Суботіна Е.В.

Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій та управління, Україна

МОЖЛИВОСТІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Україна буде цікавою світові тільки тоді, коли виявлятиме себе як самобутня, самодостатня країна, що зберегла свою індивідуальність, а не копіює інші країни чи є придатком інших, яких теж вистачає. Постановка проблеми Звичайно, це не виключає обмін досвідом, зокрема у сфері інформатики, скоріше, навпаки, бо Україна в цій сфері дибає далеко позаду. Наприклад, за кількістю комп'ютерів, які мають вихід в Internet, вона відстає від економічно розвинутих країни десь у 100 разів. Завдяки розвитку Internet, все більше університетів і вишів не тільки Європи та США, а й України оголошують про створення дистанційних курсів з широкого спектру дисциплін.

Актуальність теми Неоціненну допомогу може надати дистанційна освіта (далі ДО), на яку покладаються великі надії не тільки України, а й світу. Це форма навчання, рівноцінна очній, вечірній, заочній та екстернату, що реалізується за технологіями дистанційного навчання через Інтернет. Дистанційне навчання (ДН) традиційно визначається, як освітній процес, у якому значна частина викладання здійснюється викладачем (або групою викладачів), віддаленим у просторі або часі від студента (або групи студентів)[1]. Його перевага полягає в тому, що вам не треба переїжджати в інше місто чи в іншу країну, аби отримати диплом якогось вітчизняного чи закордонного навчального закладу. Та й часу на навчання доведеться витрачати менше, бо академічні програми розраховані на 1 – 2 роки. В результаті віртуальний студент стає власником абсолютно реального диплома омріяного навчального закладу.

Дистанційна освіта надає підготовку з різних галузей освіти: гуманітарної, технічної, природничонаукової. З точки зору виконавців (провайдерів), ДО надається як юридичними особами (державними та недержавними вищими учбовими закладами), так і індивідуальними розробниками освітніх програм. Матеріали ДО можна використовувати у викладанні різних дисциплін. Використання мультимедійних технологій допомагає інтегрувати різні форми діяльності і значно інтенсифікувати процес навчання [2].

Чим вищий рівень учбової програми, яку належить засвоїти слухачеві інтерактивного курсу, тим більше ставиться до нього вимог. Тому в деяких випадках треба підтвердити необхідний рівень своєї підготовки, щоб бути допущеним до освіти в режимі ДО. У зв'язку з тим, що освіта в дистанційному режимі здійснюється з використанням особливих інтерактивних технологій, слухач будь-якого учбового курсу по ДО має вміти працювати з різними службами Internet: всесвітньою "павутиною" (WWW), новинами Use Net, електронною поштою (E-mail), службою інтерактивних бесід (Chat) і т. ін. [3].

Дистанційна форма навчання надзвичайно гнучка і передбачає індивідуальний підхід до кожного слухача, який може обирати найбільш зручний для нього режим навчання. Якщо програма курсу, що пропонується, вивчена, а відповіді на питання, які зацікавили, так і не отримані, або якщо темп викладення матеріалу надто високий слухач не встиг його засвоїти, дистанційне навчання дає можливість слухачу вибирати курс індивідуальний курс за своїм темпом навчання.

Дистанційна освіта має яскраво виражений позитивний вплив на слухача, підвищує його творчий та інтелектуальний потенціал за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, використання сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, вміння самостійно приймати відповідальні рішення.

За якістю ДО не поступається очній формі навчання, оскільки для підготовки дидактичних засобів навчання залучається найкращий професорсько-викладацький склад і використовуються найсучасніші навчально-методичні матеріали; передбачається введення спеціалізованого контролю якості дистанційної освіти на відповідність її освітнім стандартам [4].

Огляд розвитку ДО у світі

У США існує близько 4000 навчальних закладів, де навчається 14 млн. студентів. Значна кількість університетів, коледжів та навчальних центрів США успішно реалізують дистанційне навчання через Internet. Цьому сприяє та обставина, що всі вищі США і 95% національних шкіл мають доступ до Internet (за даними 2007 р.). Також прогнозується, що темп зростання онлайн освіти перевищить 30% у наступні декілька років.

На сьогодні дистанційне навчання у вищих навчальних закладах Європи стало повсякденною практикою. Розвиток дистанційної освіти в Україні розпочався значно пізніше, ніж у країнах Західної Європи. На Україні ДО дістала офіційну підтримку уряду і почала розвиватися фактично з 2009 року і здійснюється нешвидкими темпами. Причинами цього є низький рівень інформатизації українського суспільства, який становить не більше 2 – 2,5% від рівня країн Заходу.

85% шкіл України оснащені комп'ютерною технікою, яка не відповідає сучасним вимогам, або взагалі не мають комп'ютерів, комп'ютерна техніка та Internet ще не стали життєво необхідними для більшості населення України; відсутні спеціалізовані робочі місця дистанційного навчання; освіта практично не охоплена Internet-системою та ін. Менше сотні українських навчальних закладів (університетів, інститутів, коледжів, шкіл тощо) мають власні Web-сайти, що, безумовно, є недостатнім у масштабі держави. Водночас зміст Web-сайтів носить виключно інформаційний, а не навчальний характер. Крім того, теоретичні, практичні та соціальні аспекти ДО на даний момент розроблені ще недостатньо. Але не можна ігнорувати новітні технології, які набувають значного поширення у світовій практиці. Наші навчальні заклади, в основному, віддають перевагу поступовому впровадженню дистанційних програм у навчальний процес як програм для отримання іншого фаху на базі вищої освіти. За останні роки деякі вузи, перш за все, технічні, розробляють концепцію нової освіти в цілому, а також окремі курси та учбові програми, що будуються на застосуванні новітніх комп'ютерних технологій.

Висновки:

Основною метою розвитку дистанційної освіти, яка знаходиться в стані формування, є:

1. Підготовка фахівців у різних сферах діяльності;

2. Забезпечення можливості поглиблення загальної освіти суспільства і отримання дипломованої вищої гуманітарної освіти молодими мешканцями сіл і міст всієї України, включаючи тих, хто не може навчатись у вищих навчальних закладах за традиційними формами навчання через фізичні вади, професійну зайнятість тощо, що сприятиме збереженню і примноженню загального інтелекту нації.

3. Забезпечення запитів як "внутрішнього", так і "зовнішнього" споживача (наявність інтересу до України з країн практично усіх континентів).

4. Формувати позитивний імідж держави та нації у всьому світі шляхом поєднання науки з теорією і практикою навчально-виховного процесу.

Список використаних джерел:

1. Андреев А.А. Введение в дистанционное обучение: учебно-методическое пособие / А.А. Андреев. – М.: ВУ, 1997.

2. Дмитриева Е.И. Основная методическая проблема дистанционного обучения иностранным языкам через компьютерные телекоммуникационные сети интернет / Е.И. Дмитриева // ИЯШ. – 1998. – № 1.

3. Домрачев В.С. Дистанционное обучение на базе электронной почты / В.С. Домрачев // Высш. образование в России. – 1995. – №2.

4. Хоффман Пол Е. Internet. Краткий справочник / Хоффман Пол Е. – М.: ЛОРИ, 1995. – 313 с .