Поприткіна Д.Ш.

Колісниківська ЗОШ І-ІІ ступенів, Ніжинського р-ну, Чернігівської обл., Україна

РАЦІОНАЛЬНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ МАЙСТРІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ (ОСТАННЯ ЧВЕРТЬ ХХ СТОЛІТТЯ)

 

Пошуки найбільш ефективних шляхів професійної підготовки і виховання майбутніх робітників йдуть по шляху не тільки організації навчання учнів, але і організації роботи майстрів виробничого навчання. При вивченні наукових джерел досліджуваного періоду з’ясувалося, що якість професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників залежить головним чином від рівня професійної компетентності майстрів виробничого навчання. Йому належить провідна роль у керівництві процесом навчання і виховання.

У досліджуваний період проблема наукової організації праці у закладах професійно-технічної освіти набула актуальності. Із літературних джерел відомо [1–3], що ЦК КПСС і Рада міністрів СРСР 30 серпня 1977 року прийняли постанову «Про подальше удосконалення процесу навчання і виховання учнів системи професійно-технічної освіти», в якій визначені завдання неперервного удосконалення навчально-виховної роботи, підвищення її ефективності з метою забезпечення підготовки робітників високої кваліфікації.

Важливого значення набуває те, що з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу використовувалася бригадна організація праці інженерно-педагогічних кадрів профтехучилищ. Так, при терміні навчання 3,5 роки до складу бригад входили майстри виробничого навчання і класні керівники груп. 3-річний термін навчання передбачав такий склад бригад: майстри виробничого навчання і класні керівники груп, а також майстер, закріплений за майстернею. Рішення про організацію бригади приймалося на загальний зборах колективу профтехучилища [3, с. 144–151].

Як зазначає Н.К. Дєєва , бригадна організація праці забезпечує більш високий рівень підготовки робочих кадрів меншими затратами. Автор наголошує на основних перевагах такої форми організації праці майстрів виробничого навчання у закладах професійно-технічної освіти. Бригада дає колективну гарантію підготовки робітників на високому рівні, що стосується всіх аспектів навчально-виховного процесу, високу якість професійної підготовки. Зберігається матеріально-технічна база. Обладнання та інструмент беруться на збереження не тільки майстрами, але й учнями. Встановлюється неофіційний, але суворий контроль самих членів бригади. Підвищується методичне забезпечення навчального процесу [1, с. 76–88].

Слід додати, що бригадна організація праці майстрів дає більший ефект виховної роботи. Швидше відбувається і професійне становлення, й адаптація до майбутньої професії. Крім того, виховна робота велася більш різноманітно, а тому й була більш ефективною. Акцентуємо увагу на тому, що така організація праці майстрів виробничого навчання допомагала вирішити кадрове питання у професійно технічній освіті і з точки зору кількості, і з точки зору якісних характеристик (кожна бригада економить 80% ставки майстра) [1, с. 91–103].

Слід зазначити, що один із напрямків підвищення якості виробничого навчання і практики при підготовці робочих широкого профілю по складним професіям – введення спеціалізації частини майстрів виробничого навчання по розділам диференційованої навчальної програми. Це означає, що навчання у кожній майстерні проводив майстер спеціаліст, як правило, який має вищу або середню технічну освіту з даної спеціальності, відповідну педагогічну підготовку, вищу робочу кваліфікацію і досвід роботи на виробництві. При спеціалізації майстрів рекомендувалося розподіляти обов’язки по веденню плануючої, облікової і звітної документації між майстрами виробничого навчання [2, с. 16–24].

Майстри виробничого навчання, що закріплені за конкретною майстернею, у відповідності зі своєю спеціалізацією проводили практичні заняття, що передбачені навчальним планом і програмою виробничого навчання, у всіх навчальних групах училища об’ємом, як правило, не менше 24 годин на тиждень. Як зазначено у положенні про майстра виробничого навчання професійно-технічного навчального закладу (1978 р.), у відповідності до трудового законодавства нормована тривалість робочого часу майстра складала 41 годину на тиждень [3, с. 152–156].

Як з’ясувалося, найбільш сприятливі умови створювалися при повному переводі професійно-технічного навчального закладу на нову організацію роботи майстрів виробничого навчання. За умови перевантаження майстрів виділяли додаткових працівників. Упровадження раціональних форм організації роботи майстрів виробничого навчання зумовлювало посилення уваги до проблеми їх кваліфікації. Майстри, які були закріплені за майстернями, призначалися, як правило, з числа майстрів виробничого навчання першої категорії [1, с. 6–15].

Аналіз літературних джерел показав, що висока якість теоретичного, виробничого навчання і виробничої практики на етапі спеціальної підготовки може забезпечуватися шляхом поєднання теоретичних і виробничих занять і передачі теоретичної частини майстру виробничого навчання. У роботі училищ була поширена і така форма суміщення професій, як майстер-викладач.

Отже, у вивчених нами літературних джерелах досліджуваного періоду значна увага приділяється пошукам раціональних форм організації праці майстрів виробничого навчання. Але водночас звертається увага на те, що основною метою є не краща організація праці майстра, а підвищення якості виробничого навчання.

Список літератури

1.       Деева Н.К. Профтехучилище в современных условиях: метод . п особ . /   Н.К. Д ее ва . – М.: Высш . шк ., 1991. – 175 с.

2.       Совершенствование производственного обучения в профтехучилище: метод . п особ . / Н.Д. Крюкова, В.Н. Ковырчев , Г.И. Логунова и др. – М.: Высш . шк ., 1989. – 104 с.

3.       Тамарин Н.И. Справочное пособие мастера производственного обучения / Н.И. Тамарин, М.С. Шафаренко . – 2-е изд . – К.; Донецк : Вища школа, 1979. – 208 с.