Гребенюк Т.В.

Науковий керівник: Крупський О.П.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, Україна

ПРОБЛЕМИ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

 

Головним чинником розвитку підприємств є наявність сприятливого економічного, соціального, політичного клімату в країні та можливість реалізації потенціалу з мінімальними перешкодами. Безсумнівно, основним пріоритетом в сучасних умовах глобалізації та виходу зі світової кризи є інноваційно-інвестиційна діяльність. Для її успішної реалізації на вітчизняному просторі необхідно проаналізувати та вирішити ряд макроекономічних проблем, віднайти їх оптимальне вирішення у контексті світової практики.

Найбільш суперечливими та, на наш погляд, терміновими для усунення є наступні перешкоди:

-        високий рівень корумпованості та тіньової економіки;

-        недосконалість законодавства в інвестиційній сфері;

-        низька адаптованість українського законодавства до європейських стандартів;

-        складність адміністрування податків та отримання дозволів;

-        відсутність гара н тій на право власності; неефективні механізми захисту прав інвесторів;

-        невідповідність банківської системи світовим стандартам;

-        нестача фахівців, здатних розробляти інвестиційні проекти та бізнес-плани, супроводжувати та керувати проектами;

-        відсутність співробітництва з міжнародними рейтинговими агенціями (Standard & Poor's, Moody's та Fitch Ratings);

-        політична нестабільність;

-        відсутність стратегічного бачення довгострокових цілей розвитку, особливо в регіонах;

-        негативний інвестиційний імідж України та регіонів.

Інвестиції, що надходять в Україну, можна поділити на три якісно різні групи. По-перше, це ризикові, спекулятивні короткі інвестиції, які приходять та уходять. По-друге, короткострокові інвестиції, за допомогою яких відбуваються процеси стабілізації в економіці. По-третє, стратегічні інвестиції, що мають високий відсоток інновацій та зумовлюють зростання економіки.

Як бачимо, першочерговим на сучасному етапі розвитку є перегляд наявних та розробка нових шляхів покращення інвестиційного клімату в Україні. Це, насамперед, стосується удосконалення нормативно-правової бази у цій сфері та забезпечення стабільних «правил гри»; визначення пріоритетних галузей для інвестування, укладання баз даних проектів та оформлення їх на міжнародному рівні; антикорупційні заходи, захист прав інвесторів на державному рівні, надання пільг у пріоритетних галузях інвестування; впровадження систем міжнародних стандартів у банківську, фінансову, управлінську та інші сфери; сприяння розвитку науки, науково-технічної діяльності, розробка технопарків з новітніми технологіями; створення ефективного пакету інвестиційних пропозицій під проект ЄВРО-2012 в Україні та створення спеціальних пільг для інвесторів у ці проекти; активна участь у транснаціональних та міжнародних інвестиційних проектах.

Заходами для підвищення рівня інвестиційної привабливості мають бути активна робота з міжнародними рейтинговими агенціями; участь у проведенні міжнародних конференцій, симпозіумів, презентацій у сфері інвестиційної діяльності; створення консультаційних центрів для супроводження інвестиційних проектів; здійснення маркетингових досліджень у сфері залучення інвестицій, аналітичні дослідження; залучення фахівців світового рівня та співробітництво зі світовими ЗМІ, програми з покращення іміджу України на світовій арені.

Конкурентоспроможність держави забезпечується правильним вибором пріоритетів при здійсненні інвестиційно-інноваційної діяльності. Серед них можна виділити агропромисловий комплекс, оскільки потенціал сільського господарства в Україні досить значний й при раціональному використанні може перетворити Україну в аграрного лідера. Також на найближчі два роки пріоритетним напрямом є туризм, який у контексті проведення в Україні ЄВРО-2012 може бути розвинений у зв ' язку з наявністю рекреаційних зон та культурно-історичних об ’ єктів.

Окремо треба сказати про сектор високих технологій в Україні. Це незвичайний сектор для кожної країни й, насамперед, для України. До цього сектору можна віднести: всі нові медичні та фармацевтичні розробки, розробки в ядерній фізиці та хімії, розробки нового програмного забезпечення та нових технологій в енергетиці. Кожний з цих напрямів потребує довгострокових зусиль підприємства протягом 10   -   20 років для отримання перших результатів, з якими можливо виходити на внутрішній та світовий ринок.

Якщо характеризувати відношення держави та суспільства до підприємства, яке більш ніж 10 років переймається такими розробками та створює відповідну інфраструктуру, то держава повинна звернути увагу на той факт, що такі підприємства є найбільш цікавими в стратегічному плані, та напрацювати загальні механізми збереження та розвитку таких підприємств в Україні.

Для успішної реалізації ризикових перспектив необхідна обґрунтована розробка програм для кожного регіону окремо, активне втручання держави у ці питання, їх постійний моніторинг та координація, що значно підвищить рівень життя населення і сприятиме вирощуванню головного інноваційного ресурсу кожної держави – людського капіталу.