Лемеш А.С., Черевик Н.В.

Кременчуцький національний університет імені М. Остроградського, Україна

ПЕРСПЕКТИВИ ВВЕДЕННЯ ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО ВНЕСКУ

 

Податкова система України перебуває в процесі постійного розвитку і реформування, що є тривалим процесом та потребує послідовної економічної політики. Саме тому на сьогодні є актуальним дослідження нововведень у податковій системі.

Серед останніх новацій – впровадження Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Важливо відстежити до яких наслідків призведуть зміни даного закону у суспільно-економічному житті в майбутньому.

8 липня 2010 року Верховною Радою України прийнято у другому читанні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за який проголосували 250 народних депутатів з 423 зареєстрованих у залі [1].

Прийняття закону обумовлено необхідністю підвищення ефективності роботи фондів соціального страхування, в тому числі шляхом більш раціонального використання коштів, що спрямовуються на утримання їх адміністративного апарату.

Пенсійний фонд України буде вести Державний реєстр соціального страхування (реєстр страхувальників і реєстр застрахованих осіб), що забезпечить більш повний доступ до інформації для застрахованих осіб щодо набутих ними страхових прав.

Згідно із ст.1 закону "єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування" [1] .

Роботодавці, як і сьогодні, будуть платити від 36,76 до 49,7 відсотка в залежності від класу професійного ризику виробництва – їх 67. В працівників ж, як і нині, із заробітної плати будуть утримувати 3,6 відсотка [2].

  Стосовно приватних підприємців: платники, які перебувають на загальній системі обліку податків і зборів, будуть як і раніше платити і за себе, і за своїх працівників у повному обсязі, тобто як і решта роботодавців. Єдиний соціальний внесок для "спрощенців" встановлено в розмірі 34,7 %. Майже 96% внеску йдуть до Пенсійного фонду, а трохи більше 4% – до Фонду страхування на випадок безробіття. Розмір доходу для сплати єдиного внеску підприємці визначають для себе самі. Але за умови, що дохід не може бути нижчим мінімальної заробітної плати (на квітень 2011 року – 960,00 грн.).

Система сплати внеску для платника не змінюється, а саме – раніше платник до всіх соцфондів сплачував внески від виплаченої зарплати, а тепер сплачуватиме від нарахованої зарплатні. Це означає, що відтепер всі соціальні фонди переходять на страхові принципи, коли підставою для виплат з фондів соціального страхування є не виплата зарплати, а сплата внесків. Крім того, платник буде нести відповідальність за несвоєчасну сплату внеску та за приховування або заниження зарплатні [2].

Також потрібно зазначити, що відповідно даного Закону в Кримінальному кодексі України оновлено статтю 212-1, тому вона стосується не пенсійних внесків, а єдиного соціального внеску. Дивина полягає в тому, що за несплату єдиного соціального внеску діє фактично така сама відповідальність, як і за несплатою податків за статтею 212.

Сплачувати податки і збори зобов’язує Конституція України, але про внески вона мовчить. То чому за несплату податків та єдиного соцвнеску діє однакова кримінальна відповідальність? Фактично ця несправедливість діє з часу запровадження нового Кримінального кодексу, але досі він стосувався лише пенсійних внесків, а тепер ще й всіх соціальних у вигляді єдиного соцвнеску...

Отже, можна зробити висновок, що єдина база платників внеску дасть можливість швидше виявляти порушників, що платять внески не до всіх фондів або не в повному обсязі.

Це надасть можливість здійснювати контроль за кількістю осіб, за яких роботодавець перераховує соцвнески до фондів соціального страхування. Крім того, зростання надходжень до соціальних фондів дасть можливість збільшувати розміри страхових виплат, що в майбутньому призведе до використання єдиної системи збору внесків та запровадження другого рівня обов'язкового пенсійного страхування (накопичувальні рахунки) та обов'язкового медичного страхування [3].

Також важливо відзначити, що Конституція не говорить, про соціальні внески, які мають встановлюватися Законами та обов’язково сплачуватися (загальнообов’язкове – загальне слово, яке має бути підкріплено платниками, ставками, строками тощо). Законами визначають основи соціального захисту (п. 6 статті 92 Конституції), а не ставки внесків та інше, тобто конституційними є лише Закон України від 14.01.1998 р. № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" [3]. В решіт решт фонди соцстраху є недержавними самоврядними організаціями, то чому Закон примушує платити недержавним організаціям? Це мають бути добровільні умови, адже, Конституція не зобов’язує сплачувати соцвнески, тому є великі сумніви в конституційності єдиного соціального внеску.

 

Список використаних джерел:

1. Електронний ресурс . – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2464-17

2. Електронний ресурс . – Режим доступу : http://buhgalter.com.ua/articles/details/1904/

3. Електронний ресурс . – Режим доступу : http://www.marazm.org.ua/strax_all/22_18.html