К.е.н. Дунська А.Р.

Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут», Україна

Інноваційна стратегія як сучасний інструмент управління розвитком підприємства

 

Процес переходу на ринкові засади гостро виявив відставання економічних показників нашої держави від більшості країн світу. Це обумовило пошук важелів впливу на економіку, які б сприяли скороченню розриву з економічно розвиненими країнами. На жаль, протягом тривалого часу питання економічного розвитку піднімались і розглядались в рамках всієї економіки, на загальному рівні, і більшість з них носила декларативний характер. Майже зовсім не приділялося уваги економічному розвитку окремих галузей промисловості та підприємств.

Питання розвитку підприємства є сьогодні питаннями першочергової уваги підприємців-практиків, дослідників-теоретиків та державних службовців.

Розвиток взагалі визначають як зміни від більш простого до більш складного [ 5, с. 77 ] або переведення системи на більш високий якісний рівень. Сьогодні розвиток підприємства можна розглядати в трьох основних аспектах:

1.        Технічний (науково-технічний) розвиток – спрямований на вдосконалення якості продукції, технології, послуг за рахунок впровадження техніко-технологічних нововведень.

2.        Ринковий розвиток – полягає в розширенні сфери споживачів, збільшенні частки ринку тощо.

3.        Організаційний розвиток – зорієнтований на розвиток окремого працівника, групи, вдосконалення системи та процесів управління тощо.

Кожен з цих аспектів розвитку має інноваційний характер, а отже можна стверджувати, що базовим елементом процесу розвитку підприємства є нововведення. Технічний розвиток базується на техніко-технологічних нововведеннях, ринковий та організаційний види розвитку в свою чергу базуються на організаційно-управлінських нововведеннях.

Інноваційний характер економічного розвитку дедалі більше стає тим фундаментом, який визначає економічну міць країни та її перспективи на світовому ринку.

Інноваційна спрямованість економічних процесів, що властиві сучасній економіці, довела неефективність організаційних структур та методів традиційного менеджменту, які не враховують зростаючих нетрадиційних якісних факторів економічного росту.

Концепція та принципи традиційного класичного менеджменту змінюється новою моделлю інноваційного управління – інноваційного менеджменту, який представляє собою таку управлінську діяльність, яка зорієнтована на отримання нової якості в різних аспектах функціонування промислового підприємства (продуктовому, технологічному, інформаційному, організаційному, управлінському, екологічному тощо) за рахунок розробки та прийняття нестандартних рішень в управлінні змінами.

В загальному розумінні управління підприємством спрямоване на досягнення його цілей. Інструментом досягнення цілей інноваційного розвитку підприємства є інноваційна стратегія.

Інноваційна стратегія як ефективний засіб управління розвитком підприємства не тільки дає змогу підприємству враховувати зміни в оточуючому середовищі, а й сприяє генеруванню змін (техніко-технологічного та організаційно-управлінського характеру) в середині підприємства та забезпечує управління цими змінами з метою підвищення рівня кінцевих результатів діяльності підприємства.

Насамперед, ця стратегія повинна бути орієнтованою на освоєння базових інновацій, котрі дозволяють перейти до нових товаропродуктових і технологічних структур виробництва й забезпечити конкурентоспроможність підприємств на внутрішньому та зовнішньому ринках [1, с. 53 ] .

У розробці цієї інноваційної стратегії значну роль відіграє аналіз таких важливих процесів, як освоєння продуктових та технологічних інновацій, співвідношення між базовими, поліпшуючими і псевдоінноваціями, наплив іноземних технологій на внутрішній ринок та облік їх якісних характеристик, взаємозв’язки між промисловістю і різними секторами науково-технологічної сфери [ 1, с. 53 ] .

Інноваційна стратегія має двоякий горизонтально-функціональний характер і може бути представлена, з одного боку, як регулятор функціонування інноваційної сфери, а з іншого, - як функціональна стратегія [ 2 , с. 209].

Як свідчать дослідження вчених [2, 3, 4, 6], стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства включає концептуальну та організаційно-процедурну складові, реалізуючи свої функції за допомогою підсистем загального та функціонального менеджменту.

Так, визначення головної мети розвитку підприємства є задачею загального менеджменту і передбачає визначення позиції підприємства в конкретній ринковій ніші, розробку набору   стратегій та їх реалізацію, своєчасне фіксування змін в середовищі здійснення стратегії та відповідне коригування стратегії, контроль та управління стратегічними рішеннями в цілому, формування тактичних заходів для практичного здійснення та впровадження стратегій у дію. Управління розвитком підприємства передбачає формування в загальній стратегії підприємства   інноваційної стратегії, що повинна включати інноваційні цілі діяльності підприємства, вибір засобів щодо їх досягнення та обґрунтування джерел залучення необхідних ресурсів.

Функціональний менеджмент дозволяє ставити і вирішувати функціональні стратегічні задачі з впровадження інновацій в окремі сфери діяльності підприємства (виробництво, кадри, фінанси, маркетинг, збут, інформаційна база тощо).

Таким чином, інноваційна стратегія з одного боку є функціональною стратегією, а з іншого – вона   не існує поряд з усіма іншими функціональними напрямками діяльності підприємства, а пронизує їх, тим самим піднімаючись за своєю значимістю на рівень генеральної стратегії підприємства.

 

Список використаних джерел:

1. Гальчинський А.С. Україна: наука та інноваційний розвиток [текст] / А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, В.П.Семиноженко. — К., 1997. — 66 с. — ISBN 966-7114-10-4.

2. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління [текст] / А.В. Гриньов. — Х.: ВД "ІНЖЕК", 2003. — 305 с. — ISBN 966-8337-02-6.

3. Проблеми управління інноваційним розвитком підприємств у транзитивній економіці [текст] / [С.М. Ілляшенко, О.В.Прокопенко, Л.Г.Мельник, В.В.Божкова, О.С. Тєлєтов]. — Суми: Університетська книга, 2005. — 582 с. — ISBN 966-680-206-6.

4. Инновационный менеджмент: Многоуровневые концепции, стратегии и механизмы инновационного развития: [учебн. пос.] [Текст] / [ Под ред. В.М. Аньшина, А.А. Дагаева]. — [3-е изд., перераб., доп.]. — М.: Дело, 2007. — 584 с.   — ISBN 978-5-7749-0481-5.

5. Карлоф Б. Деловая стратегия: концепция, содержание, символы [ т екст]; [пер. с англ.] / Б. Карлоф. – М.: Экономика, 1991. – 239 с.

6. Хомутский Д.Ю. Управление инновациями в компании [ т екст] / Д.Ю. Хомутский. – М.: СОЛОН-ПРЕСС, 2008. – 169 с. – ISBN 978-5-91359-031-2.