Берест М.М., Андросова К.Д.

Харківський національний економічний університет, Україна

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МЕТОДІВ ВИЗНАЧЕННЯ АМОРТИЗАЦІЙНИХ ВІДРАХУВАНЬ

 

В умовах переходу до ринкових відносин, питання, що пов’язані зі змінами в обліку та аналізі господарської діяльності, стали предметом глибокого економічного дослідження. Особливу увагу в даному аспекті привертає дослідження стану та ефективності використання основних засобів, що обумовлюється наступним – так, основні засоби є необхідним фактором будь-якого виробництва, ефективність їх використання прямо пропорційно впливає на кінцеві результати господарської діяльності підприємств та створює можливість збільшення обсягу виробництва без додаткових капітальних вкладень. У даному зв'язку проблема вибору оптимального методу визначення амортизаційних відрахувань на сьогоднішній день є актуальною.

На даний час в Україні відсутній єдиний підхід до формування амортизаційної політики, що надавала б змогу стимулювати використання одного з найбільших інвестиційних ресурсів – основного капіталу підприємств. Це обумовлює необхідність створення системи амортизації, яка б у рамках загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найсприятливіші режими відновлення основних фондів.

Вибором оптимального методу нарахування амортизації займалися вітчизняні вчені: Борщ Н, Євтушенко С.М., Морозова Н.А., Риндя А, Солошенко Л, Кочерга С, Пилипенко К., Голов С., Костюченко В., Боровкін С, та зарубіжні вчені: Ван Хорн Дж.К., Бригхем Ю., Гапенські Л.. Метою дослідження є порівняння існуючих систем та методів нарахування амортизації з метою вибору найбільш доцільних для використання підприємствами України.

Аналіз літературних джерел та нормативних актів, що регламентують підходи до нарахування амортизації дозволив виділити наступні методи, що можуть бути співставлені з відповідними системами:

за П(С)БО [1]: рівномірний метод – рівномірна система розподілу амортизаційних відрахувань;

метод зменшення залишкової вартості – прискорена система;

метод прискореного зменшення амортизаційної вартості – прискорена система;

кумулятивний метод – прискорена система;

виробничий метод – виробнича система.

за Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» [2]: рівномірний метод – рівномірна система.

у зарубіжній практиці [3]: прямолінійний метод – рівномірна система;

метод зменшуваного залишку – прискорена система;

кумулятивний метод – прискорена система.

Розглянемо підходи до розрахунку амортизаційних відрахувань за кожним методом, та особливості систем, до яких вони належать

Рівномірна система. Згідно неї, щорічно протягом терміну корисного використання основних засобів до складу поточних витрат підприємства включаються однакові величини амортизаційних відрахувань.

Рівномірний метод. Згідно з ним, за П(С)БО річна сума амортизаційних відрахувань розраховується за формулою:

_,        (1)

де ПВ – первісна (або відновна) вартість об’єкта основних засобів;

  Л -   – ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів;

  Т – очікуваний термін корисного використання об’єкта основних засобів;

  (ПВ - – Л) – вартість, що амортизується;

За Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» [2]: сума амортизаційних відрахувань визначається щоквартально на основі балансової вартості основних засобів на початок звітного кварталу і встановлених державою норм амортизаційних відрахувань.

В зарубіжній практиці [3]: сума амортизаційних відрахувань вираховується за даним методом лише до основних засобів 27,5 та 31,5-річної групи.

Системи прискореної амортизації передбачають зменшення залишкової вартості основних фондів. Темпи зменшення залежать від обраної системи амортизації. В П(С)БО існують такі методи [1]:

Система зменшення залишкової вартості:

А _р =ЗВ ? N   ,            (2)

де ЗВ – залишкова вартість об’єкта основних засобів на початок року;

  N – річна норма амортизаційних відрахувань, яка визначається підприємством самостійно за формулою:

              (3)

Система прискореного зменшення залишкової вартості:

А _р =ЗВ ? N ,     (4)

де              (5)

Кумулятивна система.

            (6)

де К _і – кумулятивний коефіцієнт і -го року, який виз н ачається підприємством самостійно за формулою:

        (7)

де ТЗ – кількість років, що залишилося до кінця очікуваного строку експлуатації

В зарубіжній практиці, методи зменшуваного залишку та кумулятивний метод розраховуються за нормами, наданими системою прискореного відновлення вартості основних коштів (accelerated cost recovery system — ACRS) для основних засобів 3, 5, 7, 10, 15, 20 річних груп [4].

Виробнича система амортизації – система амортизації за обсягом виробництва. Нарахування амортизації відбувається пропорційно до ступеня фактичного спрацювання основних засобів. Згідно з П(С )БО величина амортизаційних відрахувань розраховується за формулою [1]:

А _р = Q ? C ,                (8)

де Q – фактичний випуск продукції за період;

  C – ставка виробничої амортизації, яка характеризує величину амортизаційних відрахувань, що припадає на одиницю продукції, і визначається підприємством самостійно за формулою:

      (9)

Порівняльна характеристика виділених систем нарахування амортизації представлена в табл. 1. Проведений аналіз вищевказаних методів показав, що вони представлені трьома основними напрямками: рівномірна амортизація (прямолінійний та рівномірний методи), прискорена амортизація (методи зменшення та прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод) та виробнича амортизація (виробничий метод), кожен з яких має свої особливості.

 

Таблиця 1 .

Переваги систем розподілу амортизаційних відрахувань

Назва системи	Переваги методу
Рівномірна система	простота у використанні; доцільна для використання, коли ступінь експлуатації активу в кожному об ­ ліковому періоді залишається незмінним; коли основний засіб зношується рівномірно протягом терміну його викорис ­ тання, сума нарахованих амортизаційних відрахувань відображає величину фактичного зносу активу; величина залишкової вартості об’єкта основних засобів зменшується, а сума нарахованого зносу зростає з року в рік на одну й ту саму суму .
Система прискореної амортизації	нарахування найбільшої суми амортизації на початковому етапі експлуатації активу та подальше її зменшення з року в рік протягом всього загального терміну його корисного використання; можна швидше відшкодувати вартість основних засобів, причому сума мак ­ си ­ мального відшкодування припадає на перший рік використання основних засобів; доцільно використовувати для активів, які більш інтенсивно використовуються на початковому етапі експлуатації та їх ефективність зменшується з року в рік .
Виробнича система	амортизація нараховується пропорційно до ступеня фактичного зносу основ ­ них засобів; використання системи є доцільним, коли економічна корисність того чи іншого активу зменшується швидше через експлуатацію у виробництві, ніж просто через плин часу; сума амортизації відповідає величині фізичного зносу .

 

Однозначних чітких рекомендацій з вибору єдиного методу нарахування амортизації не існує. Підприємство самостійно обирає найбільш ефективний для нього метод, спираючись на фактори та особливості експлуатації об'єктів основних засобів, який закріплюється відповідним наказом та відображається у обліковій політиці підприємства.

Зауважимо, що використання методів прискореної амортизації дає можливість підприємству швидше наповнювати амортизаційний фонд, а, отже, підвищує його можливості для самофінансування. Однак в сучасних економічних умовах такий ефективний інструмент стимулювання інвестицій і відновлення виробництва як прискорена амортизація в результаті його не зовсім кваліфікованого застосування в нашій країні не дає належного ефекту й не дає змоги вітчизняним підприємствам отримати потенційні можливі конкурентні переваги як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Все це може негативно вплинути на фінансові результати діяльності підприємств, оскільки збільшення амортизаційних відрахувань приводить до зростання витрат. У даному зв'язку найважливішою умовою ефективного функціонування підприємств у ринковому середовищі є забезпечення принципу самофінансування, який передбачає здійснення господарської та інвестиційної діяльності за рахунок власних джерел (амортизації та нерозподіленого прибутку).

Таким чином, можемо зробити висновок, що використання підприємством того чи іншого методу нарахування амортизації повинно бути економічно обґрунтованим та спрямованим на забезпечення максимально можливого рівня ефективності використання основних фондів та швидкості і інтенсивності їх оновлення.

 

Список використаних джерел:

1.    Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України N 242 від 18.10.99 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0750-99

2.    Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=334%2F94-%E2%F0

3.    Бригхем Ю. Финансовый менеджмент. Полный курс У 2х т./ Ю.Бригхем, Л.Гапенськи; [ пер. с англ. под ред. В.В. Ковалева ] . – Т.2. – СПб . : Экономическая школа .Т.2. – , 1997. – 497с.

4.    Ван Хорн Дж.К. Основы управления фінансами / Дж. К. Ван Хорн; [ пер. c англ. гл. ред. серии Я.В.Соколов ] . – М: Финансы и статистика, 2003.- 800 с.