Дідух С.М.

Одеська національна академія харчових технологій, Україна

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕЛЕВАТОРНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

 

Вирощування зернових та олійних культур традиційно є галуззю спеціалізації України у світовому розподілі праці. Проте на сьогоднішній день є декілька основних факторів, що стримують подальший розвиток цього напрямку рослинництва: відсутність ринку землі та недостатній розвиток інфраструктури.

Питання введення повноцінного ринку землі лежить у політичній площині та знаходиться поза зоною впливу учасників ринку. Натомість розбудова інфраструктури, зокрема елеваторної промисловості, є актуальною практичною задачею у контексті подальшого розвитку зернової галузі та нарощування експортного потенціалу. Її вирішення залежить від здатності держави та суб’єктів господарювання реалізувати й примножити інвестиційний потенціал елеваторної промисловості.

Інвестиційний потенціал представляє собою здатність суб’єктів господарювання реалізувати сукупність інвестиційних можливостей щодо генерування додаткових потоків капіталу завдяки мобілізації наявних ресурсів з метою підвищення вартості об’єкту інвестування [1].

Формування інвестиційного потенціалу полягає у створенні додаткових інвестиційних можливостей, що можуть бути реалізовані шляхом мобілізації внутрішніх або залучення зовнішніх ресурсів. При цьому формування інвестиційного потенціалу відбувається під впливом позитивних та негативних факторів, що поділяються на внутрішні й зовнішні. Залежно від співвідношення впливу різних груп факторів визначається тип інвестиційного потенціалу та приймається рішення про доцільність інвестування.

Для сучасної елеваторної промисловості України характерні такі тенденції:

1. Структуризація ринку зберігання зерна й олійних культур на основі концентрації потужностей. Зростає рівень інтегрованості елеваторів до складу агропромислових холдингів.

2. Підвищення вартості послуг елеваторів через збільшення попиту, збільшення ключових елементів собівартості та процентних ставок по кредитах. Це в свою чергу обмежує інвестиційний ресурс.

3. Зміна структури елеваторного господарства від пріоритетного забезпечення потреб українських зернопереробних підприємств до обслуговування експортних потоків.

Інвестиційний потенціал підприємств елеваторної промисловості був досліджений за допомогою методики комплексної оцінки інвестиційного потенціалу на основі розрахунку інтегрального коефіцієнту розвитку потенціалу (К _{р іп} ). Були використані дані з відкритих джерел та щорічна фінансова звітність підприємств за 2008-2009 рр. [ 2, 3].

Результати дослідження свідчать про те, що рівень розвитку інвестиційного потенціалу елеваторних підприємств знаходиться на рівні 44-75 % від максимально можливого. Основними шляхами підвищення інвестиційного потенціалу елеваторної промисловості України є:

I . Внутрішні:

1.     Оптимізація структури капіталу підприємств на основі забезпечення раціонального співвідношення власних та залучених коштів. На сьогоднішній день одна частина елеваторів недостатньо повно використовує позиковий капітал, інша – критично залежать від кредитних ресурсів.

2.     Оновлення основних засобів, оскільки рівень зношеності фондів досягає 80 %, а темпи їх оновлення є низькими.

3.     Покращення оборотності активів.

4.     Оптимізація політики управління дебіторською та кредиторською заборгованістю.

5.     Підвищення рентабельності, перш за все, за рахунок використання   енерго- та ресурсоефективних технологій.

6.     Зміна дивідендної політики на більш агресивну. На сьогоднішній день дивіденди взагалі не виплачуються.

7.     Подальша інтеграція елеваторів до структури аграрних холдингів, відновлення міжгосподарських зв’язків.

8.     Підвищення рівня продуктивності персоналу шляхом впровадження програм мотивації. Загалом рівень заробітної платні в галузі вищий, ніж в цілому по харчовій промисловості. Проте рівень продуктивності персоналу (чистий доход на 1 працівника) є вкрай нерівномірним серед елеваторів.

9.     Підвищення рівня операційного левериджа, що характеризує здатність підприємств трансформувати зростання чистого доходу у збільшення прибутку.

ІІ. Зовнішні:

1. Зростання обсягів виробництва зернових та олійних культур на основі впровадження інтенсивних технологій рослинництва, підвищення середньої врожайності та якісних характеристик продукту, обґрунтоване розширення посівних площ.

2. Поліпшення державної політики сприяння розвитку галузі. У існуючих законодавчих актах   та галузевих програмах акцент зроблено на регулюванні, контролі діяльності елеваторів та їх ліцензуванні [ 4 -6]. При цьому технологічному переоснащенню галузі, сприянню інвестиційної активності практично не приділено уваги. А через брак бюджетних коштів навіть закладені у державних програмах заходи не втілюються в життя.

3. Зниження макроекономічних ризиків для інвесторів. Насамперед йдеться про зменшення адміністративного тиску, спрощення процедур погодження, відмову від політики обмеження цін та експортних операцій, захист від рейдерства.

4. Забезпечення належної підготовки фахівців галузі у профільних ВНЗ.

Висновки

Елеваторна промисловість України розвивається досить динамічно – протягом 2007-2009 років загальна потужність українських елеваторів зросла на 3 млн. т. або близько 10 %. Інвестиційний потенціал підприємств промисловості є достатньо високим, однак використовується не повністю.

Підвищення інвестиційного потенціалу та його ефективна реалізація значною мірою залежать від державної політики в цій сфері. Частка державної власності в галузі досі є істотною (близько 21 %). Однак на сьогоднішній день рушійною силою інвестування в галузі є потужні вертикально інтегровані аграрні холдинги.

Можливим шляхом збереження балансу державних та приватних інтересів в галузі є створення спільних підприємств, передача державних елеваторів в оренду із забезпеченням модернізації основних фондів.

 

Список використаних джерел:

1.     Дідух С.М. Динаміка формування, накопичення та реалізації інвестиційного потенціалу   [Електронний ресурс] / С.М. Дідух // Проблеми системного підходу в економіці. — 2009. — № 3.

2.     Сайт Держкомстату [Електронний ресурс] . – Режим доступу:   http://www.ukrstat.gov.ua

3.     Загальнодоступна інформаційна база даних ДКЦПФР про ринок цінних паперів [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://stockmarket.gov.ua

4.     Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18.10.2005.

5.       Програма «Зерно України – 2005-2010», яка затверджена наказом Міністерства аграрної політики України №271 від 28.07.2004 р.

6.       Комплексна галузева програма "Розвиток зерновиробництва в Україні до 2015 року", яка затверджена наказом Міністерства аграрної політики України №757/101 від 23.10.2007 р.