К .е.н. Гринько Т.В., Івкіна О. В.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

За сучасних умов більшість науковців визначають ризик в інноваційній діяльності підприємства   як ймовірність втрати, що може виникнути при вкладенні інвестицій у дослідження, розробку, виробництво нових товарів та послуг, які можуть не знайти очікуваних потреб на ринку, нову техніку і технології, а також при вкладеннях у розробку і впровадження управлінських інновацій, котрі не матимуть очікуваного ефекту [1 - 6] .

Основною метою аналізу ризиків інноваційної діяльності є прогнозування виникнення та розвитку ризикових ситуацій. Аналіз ризику визначається за показаннями втрат і збитків або непевності. Перший показник визначається як перевищення гранично допустимої суми збитків під час здійснення інноваційної діяльності. У другому випадку аналіз ризику визначити складніше через те, що показник непевності передбачає суб’єктивну оцінку інвестора відносно очікуваних доходів.   

Безпосередні причини виникнення ризику, викликані невизначеністю, це фактори, які повинні виступати як основні об’єкти аналізу й управління ризиками інноваційної діяльності, оскільки боротьба з наслідком виникнення таких ситуацій більшою мірою ставиться до оперативного управління [3].

Таким чином, можна визначити, що формування концепції аналізу та управління ризиками інноваційної діяльності підприємств має базуватися на аналізі невизначеності.

Основне завдання ризик-менеджменту полягає у виробленні оптимальної системи підготовки і реалізації сукупності дій з метою зниження небезпеки ухвалення помилкового управлінського рішення і зниження можливих негативних наслідків небажаного розвитку подій в ході реалізації прийнятого рішення. Таким чином, завданням класифікації ризиків має бути оптимізація інформації, що надається, про ризики як бази для визначення доцільності вживання тих чи інших методів управління ними [4].

Класифікацію ризиків інноваційної діяльності розробляють для формування методології їхнього аналізу й розробки методів і можливостей прикладного та практичного використання. Так, існує багато ознак класифікації ризиків інноваційної діяльності. Залежно від завдань, що виникають виділяють так напрямки: розробка методів прогнозування ризикових ситуацій; формування методів аналізу й оцінки ризикових ситуацій;   моделювання ризикових ситуацій; розробка рішень по управлінню ризиками. Виходячи з особливості інноваційного бізнесу виділяють наступні види інноваційних ризиків: ризик оригінальності, ризик інформаційної неадекватності, ризик технологічної неадекватності, ризик юридичної неадекватності, ризик фінансової неадекватності [5].

Слід визначити, що важливу роль відіграє саме управління ризиками інноваційної діяльності. Під управлінням ризиками інноваційної діяльності розуміється сукупність заходів, які сформовані на основі принципів, методів та інструментарію прийняття управлінських рішень із урахуванням сформульованих критеріїв ефективності, що дає змогу знизити невизначеність результатів інноваційної діяльності, підвищити ефективність реалізації інноваційних проектів, зменшити ціну досягнення цілей інноваційного розвитку.

Цільова функція управління ризиками інноваційної діяльності складається з розробки й реалізації управлінських рішень, спрямованих на запобігання або ефективне розв’язання ризикових ситуацій, що виникають у процесі інноваційної діяльності [2].

Різноманіття способів забезпечення економічної безпеки інноваційної діяльності можна об'єднати   в декілька груп: ухилення від ризику; локалізація ризику; дисипація ризику; компенсація ризику. Ухилення від ризику в граничному випадку є повна відмова від проектів або рішень хоч трохи ризикованих. На практиці - це переваги на користь менш ризикованих або майже безризикових проектів. Локалізація ризиків здійснюється шляхом зосередження діяльності, пов'язаної з високим ризиком в межах невеликого дочірнього господарчого суб'єкта. Розподіл [дисипацію] ризику використовують, якщо проект дозволяє виділяти послідовні етапи. В цьому випадку, для кожного з них передбачають свої заходи компенсації ризиків, що може виявитися менш дорогим. Компенсація ризику – найбільш складний інструмент, шляхи реалізації якого засновані на створенні системи матеріальних та/або інформаційних резервів і складанні відповідних планів їх розгортання [6].

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що розвиваючи свій інноваційний потенціал з моменту ухвалення рішення про розробку інноваційного проекту варто враховувати і ризики, що неодмінно супроводжують будь-який проект на всіх стадіях його розробки та впровадження. А класифікація цих ризиків – є невід’ємним завданням ризик-менеджменту в управлінні інноваційною діяльністю підприємства.

   

Список використаних джерел:

1. Пиріг   Д.З. Урахування ризиків в оцінці економічної ефективності інноваційних процесів малих підприємств / Д.З. Пиріг // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 7. – С. 144-152.

2. Денисенко М.П. Методи мінімізації ризиків за розробки інноваційних проектів / М.П. Денисенко // Проблеми науки. – 2001. – №4. – С. 2 - 6.

3. Покотилова В.І. Система управління ризиками інноваційної діяльності / В.І. Покотилова // Економіка АПК. – 2009. – №5[175]. – С. 87-93.

4. Агафонова И. Характеристика и классификация рисков инновационного проекта / И. Агафонова // Управление риском. – 2003. – №4. – С. 35-40.

5. Грачева М.В. Инновационное предпринимательство, его риски   и обеспечение безопасности / М.В. Грачева // Инновации. – 2002. – №6. – С. 67-72.

6. Грачева М.В. Анализ и управление рисками инновационной деятельности / М.В. Грачева // Инновации. – 2006. – №6. – С. 38-47.