К.х.н. Федорова Г.В.

Одеський державний екологічний університет, Україна

ВИКЛАДАННЯ БІОГЕОХІМІЇ В СУЧАСНІЙ ЕКОЛОГІЧНІЙ ОСВІТІ

Постановка проблеми . Як і більшість університетів України та країн СНГ, заклади фахової екологічної освіти приєдналися до Болонського процесу. В цьому напрямі розвитку в нашій державі однією з фундаментальних дисциплін, що формує світогляд й освітню базу студента-еколога, вивчається дисципліна «Хімія з основами біогеохімії». Предмет викладається три семестри для всіх природоохоронних спеціальностей. Але якщо на І курсі дисципліна включає програмний матеріал з питань загальної, тео­ретичної й колоїдної хімії, який достатньо повно представлено нав­чальною вітчизняною літературою, то на ІІ кур­сі розділ «Біогеохімія» не може похвастатися широким вибором літератури – посібників, підручників, задачників, довідників взагалі, а не тільки для екологічного напряму. Доступний російський підручник з біогеохімії [1] розрахований на студентів, що навчаються за спеціальностями «Ґрунтознавство», «Географія», «Агрохімія», «Агроекономіка», випуск інших російських видань або має малий тираж [2], або ці видання ще не дісталися українського ринку [3]. Ситуація, що склалася, утруднює нав­чальний процес; виникає низка проблем, пов’язаних не тільки з непристосованістю традиційних методів навчання до Болонських принципів, але й недостатнім інформаційним забезпеченням дисципліни.

Актуальність проблеми . Оскільки Болонська система передбачає перенесення акценту навчального процесу на самостійну роботу з одночасним зменшенням аудиторного навантаження (лабораторні роботи і лекції), зазначені чинники відбивають актуальність цих проблем в системі вищої освіти саме екологічної орієнтації.

Обґрунтування та пропозиції . Біогеохімія – сучасна природознавча фундаментальна наука, інтерес до якої росте з кожним роком. Це є загальноосвітня нормативна дисципліна, на якій базується викладання ін. хімічних дисциплін (екологічної й радіаційної хімії, гідрохімії, деяких спецкурсів), загальної екології та її структурних аспектів (техноекології, екології атмосфери, літосфери, гід­росфери, ландшафтної екології і так ін.).

Провідні біогеохімічні концепції – концепція біосфери, біокосних систем, біогеохімічних циклів, концепція живої речовини – є універ­сальними. Їх розгляд триває на новому рівні й у розвиткові під час вивчення основної фахової дисципліни – екології та розгляді екосистем планети. Це свідчить про важливість закладання міцних базових біогео­хімічних знань. Також особлива роль біогеохімії виявляється, по-пер­ше, через її зв’язок з ін. дисциплінами фахової освіти екологічного напряму – геологією з основами морфології, біологією, ґрунтознавством, рослинництвом, радіоекологією; а по-друге – через посилення техногенезу за сучасних умов на всіх рівнях – від локального і регіонального до планетарного, через потреби вивчення і розуміння механізмів, що визначають стійкість біосфери і можуть бути використані у майбутньому. Слід нагадати, що біогеохімія вивчає не тільки біоло­гічну дію живої речовини на довкілля та її середовищетворну фун­кцію і зміну хімічного складу косної природи, але й охоплює біогеохімічне регулювання структури екологічних систем. Без знання біогеохімії неможливо зрозуміти глобальні процеси у теперішній біосфері та її компонентах, уявити еволюцію Землі від початку її виникнення до історичного формування біосфери й активного життя аж до створення цивілізацій.

Таким чином, особливу роль у проблематиці, пов’язаній зі створенням рівня підготовки екологів в області біогеохімії у відповідності до принципів Болонської конвенції, набуває комплекс заходів, що перебудувати екологічну освіту вже на початковому етапі підготовки, а саме – хімічному рівні. На наш погляд, цей комплекс не може бути однобічним: його багатогранність є запорукою успіху еволюційної реалізації голов­ної мети – покращення якості екологічної освіти в цілому.

Комплекс має містити наступні складові:

І. Забезпечення студентів необхідною навчальною та методичною літературою, в т. ч. в електронному варіанті. В цьому напрямку в Одеському екологічному університеті є відповідні методичні вказівки з біо­­геохімії для лабораторних і практичних занять, розроблено комплекс практич­них і лабораторних робіт з біогеохімії [4], видано методичну літературу для самостійної і семінарської роботи студентів. Для екологів, що спеціалізуються з радіоекології розроблено посібник з радіаційної хімії [5]. Складено інформаційні пакети стосовно розподілу матеріалу на кредитно-залікові одиниці.

ІІ. Важливим моментом підготовки фахівців є Болонська політика виховання – розвиток у студентів навичок самоосвіти і потреби безперервного навчання [ 6 ] й потяг до знань, до самовдосконалення. Життя студента не має обмежуватися особистими і матеріальними інтересами, йому потрібне творчо сприймати процес навчання, мати бажання оволодіти своєю спеціальністю й працювати саме за нею, відчувати єдність з природою. Навчання має сприйматися як величезна цінність. Виховною складовою комплексу є передусім створення підвалин формування екологічної культури.

ІІІ. Використання інформаційних технологій в процесі викладання біогеохімії. Для цього напрямку необхідна наявність інформаційно-педагогічних електронних навчальних програм, дуже важливими є тренінги, різноманітні моделювання та ігри-імітації біосферних ситуацій, біогеохімічні ігрові програми, комп’ютерне тестування. Саме в цій компоненті поки що відбувається пробуксування, оскільки вона вимагає технічної оснащеності та комп’ютерно-електронної бази.

І V . Впровадження системи зовнішніх навчальних заходів . В цьому пла­­ні вже традиційними стали щорічні олімпіади з біогеохімії, які організує кафедра хімії навколишнього середовища. Олімпіада дозволяє студентам, що беруть в ній участь продемонструвати рівень своїх знань і навичок, а також можливість мобілізувати всі свої потенційні можливості і залишкові знання.

Дуже популярною в стінах університету є робота хімічного гуртка з наступною участю його членів у наукових студентських конференціях усіх рівнів. В останні роки розробки студентів з біогеохімічної тематики представлено у щорічних конкурсах І туру на найкращу наукову роботу. Цей вид заходів, крім освітньо-наукової складової, має ї виховну функцію – залучення молоді до наукової роботи.

V . Формування потреби здорового способу життя. Ця компонента достатньо повно забезпечується біогеохімією при вивченні властивостей біогенних елементів, їх функціонального призначення, фізіологічного навантаження та кругообігу в біосфері. Важливим також є розгляд впливу полютантів різної природи (токсикантів та канцерогенів) на біоту. Крім пізнавальної, це має також виховну спрямованість.

V І. Підвищення екологічної та загальної культури . Екологічна культура – це тип спадкової життєдіяльності людини та її взаємовідносин з довкіллям, що сприяють здоровому способові життя, екологічній безпеці держави і кожній цивілізованій людині [7]. Розвиткові екологічної культури сприяє вивчення біогеохімії, екології та її спецкурсів, але її обов’язково формує загальна куль­тура людини. Тому дуже важливим є залучення студентів до класичної музики, художніх й архітектурних творів, до української, російської та зарубіжної літературної класики; знайомство з унікальними витворами природи: а саме, при вивченні геохімічних бар’єрів і кругообігів у біогеохімії це торкається Памуккале, карстових і соляних печер, водоспадів, фіордів, незвичайних скель (Красноярські стовпи) та багато ін. Культура – це світ для існування особистості, біологічні потреби якої мотивуються не стільки біологічними, скільки соціальними інтересами; це сфера здійснення інтелектуальної необхідності [8].

V ІІ. Розвиток компоненти моральності, етичних і естетичних цінностей . Відсутність моральності позбавляє людину добра, його соціального призначення в ноосферній концепції.

Безумовно, комплекс, що розглядається, це не застигла догма, а сукупність заходів, що поширюються, розвиваються з потребами часу у плані освіти. До нього можна додати й удосконалення іноземних мов, інноваційні розробки, інтерактивні методики і технології, тестування в контексті моніторингу знань студентів, розвиток модульної системи.

До речі, введена модульна система стимулює студента до регулярного навчання і добре зарекомендувала себе в освітньому процесі; уведення іспитів у цьому році також можна тільки вітати, оскільки дуже корисним є підсумування знань, їх узагальнення, обґрунтовування, охоплення, чому й сприяє сесійна підготовка.

Таким чином, у контексті першочерговості саме ці заходи запропонованого комплексного підходу передбачають вирішення низки зав­дань у межах викладання біогеохімії на сучасному рівні освітнього процесу із загальною метою покращення підготовки екологів-фахівців.

Список використаних джерел:

1. Орлов Д.С. Биогеохимия / Д.С. Орлов, О.С. Безуглова . – Рост ов н/Д.: Феникс, 2000. – 320 с.

2. Добровольский В.В. Химия Земли / В.В. Добровольский . – М.: Просвещение, 1980. – 176 с.

3. Башкин В.Н. Биогеохимия / В.Н. Башкин . – М.: Высшая школа, 2008. – 423 с .

4. Федорова Г.В. Практикум з біогеохімії для екологів: [ навч. посіб. ] / Г.В. Федорова. – К.: КНТ, 2007. – 288 с.

5. Федорова Г.В. Радіаційна хімія: [ навч. посіб. ] / Г.В. Федорова. – О.: Екологія, 2010. – 194 с.

6. Жар икова Л.И. Тенденции формирования ценностного отношения субъектов образовательного процесса к непрерывному образованию / Л.И. Жарикова // Высшее образование. – 2009. – №6. – С. 58.

7 . Семенюк Н. Екологічна культура – необхідний фактор безпечної пер­спективи розвитку суспільства / Н. Семенюк // Вища освіта України. – 20 1 0. – № 2 . – С. 14 .

8. Сергеева О . А . Э моциональная культура как компонент педагогической деятельности / О.А. Сергеева // Высшее образование. – 2009. – №6. – С. 63.