Ковальчук Д.К.

Національна металургійна академія України

ОЦІНКА АЛЬТЕРНАТИВНИХ НАВЧАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ТЕХНІЧНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

Альтернативна методика викладання в вищих навчальних закладах, зокрема, навчальні технології як складові цих методик, мають виходити із загальносвітових тенденцій розвитку економічного простору. Вища освіта виступає однією із провідних галузей нематеріального виробництва, якій призначена найважливіша роль в економіці майбутнього.

Численні прогнози пов’язують перспективи розвитку світової економіки пов’язують зростанням ролі інформації, знань; прискоренням їх оновлення. Так, концепція інформаційного суспільства Д. Белла базується на положенні про вирішальну роль знань як джерела нововведень і визначення політики у суспільстві. Умовою ефективної діяльності стає кваліфікація працівника, його освіченість та компетентність. Майбутні орієнтири Д. Белл пов’язує з технологічними оцінками діяльності, тобто її оцінками як технології – певної сукупності взаємопов’язаних процедур і операцій, спрямованих на досягнення поставленої мети найбільш ефективним способом.

Концепція «інформаційного редукціонізму» О. Тоффлера також виходить із положення про панування в економіці інформаційних технологій, котрі якісно перетворюють інфраструктуру суспільства і спосіб життя людей. Один із його прогнозів стосується зміни характеру безробіття, яке буде охоплювати не тільки некваліфікованих робітників, але й працівників високої кваліфікації. Причому, на думку Тоффлера, стимуляція економіки не допоможе вирішити цю проблему, оскільки її причиною є спеціалізація. Тому перехід від моно функціональності до полі функціональності працівника стає важливим завданням всієї системи підготовки до трудової діяльності, у тому числі, сфери освіти.

Концепція «інформаційно-технічної цивілізації» Ж. Еллюля також містить прогноз про диверсифікацію занять людини у майбутньому з метою всебічного розвитку її здібностей, тобто руйнування спеціалізації, однобічності у професійній підготовці. На його думку, відбудеться різке скорочення робочого часу і формування нових соціокультурних цінностей. Можна припустити, що саме скорочення робочого часу в сфері виробництва утилітарних благ дозволить кожній людині диверсифікувати свою діяльність, включивши до неї сфери науки, винахідництва, мистецтва, культури, яким притаманна значна творча складова.

Таке бачення відображає і концепція О. Бузгаліна про становлення креатосфери – сфери творчих видів діяльності, яка має поступово розширюватись і за обсягом зайнятості і за обсягом виробленого продукту. У зв’язку з цим, сфера освіти розглядається ним як галузь І підрозділу креатосфери (за аналогією зі схемами простого та розширеного відтворення матеріального продукту), в якій підготовлюються умови виробництва майбутніх інноваційних ідей та інших інтелектуальних продуктів. Сфери науки, винахідництва, мистецтва, культури тощо розглядаються як галузь ІІ підрозділу креатосфери, де власне виробляється інформаційно-інтелектуальний продукт.

На думку П. Друкера, сучасне суспільство ще передчасно розглядати як «суспільство знань» і на сьогодні можна говорити тільки про створення економічної системи на основі знань. Застосування знань до сфери самих знань він вважає вирішальним фактором формування «суспільства знань».

Узагальнюючи деякі положення названих концепцій, можна зробити висновок, що сфера освіти має стати галуззю, в якій знання застосовуються до самих знань, зокрема, до їх ефективної передачі, структуризації, узагальнення тощо. Інакше кажучи, освіта виступає галуззю І підрозділу креатосфери, в якій знання необхідно застосовувати для розробки інноваційних освітніх технологій, більш ефективних, ніж традиційні, і спрямованих, зокрема, на створення основи майбутньої полі функціональності працівника, забезпечення його оперативної перепідготовки, освоєння нових видів діяльності, алгоритмів прийняття рішень, тощо.

Нові освітні технології мають бути адаптованими до концепції «освіти протягом усього життя в єдиному освітньому просторі» і базуватися на сучасній технічній та методичній основі. Як інноваційні продукти, освітні технології можуть бути комерціалізовані.

Оцінку освітніх технологій доцільно здійснювати, орієнтуючись на можливості забезпечення ними стандартів транснаціональної освіти, визначених відповідними документами.

Технологія навчання виступає складовою метода навчання. Вона визначається як спосіб реалізації освітнього процесу шляхом розділення його на систему послідовних та взаємопов’язаних етапів, процедур та операцій, спрямованих на ефективне досягнення навчальних цілей. До специфічних ознак освітніх технологій належать: діагностичне ціле покладання, результативність, алгоритмованість, проектованість, візуалізація і т.ін. На сьогодні розрізняють біля 50 освітніх технологій, які класифікуються за п’ятьма основними напрямками: традиційні технології, модернізуючи, альтернативні, розвиваючі, технології авторських шкіл. У вищій школі отримали визнання такі освітні технології, як проблемне навчання, модульна технологія, інформаційно-комунікативні технології, зокрема, дистанційне навчання на основі Інтернет.

За визначенням Г. Маклюена, сучасна епоха характеризується зростанням ролі електронної аудіо візуалізації комунікації, яка сприяє розвитку інтелектуальних здібностей особистості та творчому їх застосуванню. Це в значній мірі визначає характер перспективних освітніх технологій, які відповідають вимогам часу.

В освітній практиці використовуються такі конкретні різновиди навчальних технологій, як інтерактивні, креативні, сугестивні, комп’ютерні та інші. До креативних технологій належать, зокрема, такі, як «мозковий штурм», «Оксфордські дебати», інтеграційні ігри тощо. Комп’ютерні технології навчання включать такі, як мультимедійні лекції, студентські роботи – презентації, інтерактивні навчально-тестуючі програми, електронні підручники, комп’ютерні ігри тощо.

До теперішнього часу комерціалізація освітніх технологій як об’єктів права інтелектуальної власності здійснювалась або в межах авторського права на навчально-методичну літературу, що їх висвітлювала, або шляхом їх застосування авторами у власному навчальному процесі. Разом з тим, необхідність стимулювання розробки інноваційних освітніх технологій та їх розповсюдження потребує розвитку і такого способу комерціалізації, як передача на них прав шляхом ліцензійного або іншого договору.

За таких умов порівняльна оцінка навчальних технологій набуває особливої актуальності. Їх якість виступає передумовою подальшої вартісної оцінки. Очевидно, що ця оцінка повинна мати багатокритеріальний характер, враховуючи ті фактори, які мають бути підтримані та розвинуті в процесі застосування технології, і ті, вплив яких має бути мінімізовано або зневільовано.

Щодо освітнього процесу, розуміння ефективності, як співвідношення результатів і пов’язаних з їх досягненням затрат, має свої особливості. У загальному плані, в якості інтегральних критеріїв можна розглядати: по-перше, якість навчання, яка підлягає максимізації; по-друге, економія часу, який підлягає мінімізації.

Враховуючи соціальну роль освіти як фактора формування людини, доцільно в інтегральних критеріях оцінки відображати не тільки суто економічні показники, але й показники соціально-економічного і власне соціального змісту.

До складу окремих критеріїв, значення яких підлягають максимізації з точки зору якості навчання, входять такі, як:

- успішність;

- частка студентів, отримавши високі бали;

- логічний контакт;

- психологічний контакт;

- зв’язок з іншими навчальними дисциплінами;

- гнучкість;

- мобільність;

- зв’язок з господарською практикою;

- індивідуалізація навчання;

- гуманізація навчання;

- дистанційна підтримка;

- пошукові елементи;

- набуття навичок;

- дослідницькі елементи.

До складу окремих критеріїв, значення яких підлягають мінімізації, можна віднести такі, як:

- навчальна заборгованість;

- частка студентів, що отримали низькі бали;

- трудомісткість навчання;

- фрагментарність;

- дублювання навчального матеріалу і т.ін.

Формування рейтингів освітніх технологій по кожному з інтегральних критеріїв на основі кваліметричного підходу дозволить виявити порівняльні переваги та недоліки кожної з них і на цій основі визначити місце освітньої технології в її життєвому циклі.

Отримані оцінки дозволять обґрунтованіше підійти до вартісної оцінки освітніх технологій при їх трансфері і впроваджувати найбільш ефективні з них. Це сприятиме прискоренню навчання, підвищенню його якості та виконанню інших вимог формування креатосфери як складової освітнього простору.