К.е.н. Гавриш В.П.*, к.е.н. Гулько Л.Г.**, к.е.н. Драганова Т.П.***

*Хмельницький університет управління і права, Україна

**Хмельницький національний університет, Україна

***Подільський державний аграрно-технічний університет, Україна

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

Актуальність теми. Інвестиційний процес являє собою взаємопов'язані фази формування, розподілу та споживання інвестиційних ресурсів з метою отримання додаткового доходу чи соціального ефекту. Безперервність інвестиційного процесу є базовою умовою для забезпечення розширеного відтворення.

Необхідність у здійсненні інвестицій виникає, коли об'єкт інвестування мас набір інвестиційних можливостей, реалізація яких дозволить вирішити поставлені стратегічні завдання. Для будь-якої організації існує потенційний набір інвестиційних можливостей, які збігаються за своєю суттю з виробленими цілями і стратегією компанії, тобто інвестиційний потенціал підприємства. Особливості формування та використання такого потенціалу значною мірою визначають ефективність інвестиційної діяльності суб’єкта господарювання.

Дослідження різноманітних аспектів інвестиційної діяльності та потенціалу підприємства провадяться багатьма вченими. Серед них І. А. Бланк, Л. М. Борщ, А. П. Гайдуцький, В. М. Грідасов, М. І. Долішній, Н. С. Краснокутська, Є. В. Лапін, В. М. Микитюк, М. М. Недашківський, Т. В. Майорова, І. М. Рєпіна, А. А. Пересада, С. К. Реверчук В. П. Савчук, Н. А. Хрущ, , О. Г. Чумаченко, Д. М. Черваньов, О. С. Федонін та ін.

Метою статті є визначення сутності та особливостей інвестиційного потенціалу підприємства, а також його ролі в інвестиційній діяльності.

Поняття „потенціал” у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова potentia , що означає приховані можливості, потужність, силу. В даний час у розвитку представлень про потенціал можна виділити декілька напрямків. По-перше, вважається, що потенціал – це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів. До складових частин потенціалу в цьому розумінні відносяться відповідні трудові, матеріальні, фінансові й інформаційні ресурси, що залучаються в сферу удосконалювання виробництва [2].

Другим підходом є визначення потенціалу як здатності комплексу ресурсів системи вирішувати поставлені перед нею задачі. Потенціал являє собою цілісне вираження єдності структури і функції об'єкта, прояв їхнього взаємозв'язку, вираження сукупної можливості системи для виконання певних завдань. Чим кращою є структура об'єкта, чим більша відповідність між його структурними і функціональними елементами, тим вище його потенціал і ефективність.

Загалом потенціал підприємства включає такі елементи, як потенціал основних виробничих фондів, потенціал матеріальних ресурсів, кадровий потенціал та фінансовий потенціал (рис. 1).

Потенціал основних виробничих фондів

Рис. 1. Структура потенціалу підприємства

Водночас в економічних дослідженнях визначається додатковий вид потенціалу підприємства, а саме інвестиційний потенціал. Інвестиційний потенціал представляє собою здатність підприємства реалізувати сукупність інвестиційних можливостей щодо генерування додаткових потоків капіталу завдяки мобілізації наявних ресурсів з метою підвищення вартості об'єкту інвестування. Формування інвестиційного потенціалу полягає у створенні додаткових інвестиційних можливостей, що можуть бути реалізовані підприємством шляхом мобілізації внутрішніх або залучення зовнішніх ресурсів.

В ідеальних економічних умовах інвестиційні можливості мають реалізовуватись миттєво. Під ідеальними економічними умовами у даному випадку ми розуміємо наявність у господарюючого суб'єкту необмежених інвестиційних ресурсів, персоналу відповідної кваліфікації та сприятливого зовнішнього середовища. У таких умовах зростання вартості компанії відбувається планомірно відповідно до цілеспрямованих дій керівництва, а накопичення інвестиційних можливостей у вигляді інвестиційного потенціалу є скоріше неприродним явищем. В реальних економічних умовах інвестиційні можливості мають властивість накопичуватись, поступово утворюючи інвестиційний потенціал [3] .

Формування інвестиційного потенціалу відбувається під впливом двох груп факторів - позитивних та негативних (табл. 1).

 

Таблиця 1. Фактори формування інвестиційного потенціалу підприємства

 

В реальних економічних умовах повною мірою представлені фактори обох груп. Тому формування інвестиційного потенціалу є закономірним явищем. Відповідно до співвідношення факторів з обох груп потенційні інвестори приймають рішення щодо доцільності інвестування, а підприємство обирає інвестиційну стратегію.

Розглянемо можливі варіанти формування інвестиційного потенціалу за різного співвідношення факторів впливу на нього [1] :

1. Домінуючими є внутрішні негативні фактори, а зовнішні фактори є сприятливими. У такому випадку реалізація інвестиційний потенціалу можлива шляхом оптимізації діяльності підприємства незалежно від зовнішнього середовища. Така ситуація притаманна для економік країн ЄС, де існує сприятливий інвестиційний клімат. При цьому інвестиційний потенціал, що характеризується рентабельністю інвестицій, помірний (до 20 %), а інвестиційні можливості можуть бути реалізовані досить швидко, зважаючи на розвиненість ринку капіталу;

2.      Домінують зовнішні негативні фактори, а внутрішні є сприятливими. Реалізація інвестиційного потенціалу полягає у покращенні інвестиційного клімату, причому лише стратегічний інвестор може впливати на зовнішні чинники. Тому інвестиції загалом мають ризикований характер. Інвестиційний потенціал може досягти значного розміру (рентабельність інвестицій – до 60 %), якщо несприятливі зовнішні фактори зберігатимуться протягом тривалого періоду. Очевидні переваги мають інвестори, що пристосовані до таких умов господарювання та мають режим найбільшого сприяння від державних органів;

3.    Негативні внутрішні фактори співпадають із несприятливими зовнішніми. Інвестиційний потенціал може досягати великих розмірів, а рентабельність – до 200 %, однак капіталовкладення вкрай ризиковані. Тому, як правило, контрагенти утримуються від інвестування.

Відповідно до джерел формування, інвестиційний потенціал поділяється на внутрішній та зовнішній. Зовнішній реалізується під впливом розвитку ринку безвідносно до дій менеджменту компанії на ринку. Вартість підприємств може збільшуватись під впливом зовнішньої кон'юнктури (підвищеного попиту, зайвої грошової маси, спекулятивних інвестицій).

Внутрішній інвестиційний потенціал реалізується в процесі цілеспрямованої діяльності менеджменту підприємства щодо реалізації існуючих інвестиційних можливостей. У сучасних умовах зовнішній інвестиційний потенціал мас від'ємний характер у середньостроковій перспективі, оскільки прогнози щодо відновлення світової економіки є несприятливими. Тому на перший план виходить саме внутрішній інвестиційний потенціал підприємств.

Отже, задачею інвестора є пошук та реалізація інвестиційного потенціалу економічних суб'єктів, тобто спрямування ресурсів туди, де накопичених інвестиційних можливостей більше. Чим раніше можна визначити інвестиційний потенціал, тим більшим буде масштаб винагороди . Реалізація потенціалу полягає в усуненні в рамках того кола впливу негативних факторів, які заважають негайному втіленню інвестиційних можливостей, з метою максимізації вартості компанії.

У стаціонарних економічних системах (системах, де діють закони економічного розвитку) процес накопичення та реалізації інвестиційного потенціалу відбувається безперервно шляхом реінвестування прибутку у нові перспективні проекти, галузі чи регіони. У країнах з ефективно функціонуючими ринковими механізмами накопичення інвестиційного потенціалу триває до певної межі. Далі відбувається процес реалізації інвестиційного потенціалу - тобто надходження інвестицій, їх використання та відповідно підвищення вартості об'єкту інвестування.

У нестаціонарних економіках цей процес мас дещо інший вигляд. Відсутність дієвих механізмів залучення інвестицій та подальшої реалізації потенціалу призводить до його надмірного накопичення в масштабах країни. Це може відбуватися через наступні причини:

1.       Несприятлива макроекономічна ситуація; гіперінфляція, відсутність належної нормативної бази, високий рівень корупції. Ці фактори ускладнюють чи навіть унеможливлюють надходження інвестицій, незважаючи па значні інвестиційні можливості Така ситуація була притаманна для української економіки у 90-ті роки 20-го століття та багато в чому характерна дотепер;

2.       Контрагенти не усвідомлюють необхідність залучення інвестицій. Причиною цього може бути низький рівень кваліфікації керівництва, розвинутий тіньовий сектор економіки. Така ситуація спостерігається па багатьох підприємствах державного сектору, де керівництво не має стимулів до реалізації інвестиційних можливостей та не схильне до ризику;

3.       Існують перешкоди неекономічного характеру: ембарго, заборона на інвестування у певний стратегічний сектор економіки;

4.       Норма рентабельності інвестицій є неприйнятно малою;

5. Ризик інвестування є занадто високим порівняно з іншими варіантами.

Надмірне накопичення інвестиційного потенціалу спочатку призводить до підвищення можливої доходності інвестицій. Однак згодом накопичення нереалізованих своєчасно інвестиційних можливостей негативно впливає на підприємство. Тобто існує певна межа, за якою інвестиційний потенціал починає зменшуватись, а згодом прагнути до нуля. Тому вирішальне значення має вибір часу для інвестування, коли сприятливі зовнішні фактори створюють умови для реалізації накопичених внутрішніх можливостей.

Висновки. Отже, формування інвестиційного потенціалу відбувається за рахунок поступового свідомого чи несвідомого накопичення інвестиційних можливостей, що не можуть бути реалізовані підприємством миттєво. При цьому в економіці інвестиційних можливостей завжди більше, ніж наявних інвестиційних ресурсів. Тому додаткові інвестиційні можливості можуть бути створені та використані підприємством шляхом, зокрема, мобілізації внутрішніх інвестиційних ресурсів.

 

Список використаних джерел:

1.     Андріанов Ю. Сутність поняття "інвестиційний потенціал машинобудівного підприємства" і фактори, які на нього впливають / Ю. Андріанов // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". – 2008. – № 23. – С. 3-7.

2.     Гавва В.Н. Потенціал підприємства: формування та оцінювання / В.Н. Гавва, Є.А. Божко. – К.: ЦУЛ, 2004. – 224 с.

3.     Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка / О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, О.І. Олексюк. – К.: КНЕУ, 2006. – 316 с.

4.     Циганок О. Потенціал підприємства та резерви підвищення конкурентоспроможності / О. Циганок // Держава та регіони. – 2009. – № 4. – С. 201-203.