Семенюк Н.О.
Хмельницький національний університет, Україна
ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ПОНЯТТЯ «ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ»
Ще у 18 столітті фізіократами було введено поняття «оборотний капітал». З того часу і до наших днів багато учених різних країн вивчали оборотний капітал, але, незважаючи на численні теоретичні дослідження немає єдиного підходу до визначення поняття «оборотний капітал». Для трактування цієї категорії застосовуються наступні поняття: «оборотний капітал», «оборотні активи», «оборотні кошти», «оборотні засоби», «оборотні фонди».
Теоретичні основи визначення оборотного капіталу досліджено у працях Ф. Кене, А. Сміта, Д.Мілля, К. Маркса, А. Маршала, Д. Г. Кларка, Й. Шумпетера.
Вперше капітал було розділено на основний та оборотний фізіократами. Представниками школи фізіократів були такі видатні економісти, як Ф.Кене А. Тюрго, В. Мірабо, В. Дюпон де Немур, Г. Летрон та ін. Франсуа Кене (1694–1774) – визнаний лідер та основоположник школи фізіократів – специфічного напрямку у рамках класичної політекономічної школи. Фізіократи розрізняли «щорічні аванси» та «первинні аванси». Ф. Кене, як один з найяскравіших представників фізіократів дав розмежування між окремими частими капіталу по характеру їх обороту. Одну частину капіталу він називав первинними авансами (сільськогосподарський інвентар, будівлі, худоба); іншу, названу їм щорічними авансами, складали витрати на насіння, робочу силу. Перша частина капіталу повний оберт здійснювала за ряд виробничих циклів (ряд років), тоді як друга частина проробляла оборот впродовж одного виробничого циклу (1 рік) [6].
А. Сміт (1723–1790), поділяючи погляди класичної школи, також розподіляв капітал на основний та оборотний. До оборотного капіталу він відніс капітал купця, тобто гроші, товар, запаси. У фізіократів ділення авансів на первинні і щорічні відноситься тільки до землеробського капіталу. Сміт же розповсюдив категорії основного і оборотного капіталу на усі галузі господарства.
Адам Сміт вважає, що всякий основний капітал спочатку виникає і вимагає постійного поповнення з капіталу оборотного. Усі машини і знаряддя виробництва спочатку виникають з оборотного капіталу, що представляє собою матеріали, з яких вони виготовляються, і засоби існування для працівників, які виготовляють їх. Такого ж роду капітал потрібен також і для їх ремонту [6].
Як і попередники, Джеймс Мілль (1773–1836) виокремлював у складі капіталу, зайнятого у виробництві: оборотний капітал, який після одноразового використання припиняє своє існування як капітал і повністю вичерпує свою функцію у виробництві, постійно відтворюється шляхом продажу готових виробів, а потім безперервно витрачається на купівлю матеріалів та заробітної плати, виконує свою функцію, не залишаючись у власників, а переходячи із рук в руки [1].
Одним з найяскравіших учених, що досліджували капітал, Карл Маркс (1818–1883) підрозділяє капітал на постійний і змінний (а не як у А.Смита і Д.Рикардо – на основний і оборотний). К.Маркс має на увазі як специфіку руху частин капіталу, що виділяються ним, так і специфіку впливу кожної з цих частин на масу додаткової вартості у вартості продукту. Зокрема, про рух капіталу детально говориться в главі 8 тому II "Капіталу", де йдеться про кругообіг капіталу, при цьому змінний капітал підлягає відшкодуванню після кожного виробничого циклу. Різниця тут в тому, що основний капітал на відміну від оборотного капіталу може утілюватися або в машинах і устаткуванні, або в необхідному для виробництва сировинному матеріалі і додаткової вартості не створює.
К. Маркс вважає, що та частина капіталу, яка перетворена на робочу силу, в процесі виробництва змінює свою вартість. Вона відтворює свій власний еквівалент і крім того надлишок, додаткову вартість, яка, у свою чергу, може змінюватися, бути більше або менше. З постійної величини ця частина капіталу безперервно перетворюється на змінну. Тому він називає її змінною частиною капіталу, або змінним капіталом [3].
Йозеф Алоїз Шумпетер (1883–1950) вважає, що первинний капітал розподіляється на основний і оборотний. Перший витрачається на придбання земельних ділянок, будівель, машин і т. д., другий — на оплату необхідних послуг праці, сировини і ін. Сукупну вартість всіх придбаних благ, суму всіх виробничих вкладень, словом, грошову суму, з якою починається будь-яке підприємство він називає первинним капіталом. При цьому абсолютно байдуже, чи належить вся ця сума підприємцеві, чи частково узята ним у позику; також не має значення, чи оплачуються всі ці блага грошима векселями або іншими кредитними платіжними засобами [5].
Джон Бейтс Кларк ( 1883–1950) у своїй книзі «Розподіл багатства» теж поділив капітал на основний та оборотний, але, відмітив, що такий поділ є досить умовним. Він наголошував, що термінами «основний» та «оборотний» зазвичай, позначаються частини капіталу, а не два види капітальних благ. Дослідивши економічні праці свого часу, Д.Б. Кларк виділив кілька відмінностей між складовими частинами капіталу. Однією з підстав для розподілу є оборотність капіталу, тобто твердження, що одна частина капіталу обертається, а інша – ні. Д.Б. Кларк вважає, що капітальні блага, за єдиним виключенням, не обертаються. Таким виключенням є гроші, оскільки банкноти та копійки переходять із рук в руки безкінечно. Весь інший товар обертається так мало, як тільки можна. Іншою підставою для розподілу капіталу є те, що основний капітал використовується багаторазово, а оборотний – лише один раз. Д.Б. Кларк говорить, що така відмінність є невизначеною, оскільки людина може взяти сировину, наприклад дошку, попрацювати з нею, а потім відкласти і через якийсь час знову працювати. Так може продовжуватись довгий час. І тому, на думку Кларка, потрібно зробити доповнення до цієї відмінності для більшої ясності розподілу капіталу. Отже, блага, що створюють оборотний капітал не можуть бути використані більше одного разу не зазнаючи зміни. Вони набувають нового економічного стану при кожному використанні [2].
Висновок. Таким чином, дослідивши роботи вчених відмітимо, що передусім почав застосовуватись термін «оборотний капітал». З розвитком економічної науки з’явилися поняття «оборотні активи», «оборотні кошти», «оборотні засоби».
Список використаних джерел: