні поставки, тобто виплати за кредитом починаються з моменту здійснення поставок власником проекту.

Ще однією ефективною схемою фінансування інвестиційних проектів стає концесійна угода. Принцип угоди полягає в тому, що держава передає певні державні активи приватним структурам на реалізацію інвестиційних проектів. При реалізації концесійних проектів посилюється вплив двох учасників: підрядчиків і кредитно-фінансових установ. Учасники намагаються виявити певну державну потребу у створеному проекті для того, щоб уряд організував тендер для вибору проектної пропозиції концесіонера. Фінансування інвестиційних проектів може здійснюватися із різних джерел за схемою спільного фінансування або за послідовною схемою.

Для проведення концесійних угод в Україні треба, перш за все, звернути уваги на такі бар’єри як: політична та економічна нестабільність; нестача кваліфікованих учасників проектного фінансування; недостатність фінансових ресурсів.

Для подолання цих бар’єрів доцільним буде прийняти концесійне законодавство та певну створити єдину інформаційну одиницю – центр проектного фінансування.

 

Список використаних джерел:

1.    Ляхова О. Проектне фінансування як новий метод організації фінансування інвестиційних проектів / О. Ляхова // Вісник НБУ. – 2004. – С. 20-22.

2.    Лев К. Бізнес – план інвестиційного проекту / К. Лев // Вісник НБУ. – 2005. – С. 47-49.