К.е.н. Барабан О.А., Ільїнський В.В.

Національний гірничий університет, м.Дніпропетровськ, Україна

Особливості оцінки обсягів КАПІТАЛЬНОГО ІНВЕСТування у діяльність підприємств вугільної промисловості україни

 

У сучасному ринковому середовищі підприємства вугільної промисловості мають дотримуватися як критеріїв загальноекономічної ефективності – рентабельності, прибутковості та норм прибутку на інвестований капітал, так і брати до уваги роль вугледобувних підприємств у соціально-економічному розвитку регіону, його регіоноутворюючу роль.

Таким чином, категорія ефективності у розрізі дисципліни – економіки підприємства – є багатокритеріальним поняттям, оскільки підприємство являє собою складну систему, яка охоплює декілька підсистем, зокрема виробничу, фінансову, соціальну тощо. Встановлено, що в існуючому ринковому середовищі підприємство, що працює у будь-якій сфері народного господарства, має забезпечувати високу ефективність як матеріального виробництва, так і управління фінансами, зокрема формування оптимальної структури капіталу підприємства та матеріального заохочення, що охоплює наступну складову ефективності – систему соціального забезпечення.

Отже, оцінка ефективності діяльності вуглевидобувних підприємств взагалі та інвестування у них зокрема є багатокритеріальним завданням, що має вирішуватися засобами статистики.

До ключових індикаторів ефективності діяльності підприємства вугільної промисловості доцільно віднести рентабельність, прибутковість, показники економічної та соціальної безпеки, в сучасних умовах – фінансову стабільність тощо. При аналізі ступеню дослідження явища ефективності основну увагу необхідно приділити дискусійності його характеру у працях вітчизняних та закордонних вчених-економістів. При цьому маємо зазначити, що більшість з них розглядають підприємство як комплексну систему, що охоплює соціальну, виробничу та фінансові складові. Кожна з них мають свій потенціал та ресурси для забезпечення його реалізації. Ступень реалізації потенціалу відображає їх ефективність.

Не всі підсистеми підприємства приносять прибуток – так, соціальна підсистема не завжди є прибутковою, проте її ефективність також можливо оцінити, зокрема через ступінь соціального розвитку персоналу. Як зазначає В.Г. Гадецький, реструктуризація підприємств вугільної промисловості призвела до значних соціальних змін у середовищі працівників галузі та тих населених пунктів, в яких вуглевидобувні підприємства є містоутворюючими. До факторів, які визначають ці зміни, відносяться: класова структура; соціальна й економічна стратифікація; соціальна мобільність [ 2 , с.16], тобто сучасні явища у вугільній промисловості здійснюють вплив на категорії не тільки економічного, а й соціального порядку.

На нашу думку, до основних рис визначення ефективності фінансово-господарської діяльності вугледобувних підприємств мають бути віднесені фактори, що випливають зі специфіки виробничого процесу добувної галузі (низька рентабельність, екологічне навантаження, фондомісткість, соціальна значущість вугледобувних підприємств для регіону тощо).

За результатами дослідження А.Р. Вовченко, кризове положення галузі обумовлено великою кількістю причин організаційного, виробничого й економічного характеру, але найголовнішої з них є практично відсутність фінансування реконструкції та капітального будівництва [ 0 , с.22]. Діяльність більшості підприємств вугледобувної галузі не є ефективною; при значних обсягах основних засобів підприємства отримують збитки, що збільшуються з кожним роком. Подібне становище обумовлює необхідність проведення реструктуризації галузі, що здійснюється Міністерством вугільної промисловості України. У цій ситуації для забезпечення необхідних обсягів видобутку вугілля і його якості значно зростає необхідність залучення інвестиційних ресурсів у вигляді недержавного вільного капіталу. Відомо, що вугільна промисловість через низьку рентабельність і великі строки окупності вкладених коштів, традиційно вважається малопривабливою для інвестора, і тому для підвищення її інвестиційної привабливості необхідна розробка спеціальних інвестиційних програм [ 0 , с.19].

Як зазначається у Державній цільовій економічній програмі «Українське вугілля» на 2010-2015 роки [ 5 ], проблему низької ефективності діяльності підприємств галузі планується розв’язати шляхом:

– поліпшення фінансово-економічного стану вугільних підприємств;

– створення необхідної законодавчої бази для здійснення реформ;

– формування сприятливого інвестиційного клімату та умов для приватизації підприємств вугільної промисловості;

– лібералізації ринку вугільної продукції, механізми збуту та ціноутворення;

– вдосконалення механізму субсидування для досягнення беззбитковості підприємств галузі та зниження навантаження на бюджет;

– приватизації життєздатних підприємств галузі та закриття безнадійно збиткових шахт;

– запобігання негативних соціально-економічних наслідків процесів структурних перетворень у галузі.

На нашу думку, реструктуризацію необхідно розуміти як головний засіб реформування підприємств, що здійснюється головним чином за рахунок внутрішніх ресурсів підприємства, оскільки в сучасних умовах поряд з проблемами залучення інвестицій для розвитку вуглевидобутку не менш актуальними є аспекти раціонального використання обмежених фінансових ресурсів, їхньої концентрації на найбільш вигідних напрямах та об’єктах. Аналіз існуючих підходів до визначення реструктуризації дозволяє зробити висновок, що у вугільній промисловості відсутні ресурси для відтворення потенціалу шляхом будівництва нових підприємств, внаслідок чого актуальною стала проблема техніко-технологічного оновлення та оптимізації використання виробничих потужностей діючих підприємств, що має проводитися за допомогою механізмів реструктуризації. На даний момент фахівцями Міністерства вугільної промисловості проводиться формування методики визначення ступеню інвестиційної привабливості окремих шахт, основними критеріями якої є обсяг видобутку вугілля та технічна озброєність підприємства.

На нашу думку, у галузевій статистиці вугільної промисловості для більш об’єктивної оцінки обсягів інвестування у основні засоби підприємств має використовуватися так званий індекс капітальних інвестицій, що відображає порівняльну динаміку, зміну обсягів капітальних інвестицій за періоди, що обрані для порівняння.

,

де t – звітний квартал,

у – звітний рік,

і – вид активів,

b – базисний рік,

j – вид активів,

m – кількість видів активів, які беруть учать у розрахунку,

v _ji – обсяг капітальних інвестицій за видом активу j в кварталі t ,

i _ji/b – індекс цін капітальних інвестицій за видом активів j в кварталі t до середньоквартального значення базисного року b ,

  – середньоквартальний обсяг капітальних інвестицій за видом активу j у базисному році.

У випадку вугільної промисловості до складу капітальних інвестицій входять витрати на будівництво нових споруд та придбання обладнання, здебільшого вітчизняного виробництва. Тому в якості вагів (індексу цін капітальних інвестицій за відповідним видом активів в досліджуваному періоді) мають використовуватися індекс цін на будівельно-монтажні роботи у будівництві споруд та індекс цін виробників промислової продукції у виробництві машин та устаткування. Ці показники входять до складу щорічної доповіді «Про соціально-економічне становище України», яка розміщується на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України [ 4 ].

Таким чином, індекс капітального інвестування у вугільній промисловості має розраховуватися за щорічній основі за наступною методикою:

,

де, зокрема,   – обсяг капітальних інвестицій за напрямком будівельно-монтажних робіт у звітному році,

i _{буд. 1} – індекс цін капітальних інвестицій за напрямком будівельно-монтажних робіт у звітному році,

i _{буд. 0} – індекс цін капітальних інвестицій за напрямком будівельно-монтажних робіт у базисному році.

У табл. 1 наведено основні показники до розрахунку індексів капітального інвестування у підприємства вугільної промисловості за останні п’ять років:

 

Таблиця 1. Показники капітального інвестування

 

Як свідчать результати розрахунків, індекс капітальних інвестицій у підприємства галузі найбільше корелює з часткою бюджетного фінансування у сумі капітальних інвестицій (рис. 1):

Рис. 1. Співставлення показників структури та обсягу капітальних інвестицій у підприємства вугільної галузі у 2006-2010 рр.

 

Результати графічного зображення даних розрахунків свідчать, що конфігурації кривих «Індекс капітальних інвестицій у підприємства вугільної галузі, %» та «Частка бюджетного фінансування у загальному обсязі капітальних інвестицій, %» протягом аналізованого періоду є практично ідентичними, що обумовлює важливість державної підтримки діяльності галузі.

 

 

Список використаних джерел:

1. Вовченко А.Р. Підвищення ефективності реструктуризації вуглевидобувних підприємств: Дис... канд. екон. наук: 08.07.01 / А.Р. Вовченко; Інститут економіки промисловості НАН України. – Донецьк, 2002. – 20 с.

2. Гадецький В.Г. Соціальні наслідки реструктуризації підприємств вугільної промисловості: Дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / В.Г. Гадецький; Донецький національний технічний ун-т. – Донецьк, 2005. – 214 с.

3. Наказ Державного комітету статистики від 25 грудня 2009 р. №494 «Про затвердження Методики розрахунку індексу капітальних інвестицій».

4. Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua

5. Проект Державної цільової економічної програми «Українське вугілля» на 2010-2015 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mvp.gov.ua/mvp/control/uk/publish/article;jsessionid=0DDF88046224C0A84946B644169C0628?art_id=84263&cat_id=75072