Приварн і кова І. Ю., Руженцев О.В.
оцінка інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості регіонів
Незважаючи на зусилля уряду і велику кількість публікацій, проблема залучення інвестицій в Україну залишається не вирішеною, методи оцінки інвестиційної привабливості регіонів України практично не визначеними. Саме відсутність відповідних характеристик та інформації про економічні, фінансові та юридичні умови здійснення іноземних інвестицій в України є серйозною перешкодою на шляху інвесторів.
Основні підходи оцінки інвестиційної привабливості регіонів переважно базуються на використанні методу експертних оцінок і на аналізі статистичних даних по різних економічних показниках. Вони розрізняються переліком пропонованих респондентам питань, методикою збору інформації, виділенням груп економічних суб’єктів, а також критеріями, відповідно до яких виробляється групування показників на кожному рівні.
Аналіз існуючих методик оцінки інвестиційного клімату регіонів свідчить про існування різноманіття підходів, що використовують різні способи статистичного збору інформації і різні критерії економічного аналізу. Наприклад, лондонський журнал „ Euromoney ” розраховує інтегральний показник надійності, що вимірюється за стобальною шкалою. У США публікуються індекси, що характеризують рейтинг штатів за різними критеріями і мають різну спрямованість. Низка відомих наукових центрів та інвестиційних компаній періодично публікують ранговий за рівнем інвестиційної привабливості перелік країн з метою орієнтації потенційних інвесторів. З метою виявлення нових можливостей для регіональної диверсифікації вітчизняних і зарубіжних інвесторів, підвищення гарантії ефективності інвестиційної діяльності необхідно визначити методи та методики, що дають достовірну оцінку інвестиційної привабливості регіонів країни.
Розглянемо результати досліджень найбільш відомих рейтингів регіонів, проведених в Україні. Для оцінки розвитку економіки й регіональної диференціації В. Романенко , І. Калініченко запропонували інтегральний показник валового регіонального продукту на душу населення. За його відсутності вони пропонують використовувати показник валової доданої вартості.
Серед найбільш розповсюджених підходів варто виділити оцінку інвестиційної привабливості інвестиційного потенціалу регіонів, яка зводиться до ранжування регіонів за рівнем їхньої привабливості для інвестора. До найбільш відомих методик ранжування регіонів належать розробки І.О.Бланка, Л. Тарангул , І. Горленко , К. Гурової та О.Колосова. Ці автори пропонують проводити оцінку привабливості регіонів по п'яти синтетичних параметрах: рівень природного потенціалу, демографічна характеристика регіонів, рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону, рівень криміногенних, екологічних й інших видів ризиків. Інтегральний показник економічного потенціалу розраховувався шляхом визначення часток ваги з урахуванням їхньої порівняльної значимості у формуванні даного показника. К.Д.Гурова запропонувала доповнити процедуру ранжування регіонів з урахуванням використання їхнього потенціалу залежно від критеріїв ефективності і ризику.
Для оцінки стану майна виробничого призначення було застосовано показник оновлюваності основних виробничих фондів; для рентабельності виробництва і продукції, що випускається – коефіцієнт прибутковості реалізованої продукції; для оборотності капіталу – показник кількості оборотів вартості всіх активів; для оцінки ринкової активності регіонів – обсяг ринкового товарообігу, що припадає на душу населення, фінансової стійкості регіонів – співвідношення позикових і власних засобів, ліквідності – показник ліквідності балансу. Наприклад, в ідповідно до отриманих результатів Київська, Запорізька, Харківська, Донецька, Львівська, Дніпропетровська області увійшли в групу регіонів пріоритетної інвестицій ної привабливості. Результати досліджень показали, що в середньому ефек тивність інвестицій у цій групі регіонів на 35-40 % вища, ніж у середньому по країні.
У рейтингу інвестиційної привабливості регіонів, в якому застосову валася математична модель і методика обробки статистичного матеріалу "Інституту реформ", зроблено спробу використовувати як найважливіші фактори економічного розвитку регіону показники ринкової та фінансової інфраструктури, стану людських ресурсів. Лідером рейтингу у кожній групі є Київ з істотним відривом від інших областей. По групі показників рівня розвитку фінансової інфра структури столиця у 2 рази перевищила інші області-"лідери ".
Друге місце в рейтингу посіла Донецька область. Економіка області є лідером у країні за обсягами промислового виробництва, найбільшим експортером серед регіонів України. Третє місце в рейтингу посів також регіон з розвинутою важкою промисловістю – Дні пропетровська область. Львівська область посіла четверте місце в рейтингу, а за обсягами інвестицій виявилася наприкінці першої десятки. Запорізька область покращила свою позицію, що пояснюється підвищенням рівня розвитку фінансової інфраструктури і залучення людського капіталу в регіон. Харківська область перемістилася на одну сходинку вниз – на шосте місце, що пов'язано з труднощами на підприємствах машинобудівної галузі. Інші області, за винятком Одеської й Автономної Республіки Крим, за результатами розрахунків загального рейтингу набрали менше однієї третини балів з можливих. Наведена методика дозволила виявити потенційно привабливі регіони інвестування, провівши їх ранжування відносно груп лідерів, пере слідувачів, основного масиву і аутсайдерів.
Рейтинг оцінки інвестиційного потенціалу регіонів України, проведе ний CAIB Securities , включав фактор ризику і істотно відрізнявся від аналогічного рейтингу "Інституту реформ". Показники, що характеризують рівень ризику інвестування в регіони, були підрозділені на групи фінансових, політичних, законодавчих і економічних ризиків.
Аналіз результатів рейтингу продемонстрував значну дифе ренціацію інвестиційного потенціалу в окремих регіонах. Максимальний показник у Києві перевершив мінімальний у Кіровоградській області в 6,2 рази. За ризиком був відзначений менший розкид отриманих результатів – 1,7 рази. Потенціал основної маси регіонів був оцінений нижче середнього, причому було визначене зниження інвестиційного потенціалу в напрямку зі Сходу на Захід. Це підтвердило поглиблення диференціації між сприят ливими і несприятливими регіонами в економіці України.
Мінімальний ризик був визначений тільки в 11 регіонах, що складало менше половини регіонів, оцінюваних рейтингом інвестиційного потенціалу.
Слід зазначити теоретичну спрямованість більшості методик, застосовуваних при оцінці інвестиційного потенціалу. Крім цього, ці методики не враховують оцінку галузевої інвестиційної привабливості.
Характеристика інвестиційного клімату в регіоні визначається рівнями його інвестиційної привабливості та інвестиційної активності. Інвестиційна активність визначається відбором факторів шляхом якісного аналізу за підприємствами і галузями , який включає в себе вивчення різних політичних, економічних, соціальних і природних характеристик регіонів, визначаючи інвестиційну привабливість галузей економіки.
Аналіз взаємозв’язку інтегральної оцінки інвестиційної привабливості та інвестиційного ризику дає можливість відстежити такі залежності: чим вищий рівень інвестиційної привабливості регіону, тим вищий ступінь інвестиційного ризику, а також чим більше розвинені ринкові відносини, тим більша інвестиційна привабливість регіону. У зв ’ язку з цим по кожній групі регіонів рекомендації можуть бути диференційовані за галузевими напрямами інвестування. Такі рекомендації щодо визначення рівня інвестиційної привабливості є лише орієнтиром для окремих інвестиційних приватних компаній і фірм, а не методом планування державних капітальних вкладень у розвиток і структурну перебудову окремих регіонів. Результати такого оцінювання попереджають, що інвестиційні рішення у регіонах із низькою інвестиційною привабливістю мають прийматися тільки після скрупульозного оцінювання бізнес-планів щодо їхньої ефективності.
Оцінка інвестиційної привабливості регіонів країни відкриває нові можливості для регіональної диверсифікації вітчизняних і зарубіжних інвесторів, підвищує гарантію ефективності інвестиційної діяльності. Поряд з більш обґрунтованою регіональною диверсифікацією інвестиційної діяльності в нинішніх умовах така оцінка дає можливість розробляти інвестиційну стратегію на тривалу перспективу, пов’язувати стратегію з потенціалом регіональних споживчих ринків і ринків чинників виробництва; враховувати можливий період реалізації інвестиційних проектів у окремих регіонах.