Загоруйко С.В., Габора Л.Ю.

Ужгородський національний університет, Україна

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ КАТЕГОРІЇ «ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ»

 

Для вітчизняної економіки термін "оборотний капітал" є відносно новим, більш звичним і використовуваним є термін "оборотні кошти", який фігурує у законодавчих і нормативних актах та у господарській практиці. Із виходом українських підприємств у міжнародний економічний необхідні єдина термінологія та методика аналізу управління оборотним капіталом.    

Питанням аналізу оборотних коштів в радянській спеціальній науковій літературі приділялося багато уваги, проте методологія аналізу оборотних коштів в основному носила макроекономічний характер, що було зумовлено централізованим управлінням держави.

Згідно з Господарським кодексом України оборотними коштами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні й швидкозношувані предмети, інше майно виробничого й невиробничого призначення, що відноситься по законодавству до оборотних коштів [1].

На сьогоднішній день у науковій літературі можна зустріти різноманітні підходи до визначення і трактування оборотного капіталу. Для його характеристики використовують такі економічні поняття як «оборотні засоби», «оборотні кошти», «оборотні активи», «оборотний капітал», « чистий оборотний капітал», «брутто-оборотний капітал», «короткострокові активи», «поточні активи».

Поняття “оборотний капітал” та “оборотні активи” ототожнюються багатьма економістами і використовуються як синоніми. Розглянемо різні підходи науковців до визначення оборотного капіталу та інших понять, пов’язаних з ним.

Перша група економістів вважає, що оборотний капітал має грошову природу, виконує функцію платіжного обслуговування кругообігу та визначає його як грошові ресурси, вкладені до оборотних виробничих фондів і фондів обігу для забезпечення безперервного виробництва і реалізації виробленої   продукції.

Так вчені Кравцова Г. І., Ткачук М. І. та Шашковський А. В. зазначають, що сукупність грошових коштів, що планомірно авансуються підприємством для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу становить обороротні кошти [2, с. 71].

На думку Роштейна Л.О., “оборотні кошти – це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні об'єднання для створення запасів сировини, матеріалів і інших матеріальних цінностей” [3, с.61].

О. Василик вважає, що обігові кошти – це “грошові засоби, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу” [4, с.246].

Друга група економістів визначає оборотний капітал як авансовану вартість. На відміну від розглянутих вище визначень, тут підкреслюється, по-перше, рухомий відновлюваний характер вартості, яка лише авансується й повертається після кожного кругообігу в грошовій формі. По-друге, у характеристиці оборотного капіталу як авансованої вартості підкреслюється, що створений додатковий продукт до оборотного капіталу не відноситься.

Традиційна радянська фінансова школа (Д. С Моляков) визначає оборотні кошти як "авансовану в грошовій формі вартість для планомірного створення та використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасного здійснення розрахунків" [5, с 54].

Поддєрьогін А.М. об`єднує терміни “оборотний капітал” і “оборотні кошти”. З точки зору А. М. Поддєрьогіна, “Оборотний капітал (оборотні кошти) – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку” [6, c. 159].

Єрмасова Н.Б. об`єднує поняття “оборотні кошти” і “поточні активи”, і дає наступне визначення “оборотні кошти (поточні активи) – засоби інвестовані підприємством в поточні операції в час кожного операційного циклу” [7, с.78]. Таке визначення вважається більш загальним і не дає точної характеристики оборотним коштам.

Ченг Ф. Лі та Джозеф І.Фіннерті використовують термін “оборотний капітал”. Під ним розуміють відображені в доларах поточні активи організації, які включають грошові кошти, цінні папери, що легко реалізуються, товарно-матеріальні запаси та дебіторську заборгованість [8, с. 479]. Розглядаючи це визначення, слід зауважити, що у ньому показано оборотний капітал з позиції вкладення коштів у складові оборотних активів і, тим самим, підкреслено сутність поняття “капітал” як економічної категорії.

Третя група економістів визначають оборотний капітал як мобільні активи, які використовуються і реалізуються підприємством протягом року або операційного циклу. Тобто це активи, які на протязі одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені в гроші.

Крейніна М.Н. вважає, що оборотні активи – це мобільна частина майна підприємства, тобто вся вартість тих оборотних активів, які при нормальних умовах роботи протягом року (або навіть більш коротшого періоду в межах року) перетворюються в грошові кошти в результаті отримання виручки від реалізації, обігу цінних паперів і т.п. [9, с. 35]. У даному визначенні акцентується увага на терміну використання оборотних активів, але грошові кошти не розглядаються як складова оборотних активів.

Ковальов В.В. вважає, що оборотний капітал “належить до мобільних активів підприємства, які є грошовими коштами або можуть бути перетворені в них протягом року або одного виробничого циклу” [10, с.330]. До аналогічної точки зору схиляється і Русак Н.А. [11]. Це визначення досить точно відображає суть оборотного капіталу, проте воно не розкриває економічної природи даної категорії.

  Брейлі Р. та Майєрс С. застосовують поняття “оборотні активи”, “короткострокові активи”, “поточні активи” [12, с. 740]. На їх думку, поточні активи (короткострокові активи, оборотні активи) – це такі активи, які компанія в найближчому майбутньому збирається перетворити в грошові кошти [12, с. 744]. На нашу думку, представлене визначення є не зовсім коректним, оскільки грошові кошти також не включені до складу оборотних активів.

Відомий сучасний економіст Бланк І.О. трактує оборотні (поточні) активи як сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і повністю споживаються протягом одного операційного циклу [13, с.62]. У даному визначенні чітко надано економічний зміст оборотних активів.

Поряд з визначенням терміна “оборотні кошти” у літературних джерелах існують визначення в законодавчих актах України. П(С)БО 2 “Баланс” дає таке визначення оборотним активам: “Оборотні активи – грошові кошти та їх, еквіваленти, що не обмеженні у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу” [14, с. 67-72]. Отже, як випливає з цього визначення, оборотні активи включають у себе виробничі оборотні засоби й засоби обігу взяті разом. Тому у вартісному вираженні можна ототожнити такі поняття як оборотні активи й оборотні кошти.

Здійснений аналіз визначень свідчить про ототожнення понять „оборотний капітал", „оборотні засоби", „оборотні кошти", а іноді „власний оборотний капітал".

У результаті пропонуємо таке розуміння "оборотного капіталу": Оборотний капітал – це кошти, вкладені в активи, величина яких повинна забезпечувати досягнення ліквідності, фінансової стійкості, платоспроможності, діловій активності і рентабельності, а також характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточну виробничо-господарську діяльність, значення яких визначається його масштабом і характером, при цьому які знаходяться в залежності від тривалості і специфіки виробничого циклу, стану основних фондів підприємства, його взаєминами з контрагентами (внутрішні фактори), а також макроекономічними (зовнішніми) параметрами.

 

Список використаних джерел:

1. Господарський кодекс України, затверджений Президентом України 16.01.2003 р., №436-IV.

2. Кравцова Г.И. Финансы промышленности : учеб. для экон. вузов / Г. И. Кравцова, М. И. Ткачук, А. В. Шашковский; Под ред. М. И. Ткачук. – Мн.: Выш. шк., 1990. – 223 с. (с. 71)

3. Роштейн Л.А. Оборотные средства в промышленности / Л.А. Роштейн. – М.: ФиС, 1986. – 93с

4. Василик О.Д. Теорія фінансів: підручник / О.Д. Василик. – К.: НІОС, 2000. – 416с.

5. Маргасова В.Г. Системний підхід до управління оборотним капіталом на підприємствах харчової промисловості / В.Г. Маргасова // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 7. – С. 53–59.

6. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник / А.М.Поддєрьогін, Л.Д.Буряк, Г.Г.Нам та ін. / керівник авт. кол. і наук. ред. А. М. Поддєрьогін. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.

7. Ермасова Н.Б. Финансовый менеджмент: конспект лекций / Н.Б. Ермасова. – М.: Юрайт-Издат, 2007. – 192с.

8. Ченг Ф. Ли. Финансы корпораций: теория, методы и практика / Ченг Ф. Ли, Джозеф И. Финнерти. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 685 с.

9. Крейнина М.Н. Финансовый менеджмент: учеб. пособие / М.Н.Крейнина. – М.: Дело и сервис, 1998. – 304 с.

10.   Ковалев В.В. Финансы предприятий: учеб. пособие / В.В.Ковалев, Вит. В.Ковалев. – М.: ООО «ВИТ + РЭМ», 2002. – 352 с.

11.   Русак Н.А. Финансовый анализ субъекта хозяйствования: справ. пособие / Н.А.Русак, В.А.Русак. – Мн.: Высш. шк., 1997. – 309 с.

12.   Брейли Р. Принципы корпоративных финансов / Р.Брейли, С.Майерс. – M.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 1997. – 1088 с.

13.   Бланк И.А. Управление активами / И.А.Бланк. – К.: Ника -Центр: Эльга, 2002. – 720 с.

14.   Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 “Баланс” від 21.06.99 №396/3689 // Все про бухгалтерський облік. – 2000. – № 11. – С. 67-72.