Дешко С.Д., Гуня Л.М.

Львівський національний аграрний університет , Україна

ІМПРОВІЗОВАНІ ЗАНЯТТЯ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

 

Імпровізоване заняття – це нестандартний урок, що не має традиційної структури. Такі заняття не вкладаються (повністю або частково) в рамки виробленого і сформованого дидактикою. Викладач не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи.

Для імпровізованих занять характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання – оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. На цьому занятті викладач може організувати діяльність групи, щоб студенти в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними дидактичними матеріалами. Порівняно із звичайним, нормативним заняттям, імпровізоване заняття максимально стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу студентів. Навчання на ньому спрямоване на підвищення їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь. Крім цього, такі заняття більше подобаються студентам, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю. Майже всі прийоми, способи дії імпровізованих занять відзначаються ігровим спрямуванням. Не дивно, що в методичній літературі їх часто відзначають, як «заняття-гра», «заняття-змагання» тощо.

Істотно важливе значення для імпровізованого заняття має організаційна форма навчання. З цього погляду їх поділяють на такі типи:

1.      Заняття змагання (вікторини, конкурси, заняття-аукціони, заняття типу КВК).

2.      Заняття комунікативної спрямованості (заняття-диспути, конференції, телезаняття ).

3.      Театралізовані заняття (виконання ролей за сценарієм, імітація певної діяльності).

Розглянемо найпоширеніші типи імпровізованих занять.

Заняття – вікторина

Термін «вікторина» визначається, як гра, що являє собою ряд питань із різних галузей людської діяльності, які потребують відповідей в усній чи письмовій формі. Оскільки вікторина – це різновид гри, то студенти залюбки стають її учасниками. Заняття-вікторину слід використовувати, як підсумковий до певного розділу.

Заняття типу КВК

Це своєрідна гра-змагання команд веселих та кмітливих, що розгортається на занятті. Характерною ознакою такого заняття є його насиченість позитивними емоціями. Безперечно, що це заняття, повне емоцій і збережеться у пам’яті студентів на довгий час. До того ж, воно сприяє засвоєнню знань, розвиває активність, спостережливість, дотепність. Для заняття-КВК притаманними є певні особливості. Перш за все треба організувати, як мінімум дві команди, які братимуть участь у КВК. Команди повинні знайти собі цікаві назви та обрати капітанів. Другим важливим моментом заняття-КВК є наявність журі, яке оцінюватиме гру команд. Склад журі може бути різноманітним, включаючи викладача, і студентів, а також запрошених представників адміністрації вузу. Чи не найважливішим для заняття-КВК є вдалий вибір його теми і змісту змагань. Тему варто вибирати таку, яку студенти добре засвоїли на попередніх заняттях. Іноді темою заняття-КВК може бути частина будь-якого розділу.

Заняття-конференція

Заняттю передує обов’язкова самостійна підготовка студентів. Окремі з них за дорученням викладача вивчають задане питання з наукової та художньої літератури, періодичних видань. Таким чином, володіючи інформацією з різних джерел, викладач разом з студентами будує заняття-конференцію. Замість одноосібного викладання матеріалу відбувається обмін тими знаннями, які здобули студенти. Викладач лише коригує, підсумовує і узагальнює. Дуже добре, коли на заняття-конференції виступи складаються не лише із словесних розповідей. Кожну розповідь може супроводжувати показ таблиці, ілюстративний матеріал чи наочний посібник. Практичні завдання можуть бути різноманітні, залежно від теми конференції.

 

Список використаних джерел:

1.       Bramfit C. Communicative Methodology in Language Teaching / C. Brumfit . – Cambridge : Cambridge University Press , 1984. – 203 p.

2.       Стронин М.Ф. Навчальні ігри на уроці англійської мови (з досвіду роботи): посібник для вчителя / М.Ф. Стронин . – М.: Освіта, 1981. – 111 с.

3.       Цеглин В.С. Реальні ситуації спілкування на уроці / В.С. Цеглин // Іноземні мови в школі. – 2000. – №3. – С. 24-26.

4.       Villiers S. Understandings of the “ Communicative Method” / S. Villiers , Our Sharing // Іноземні мови в школі. – 2000. – №3. – С. 21-24.

5.       Forces at Work : Teacher’s Planning Guide.-Macmillian / [ M. Atwater , P. Bartiste , L. Daniel and others .] – McGraw Hill School Publishing Company , 1993. – 54 p.