К.філос.н. Найдьонов О.Г.

Херсонський національний технічний університет, Україна

ХОЛІСТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ СИСТЕМ

 

Щодо вивчення процесів і явищ в багатьох науках можна виокремити два основні підходи: холістичний і мерологічний.

Мерологічний підхід (від грецького meros – частина, міра) істотно домінує в науці ще з часів Ісака Ньютона (він відомий також як “редукціонізм”). Ще й зараз багато хто із учених вважає, що для того, щоб пізнати складний об’єкт, його необхідно “розібрати” на складові і дослідити їхні особливості. Так, до останнього часу великі надії на пізнання життя покладали на молекулярну біологію і молекулярну генетику.

Редукціонізм, що приніс безліч відкриттів у фізиці, хімії і деяких інших природничих науках виявився практично неспроможним пояснити найбільш фундаментальні особливості живої матерії, її специфіку. Це повною мірою стосується й людини, етносу, людства.

Однією з ознак сучасності є холістичний (від грецького holos– цілий, цілісний), тобто організмічний, підхід до етнічних і цивілізаційних систем. Простіше кажучи, народ, суспільство, цивілізацію розглядають як певний організм, ізоморфний по відношенню до індивіда (особистості). Ізоморфний – значить подібний у структурному і функціональному відношеннях. Можна говорити про свідомість, підсвідомість, душі, духу, менталітету, характер, інтелекті народу або соціуму на зразок того, як ми говоримо про свідомість, підсвідомість, душу, дух і т. д. окремої людини.

Ідея розгляду народу як інтегральної особистості (колективного суб’єкта) не нова. Вона висловлювалася не тільки метафорично («Для мене народ – одна велика особистість» – М.П. Мусоргський), а й обґрунтовувалася науково в працях Платона, О. Конта, М. Бердяєва, М. Лоського, Л. Карсавіна, І. Гердера, В. Гумбольдта. Цілком природно вважати, що ця особистість розумна, тобто має свідомість, колективну пам’ять, центральний процесор, свою історичну логіку та інші атрибути інтелекту. Новизна такого погляду на народ полягає в тому, що когнітивна етносоціологія розглядає етнос як єдину психоінформаційну систему, для якої справедлива та ж типологія, що і для окремих людських індивідів. Зокрема, К. Г. Юнг вважав, що «душа народу є лише більш складна структура, ніж душа індивіда» [1, с. 95]. А український дослідник І.Каганець зауважує: «Життя народу, його установи, вірування і мистецтва є лише видимим продуктами його невидимої душі» [2, с. 14].

Мова йде, повторюємо, не про фізичну, а про структурну подобу (ізоморфізм) соціального, етнічного та людського феноменів. І треба говорити про «мізкоподібні» структури і механізми, що властиві етносам, як і взагалі соціумам. Можна навіть говорити про етнічний (соціальний) мозок. Мова йде про «схожість» структурно-функціональну (співставленні, скажімо, держархіву, бібліотеки, бази даних з мозковим центром пам’яті, центрального апарату управління – з центральною нервовою системою організму). А простіше кажучи, мова йде про мізкоподібні структури етносу (соціуму), що властиві також і машинно-обчислюваним системам. Ці структури стають «каркасом» соціально-етнічних утворень, іменованих інформаційним (інтелектуальним) суспільством. Когнітивна етносоціологія і повинна вивчати процеси соціальних трансформацій у зв’язку з народженням нової – інформаційної цивілізації.

Когнітивна етносоціологія, як видається, буде зміцнювати і розширювати свої позиції, стаючи центральної дисципліною серед наук когнітивного циклу в міру утвердження поняття народу як системи, що функціонує на матеріальному, емоційному, когнітивному (інтелектуальному) і духовному рівнях [3].

Системний підхід до народу та науково обґрунтована етнополітика виникають лише в пору отримання ним незалежності і державності: народ стає в повному сенсі суб’єктом історії, що самоорганізується, цілісним розумним організмом. Зростає розуміння того, що економічні та інші біди кореняться не в нестачі енергоносіїв, досвіду і розумних працьовитих працівників, а в нестачі інтегрального (системного) розуму – відсутності здорового глузду, логіки у виробленні та реалізації продуманих рішень на всіх рівнях, невмінні відбирати і використовувати найкращі ідеї і кращих інтелектуально обдарованих людей.

Саме такий підхід до етносів і націй, що дозволяє відкрити небачені досі внутрішні резерви і чинники процвітання, підносить нам Святе Письмо. Особливо це відноситься до інтелекту (розуму) народу як провідному елементу душі. У Біблії так йдеться про колективному розумі народу: «... вони люд безрадний, і нема в них сенсу. О, коли б вони розсудили б були про кінець, зрозуміли, що з ними буде» (Втор. 32:28-29).

Важко щось протиставити холізму як основі наукового світогляду, його повноваження очевидні, а істинність не викликає сумнівів, – зрештою, космос єдиний і внутрішньо взаємопов’язаний, всяке суспільство єдино і внутрішньо взаємопов’язане, всяка людина єдина і внутрішньо взаємопов’язана і т. д., – однак же, холістичний підхід поки майже не знаходить застосування в науці, він досі не використовується в тій якості, в якій повинен був би використовуватися, а саме як спосіб світогляду. «Атомістичний спосіб мислення потрібно розглядати як м’яку форму психопатології або, принаймні, як одну з складових синдрому когнітивної незрілості, – пише А.Г.Маслоу. – Мені здається, що холістичний спосіб мислення і розуміння є абсолютно природнім, природнім до автоматизму для здорових, самоактуалізованих людей і, навпаки, надзвичайно важким для менш розвинених, менш зрілих, менш здорових представників роду людського» [4, с. 27].

 

Список використаних джерел:

1.       Юнг К.Г. Проблемы души нашего времени / К.Г. Юнг. – М.: Университетская литература, 1996. – 330 с.

2.       Каганець І.В. Арійський стандарт: українська ідея епохи великого переходу / І.В. Каганець. – К.: А.С.К., 2004. – 336 с.

3.       Каныгин Ю.М. Библия и наука: в прошлом, настоящем и будущем / Ю.М. Каныгин, В. Кушерец. – К.: АРИЙ, 2010. – 352 с.

4.       Маслоу А.Г. Мотивация и личность / А.Г. Маслоу; пер.с англ. А.М. Татлыбаева. – СПб.: Евразия, 1999. – 478 с.