Андрейчіков О.О.

Харківський національний університет радіоелектроніки, Україна

РОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В ПРОЦЕСІ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

В процесі розвитку суспільства й науково-технічного прогресу з'являються нові більш складні форми капіталу, що володіють великим потенціалом економічної активності, виступаючи свого роду вектором розвитку. Таким вектором в наш час став інтелектуальний капітал (ІК), який сьогодні потребує детального вивчення та опису. Крім того, саме інтелектуальні зусилля, спрямовані на розвиток новітніх технологій, і підтримують продуктивність та ефективність роботи підприємства в умовах конкуренції.

Актуальність. На сучасному етапі знання та інтелектуальний капітал компанії стають основою ефективного розвитку і одним з факторів конкурентоспроможності національних економік, що забезпечу їм зростання і розвиток.

Дослідження та розвиток інтелектуального капіталу – це задачі пріоритетного характеру, які є актуальними для всіх підприємств України.

Інтелектуальний капітал – це ресурс компанії, за допомогою якого досягаються більш високі та якісні показники її роботи, а звідси й рівень конкурентних переваг, що орієнтує компанії на більш ретельний контроль та вилучення додаткової вартості від можливостей цього ресурсу.

Основна проблема інноваційної сфери України – невміння перетворювати інтелектуальний потенціал в капітал, що обертається на ринку знань і високих технологій.

Крім того, ІК в своїй більшості є неосяжним активом (крім об’єктів інтелектуальної власності) та є сумою різних інформаційних, організаційних та людських складових.

Звідси мета докладу полягає в тому, щоб відповісти на питання яку роль інтелектуальний капітал виконує в процесі інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства.

Сьогодні в економіці світу центр ваги переноситься в невиробничу сферу. Так в аграрній економіці провідним елементом була земля, в індустріальній – капітал, а в сучасній – головним фактором стають інформація, накопичені знання» [2], тобто елементи інтелектуального капіталу.

Розглянемо наступний графік (рис. 1) з аналітичного звіту Директорату XIII Європейської Комісії 1994 року, що саме демонструє залежність якісних стрибків в розвитку людства від продуктивних сил і добробуту суспільства.

Рис. 1. Залежність якісних стрибків в розвитку людства від продуктивних сил і добробуту суспільства ( *ЕКЮ з англ. European currency unit – «європейська валютна одиниця»)

 

Сьогодні інтелектуальний капітал впроваджується в продукцію на всіх етапах її створення – від розробки до промислового випуску, а інтелектуальна праця є сутнісною основою процесу створення інтелектуального продукту .

Інтелектуальний капітал (ІК) – це форма капіталу, яка включає в себе наявні у компанії нематеріальні активи: інтелектуальна власність, людські, інфраструктурні, ринкові та інші неосяжні активи. Всі ці складові в різній мірі та різним чином впливають на розвиток компанії, а звідси й на підвищення її ринкової вартості та вартості її продуктів і послуг. Саме цей факт дуже цікавить інвесторів. Крім того, самі інвестори готові оцінювати компанію дорожче, ніж сукупність вартості всіх її матеріальних та фінансових активів тому, що існує дещо, що не було відображено в бухгалтерському балансі.

Однією з причин, в якій більшість дослідників та аналітиків бачать розвиток досліджень ІК, полягає в тому, що він поступово перетворюється на один з головних ресурсів виробництва. В своїх працях засновник досліджень інтелектуального капіталу Т. Стюарт писав про те, що інтелектуалізація використовуємих технологій різко підвищує ефективність праці, що породжує навіть такі явища як «війни за талантами».

Тривалий час виробництво знань як інноваційний процес розглядалося в основному як феномен, що має відношення лише до галузей, які користуються високими технологіями, виготовляють нові зразки продукції безпосередньо на базі конкретних наукових досліджень, технічних розробок або технологічних новацій. Однак на практиці було виявлено хибність таких поглядів, бо не може бути галузей, виробництв і компаній, що не використовують нові знання у виготовленні продукції, наданні послуг, а також в самих методах управління [1]. З цього приводу відомі японські дослідники сфери знань І. Нонака та Х. Такеючі писали: «Усвідомлення того факту, що знання є новим ресурсом конкуренції, вразило Захід подібно до спалаху блискавки».

Важливо ще й те, що результати інтелектуальної праці все більш комерціалізуються за рахунок створення продукту нового типу – інтелектуального продукту або послуг, в яких знання, здатності, таланти працівників та досвід компанії формують більшу частину додаткової вартості.

В економічно розвинених країнах у виробничі процеси залучено 80% науковців, в Україні – 0,2%. Дослідженнями встановлено, що в країнах ЄС підприємства, які не використовують інтелектуальний капітал (і його частину – інтелектуальну власність), отримують у середньому 14% прибутку. Ті, які використовують його час від часу – 39%, а ті, які ставлять його в основу стратегічного розвитку – 61% прибутку.

Саме компанії, які мають ресурси для активізації інноваційного процесу, володіють значним інтелектуальним капіталом і стають економіко-організаційною основою процесу створення і впровадження нововведень в сучасному суспільстві.

В цьому сенсі ІК як раз і є тим прихованим ресурсом, що є рушійною силою змін та новацій для компаній. Це підтверджують факти і з діяльності компанії Scandia USA, яка є піонером у використанні ІК та публікацій звітів про стан власних інтелектуальних ресурсів. Директор з розвитку ІК Scandia USA Скотт Хоукінс, описуючи дії Scandia у важкі роки нестабільності, сказав наступне: «Нам треба було знайти спосіб пояснити, що вартість компанії значно перевищує вартість її нерухомості».

Ще одна компанія, яка обрала шлях розвитку ІК, як головного ресурсу конкурентних переваг – це Hewlett-Packard. В одному інтерв’ю екс-виконуючий директор корпорації НР, Лью Плата сказав: «Якщо б тільки компанія Hewlett-Packard знала, що саме вона знає, то ми б були втричі вдалішими». Ці слова, напевне, вичерпно відображують значення знань та ІК взагалі для сучасного бізнесу, який орієнтується на довготривалу перспективу, як і Hewlett-Packard.

Таким чином ми бачимо, що інтелектуальна праця націлена на створення інноваційного продукту або рішення сприяє підвищенню вартості самої компанії, а також продуктів, що вона пропонує.

Щодо України , то за даними Держкомстату, за останні кілька років триває падіння показників інноваційної діяльності України. 2009 року інноваційною діяльністю у промисловості займалися 12,8 % промислових підприємств, тоді як 2008 року – 13%, а 2000 р. – питома вага інноваційно-активних підприємств становила 18%. У країнах ЄС цей показник перебуває на рівні 40-60%. Частка реалізованої інноваційної продукції у загальній кількості промислової продукції 2009 року склала 4,8% проти 5,9% 2008 року [3].

Інноваційні процеси – це неодмінна умова розвитку всіх сфер діяльності в епоху технологічної та інформаційної революцій, а неодмінною умовою підтримання інноваційних процесів підприємництва є розвиток його інтелектуального потенціалу.

Висновки. Постіндустріальна економіка висуває нові вимоги та стандарти перед українськими підприємствами, але лише ті з них досягнуть успіху й стабільних конкурентних позицій на ринку, які реалізують раціональні та ефективні програми та стратегії по управлінню своїм інтелектуальним капіталом.

 

Список використаних джерел:

1.     Петрухина Е.В. Роль интеллектуального капитала в обеспечении инновационного развития предприятий / Е.В. Петрухина / Сб. материалов Второй междунар . н ауч . - практ . конф . «Проблемы развития инновационно-креативной экономики».

2.     Нуреев Р.М. Развитие человеческого капитала как реальная альтернатива сырьевой специализации страны / Р.М. Нуреев // Экономический вестник Ростовского государственного университета . – 2007. – Т. 5. – № 3 .

3.     Матеріали офіційного сайту Держкомстату України [Електронний ресурс] . – Р ежим доступу : http :// www . ukrstat . gov . ua