Чернова К.М.

Класичний приватний університет

ІДЕЇ ЛЮДИНОЦЕНТРИЗМУ У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИХ МЕНЕДЖЕРІВ

 

Сучасний простір соціокультурного буття людини сповнений проблем та суперечностей, з якими раніше їй мати справу не доводилося. Досліджуючи головні тенденції розвитку вищої освіти сьогодення, ми стикаємося з проблемою визначення сучасних орієнтирів розвитку освіти. Миттєва зміна поколінь техніки і технологій, лавиноподібне зростання обсягів інформації, які необхідно засвоїти й осмислити, прискорення темпів життя призводять до швидкої втрати актуальності набутих знань. Виходом із вказаної кризової ситуації є втілення ідеї людиноцентрично спрямованої освіти , реалізація нової життєствердною парадигми освіти майбутнього, стрижнем якої є самооактуалізація особистісного.

  Вказані проблеми розуміють і на державному рівні. Так, академією педагогічних наук розробляється проект «Білої книги національної освіти України», де людиноцентризм і демократизація освіти розглядаються як стратегічне питання розвитку освіти для інформаційного суспільства. Годі й говорити, що проблема людиноцентризму як найвищої цінності цивілізаційного розвитку та освітнього засобу формування фахівця нової формації знайшла своє відображення у працях В.   П. Андрущенка, І. А.  Зязюна , В.   Г. Кременя та інших українських філософів й педагогів.

Акцентуємо увагу на тому, що пошук людини в контексті філософії людиноцентризму виходить саме на ту глобальну філософську проблематику, яка відображає реалії сучасного світу. Як зазначає В.   Г. Кремень: «Поняття людиноцентризму сповнене глибокого філософського змісту. Терміном людиноцентризм позначаються різноманітні й водночас концептуально спрямовані відтінки філософської думки, об’єктом яких є людина. Тілесність, обдарованість, духовність, освіченість, моральність, егоїзм, розумність, цілеспрямованість – усе це є фрагментами постійно змінюваної картини буття людини, які розкривають її нові аспекти, але не вичерпують нескінченого змісту» [4, с. 9].  

Людиноцентризм – це актуалізація гуманістичних тенденцій в сучасну епоху, відхід від раціоналізованих прагматичних імперативів. Підкреслимо, що саме об’єктивна логіка розгортання сучасного соціально-політичного і культурного життя перетворює гуманізм і філософську антропологію в новий тип світогляду – людиноцентризм. Він не просто частина філософії в її гуманістично-антропологічному вимірі. Природне злиття філософії і антропології народжує нову дисципліну, яка акцентує увагу на вивченні проблеми людини у всіх її сутнісних аспектах. Однак, по мірі розширення знань про людину, з’являється необхідність конкретизувати вчення про людину в інформаційній сфері. В силу чого людиноцентризм – це нова якість інноваційного мислення   людини, котра переважає як масштаби гуманізму, так і філософської антропології, поскільки виходить за їх межі. Адже сучасна постіндустріальна епоха – це епоха творчої людини, яка не вкладається в усталені стандарти мислення   минулих епох.

З огляду на сказане вище зазначимо, що серед 16 основних тенденцій сучасного суспільного розвитку, визначених Г. Драйденом і Дж. Вос у праці «Революція в освіті», акцентуємо нашу увагу на тенденцію «тріумф у особистості» [2, с. 42] як ключову, з нашої точки зору, для забезпечення прогресивного суспільного розвитку. Для нашого дослідження важливим є той факт, що в ракурсі тріумфу особистості саме завдяки рефлексії є можливим розкриття внутрішнього потенціалу кожної людини, кожного професіонала. Іншими словами, рефлексія є основою особистісної самореалізації майбутнього фахівця з управління та передбачає самовдосконалення й саморозкриття усіх особистісних якостей, спрямованих на самоаналіз, саморозвиток і самоактуалізацію індивіда. З цього приводу В.   А.   Семиченко [6] зауважує, що людина може успішно розвиватися тільки якщо постійно осмислює, переживає те, що з нею відбувається, міркує над собою в процесі побудови свого життя й організації діяльності. У свою чергу Л.М. Пермінова наголошує, що саме ідентифікація особистості заснована на рефлексії, та, враховуючи результати і витрати на її досягнення, дозволяє майбутньому студентові-менеджеру реально оцінити себе, співвіднести свої можливості з можливостями інших [5]. Отже, рефлексія є передумовою для цілеспрямованого аналізу і зміни себе, оскільки в процесі рефлексії відбувається виокремлення й утвердження особистісних цінностей. Стає очевидним, що особистісна рефлексія, як засіб осмислення, пізнання й усвідомлення людиною самої себе, безумовно є підґрунтям становлення Людини нової формації, професіонала-менеджера нової постіндустріальної епохи й разом з тим утвердження людиноценризму як інноваційної функції розвитку цивілізації майбутнього.

У світоглядному плані філософія людиноцентризму витупає як головний засіб усвідомлення сутності особистості. Варто мати на увазі й різноманіття у розумінні терміна «особистість». Так, лише у одній праці Г. Олпорта «Особистість: психологічна інтерпретація» подається понад 50 різних визначень терміна «особистість». Все це свідчить про те, що сутність людини не можливо вмістити у щільні лещата теоретичних рамок окремих наук. Лише загальний підхід дає можливість зрозуміти не тільки складну структуру особистості, а й систему її взаємодії із світом.

Людиноцентрично спрямована система освіти дозволяє орієнтувати навчальний процес так, щоб зумовлювати процес мисленнєвого очищення, розумового осяяння. Запорукою якісної фахової підготовки майбутніх менеджерів виступає оптимально організований навчальний процес у вищій школі, який передбачає тенденцію руху від пізнання до самопізнання і творчості. Студент повинен осягнути, що можна думати і так, і інакше, адже мислення містить у собі нескінченний потенціал можливостей, що і є творчістю. Тобто кожна думка, до якої суб’єкт навчання буде підведений низкою аргументів, є тільки однією з можливостей мислення, що визначає його творчий потенціал. Творчість відіграє роль очищувального моменту, який дає змогу людині йти шляхом справжнього пізнання [3, с. 39].

Творення нової людини є одночасно й творенням нового суспільства. Соціально і професійно успішна людина постає як критерій та мета системи освіти. Дослідниця філософії освіти А.   І. Бойко [1] наводить риси так званого «ідеального образу» людини, яку покликана формувати людиноцентрично спрямована система освіти: відкритість інноваціям і змінам, уміння знаходити й обробляти інформацію, здатність критично мислити та приймати самостійні рішення, вміння планувати майбутні дії для досягнення передбачуваних цілей як у суспільному, так і в особистому житті, добре сформовані якості комунікації.

Підсумовуючи сказане вище, відзначимо, що філософія людиноцентризму як основа становлення нової системи освіти утверджує значення ролі людини, її творчої діяльності, прагнення до самовдосконалення й самоствердження. На тлі позитивної особистісної рефлексії народжується унікальна людина нової формації, яка здатна переорієнтуватися на нові виміри життя та забезпечити подальший стійкий розвиток цивілізації.

 

Список використаних джерел:

1.       Бойко А.І. Людиноцентризм як принцип особистісно орієнтованого навчання / А.І. Бойко // Вища освіта України. – 2008. – № 4. – С. 37–43.

2.       Драйден Г. Революція в навчанні / Драйден Г., Вос Дж . – Львів: Літопис, 2005. – 542 с.

3.       Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В.Г. Кремень . – К.: Грамота, 2005. – 447 с.

4.       Кремень В.Г. Філософія людино центризму в стратегіях освітнього простору. – К.: Педагогічна думка, 2009. – 520 с.

5.       Перминова Л.М. Содержание образования с позиции самоидентификации личности / Л.М. Перминова // Педагогика . – 1997. – № 3. – С. 36–39.

6.       Семиченко В.А. Психологія особистості / В.А. Семиченко . – К.: Ешке , 2001. – 206 с.