Бірюкова О.Ю.

Європейський університет, Україна

ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА НА ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ   ПІДПРИЄМСТВ З КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ ДЕРЖАВИ

 

Для ефективного управління корпоративними правами держави (КПД) потрібно забезпечувати достатній рівень залучення інвестицій на розвиток, модернізацію виробництва та переоснащення підприємств. Однак, в цих господарських товариствах головним джерелом інвестицій в основний капітал залишаються власні кошти підприємств з КПД. Ситуацію ускладнює те, що відповідно до чинного законодавства комерційні банки позбавлені права кредитувати державні підприємства під заставу основних фондів.

Суть дивідендної політики полягає в прийнятті рішень керівництва виплачувати прибуток у вигляді дивідендів або залишати його для інвестування підприємства з корпоративними правами держави. Тобто для цих господарських товариств потреба в інвестиційних ресурсах є одним із головних чинників формування дивідендної політики.

Питанням вибору оптимальної дивідендної політики на підприємствах з корпоративними правами, в тому числі і держави займаються такі науковці як: Н.Орлова [1], Н.Харченко [2], Т.Циба, О.Саленко, Д.Загірняк, М.Сокур [3] та інші. Проте, залишається не достатньо дослідженим питання узгодження інвестиційно-інноваційних процесів та дивідендної політики на підприємствах з КПД.

Кабінет Міністрів України кожного року затверджує базові нормативи відрахувань чистого прибутку [4], що спрямовується на виплату дивідендів за результатом фінансово-господарської діяльності підприємств з КПД. На рис. 1 видно скільки держава запланувала отримати надходжень до бюджету і скільки фактично отримала дивідендів. Однак, не зважаючи на зростання дивідендних надходжень ситуація в господарських товариствах погіршується, так чверть з них знаходиться в стадії банкрутства. Тому вони потребують змін, що виражаються насамперед в залученні інвестицій та інновацій.

 

 

Рис. 1 Надходження дивідендів до Державного бюджету в 2000-2009 роках від управління корпоративними правами держави на підприємствах

 

В господарських товариствах з державною часткою процес залучення інвестицій ускладнюється не тільки законодавчими «бар ’ єрами», але не зрілістю фондового ринку (не дає змогу інвесторам отримувати повну інформацію про підприємства з КПД) та в інтересі держави-власника пакету акцій (частки) в отриманні щорічно зростаючих дивідендів. При цьому для держави сума сплачених дивідендів є одним із ключових показників ефективності управління корпоративними правами держави, хоча так не повинно бути по відношенню до цих підприємств.

Одна з ключових теорій [1, с. 125] стверджує, що дивіденди мають сплачуватись лише після того, як покриті всі потреби фінансування та інвестування, при цьому дивіденди – є важливим показником вартості підприємства. Тобто повинен зберігатися баланс інтересів між учасниками корпоративного управління, що досягається в процесі узгоджених дій з метою забезпечення фінансово-економічної і соціальної результативності цього управління та задоволення як загальних, так специфічних інтересів. При цьому загальними є інтереси виживання, перспективного розвитку, підвищення конкурентоспроможності підприємства з корпоративними правами держави.

Для забезпечення припливу інвестицій на підприємства з КПД необхідно:

?      активізувати роботу фондового ринку ;

?      врегулювати всі законодавчі перешкоди (в тому числі і податкові) ;

?      зацікавлювати потенційних інвесторів вкладати кошти в підприємства з корпоративними правами держави (розробка спеціальних програм, гарантії, пропонування переваг такого інвестування та інше) ;

?      побудувати дивідендну політику, що дала б змогу для розвитку та більш ефективної праці цим господарським товариствам.

Залучаючи інвестиції в підприємства з КПД держава покращує стан цього підприємства, що дає можливість збільшувати чистий прибуток з якого в майбутньому виплачуються дивіденди.

Як показує світовий досвід без широкою участі корпоративних підприємств в тому числі і з державною часткою завдання побудови високоефективної національної інноваційної системи виконати неможливо. Активізувати інноваційні процеси має дієвий механізм пільг корпоративним підприємствам з державним та приватним капіталом.

 

  Список використаних джерел:

1.   Орлова Н.С. Механізми державного регулювання корпоративних відносин в Україні: [ монографія ] / Н.С.Орлова. – Донецьк: “ВІК”, 2009. – 210 с.

2.   Харченко Н.В. Дивідендна політика акціонерних товариств: [монографія] / Н.В.Харченко. – Полтава: РВВ Полтавської державної аграрної академії, 2009. – 224 с.

3.   Фінансова складова корпоративного управління: [навч. посіб. для студентів ВНЗ] / Т.Є. Циба, О.Ф.Саленко, Д.М.Загірняк, М.І.Сокур. – Кременчук: Вид. ПП Щербатих О.В., 2008. – 204 с.

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави” від 12 травня 2007 року № 702.