Чугуй Л.В.*, Бедухін Ю.А.**

*Полтавська державна аграрна академія, Україна

**Військовий інститут телекомунікації та інформатизації національного технічного університету України «КПІ»

ЗАСТОСУВАННЯ АКСІОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА СТАНОВЛЕННЯ ФАХІВЦІВ

Аналіз наукової літератури свідчить, що головним напрямом формування особистості, її духовного світу та духовної культури в сучасних психолого-педагогічних дослідженнях визнано виховання на основі засвоєння певних цінностей [1, с. 992]. На думку академіка АПН України С. Гончаренка, освітній процес на основі загальнолюдських цінностей покликаний забезпечити формування цілісної особистості, яка прагне до самореалізації, самовиховання, саморозвитку, самозахисту та інших необхідних для становлення безпечної взаємодії з навколишнім середовищем якостей, відкрита для сприймання й опанування нового досвіду, здатна до свідомого і відповідального вибору у різних життєвих ситуаціях [2]. Відповідно до Концепції національного виховання студентської молоді побудова професійної кар’єри майбутніх фахівців має базуватися не лише на основі здібностей, знань, умінь і навичок, а й формуванні особистого світогляду як проекції узагальненого світосприймання, відповідного суспільним нормам та запитам [3].

Отже, на сьогоднішній день педагогічний процес має бути спрямований на пошук найбільш оптимальних шляхів досягнення мети в підготовці молоді до життя, на орієнтацію таких методів роботи з студентами, які б забезпечили підготовку останніх не лише як висококваліфікованих робітників та спеціалістів, але і як справжніх, морально чистих, культурних, фізично здорових і загартованих громадян, що поважають інших членів суспільства, турбуються не лише про свій добробут, а й сприяють благополуччю інших людей та наступних поколінь.

Вирішення зазначених вище складних і багатоаспектних завдань залежить від відбору та структурування змісту навчальних занять , який закріплюється державними документами та навчально-методичними комплексами (навчальними планами, програмами, підручниками, посібниками) на аксіологічній основі. Методологічним підходом до процесу формування змісту навчальних занять має стати аксіологічний підхід, який передбачає орієнтацію особистості на набір певних професійних цінностей.

Актуальність саме такого підходу в навчальному процесі підтримується багатьма науковцями. В. Сластьонін аксіологічний підхід вважає зв’язуючою ланкою між практичним та пізнавальним підходами [4, с. 112]. С. Поляков визначну роль цінностей пояснює тим, що вони виступають підвалинами для формування цілей і завдань педагогічного процесу, визначають показники результативності цього процесу, а також головні напрями його вдосконалення [5, с. 47]. Г.Селевко однією з пріоритетних функцій системи освіти також вважає ідеї аксіологічного підходу і бачить їх у вихованні духовності, яка забезпечується окремим підходом і проектується в залежності від галузі та мети дослідження [6, с. 531] .

Як орієнтир ціннісного підходу до організації навчального процесу можна застосувати напрями розроблені Н. Ткачовою [7, с. 49], вони передбачають: цілеспрямоване формування ціннісної свідомості, закріплення системи соціально-значущих знань, переконань ціннісного плану; розвиток емоційно-чуттєвої й вольової сфер, особистісних якостей згідно з визначеними гуманістичними цінностями; формування умінь-цінностей ключових компетенцій, звичок ціннісного характеру, забезпечення набуття досвіду практичної поведінки, здійснення дій, вчинків, що узгоджуються із засвоєними на теоретичному рівні цінностями.

При побудові навчального процесу з педагогічної точки зору необхідно насамперед визначити ієрархію основних життєвих і професійних цінностей, з’ясувати їхній вплив на процес формування особистості під час навчання. Адже саме в студентському віці відбувається перегляд ціннісно-духовних категорій та аксіологічна переорієнтація; посилюється усвідомленість, об’єктивна позитивізація мотивів поведінки; формуються і зміцнюються позитивні особистісні риси – відповідальність, дисциплінованість, почуття обов’язку, цілеспрямованість, наполегливість, самостійність, уміння регулювати свої почуття, бажання, схильності тощо. Даний вік є найбільш сприятливим для психологічного, біологічного, соціального розвитку та виділення і зміцнення власної системи цінностей, співвіднесеної з суспільними нормами та інтересами.

Список використаних джерел:

1. Енциклопедія освіти / [ Акад. пед. наук України; гол. ред. В.Г.Кремень ]. ? К.: Юрінком Інтер, 2008. ? 1040 с.

2. Гончаренко С.У. Гуманізація освіти як основний критерій розробки засобів реалізації сучасних технологій навчання / С.У. Гончаренко // Наукові записки КДПУ ім. В. Винниченка. ? Кіровоград, 2001. ? Вип. 34. ? С. 3?9.

3. Концепція національного виховання студентської молоді: р ішення 25.06.2009 Протокол № 7 / 2 – 4.

4. Педагогика: учеб . п ос. для студ. пед. учеб. заведений / [В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, А.И.Мищенко, Е.Н. Шиянов]. – М.: Школа-Пресс, 1998. – 347 с .

5 . Поляков С.Д. В поисках реалистического воспитания / С.Д. Поляков. – М.: Центр «Педагогический поиск», 2004. – 176 с .

6. С елевко Г.К. Энциклопедия образовательных технологий: в 2-х т. / Г.К. Селевко. – М.: НИИ школьных технологий, 2006. – Т.2. – 816 с.

7 . Ткачова Н.І. Формування особистості учня у навчально-виховному процесі / Н.І. Ткачова. – Х.: Вид . г рупа «Основа» : «Тріада+», 2007. – 208 с.