К.е.н. Герасимчук О.Б., Кирилов М.А.

Волинський національний університет імені Лесі Українки, Україна

ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ У ФОРМІ КОМП’ЮТЕРНОГО ТЕСТУВАННЯ

 

Сьогодні престиж і рейтинг навчального закладу визначаються не лише загальним рівнем викладання, матеріально-технічним забезпеченням, наявністю в штаті співробітників із вченими званнями, а й ефективністю та якістю системи контролю знань студентів. Відомо, що кожний засіб діагностики, який використовується сьогодні у вітчизняній педагогіці, має як переваги так і недоліки, що у значній мірі впливають на результати контролю. Застосування таких найбільш поширених форм контролю, як усні та письмові контрольні роботи, реферати, колоквіуми тощо, при визначенні не тільки знань, а і вербальних здібностей призводить до значних витрат навчального часу, породжує пасивність під час слабких відповідей тих, хто складає іспити. Крім того, на об’єктивність оцінок великий вплив мають особисті риси та суб’єктивізм викладачів [4].

В умовах інтеграції системи освіти України до світового освітнього простору та реалізації базових принципів Болонської системи вищої освіти, здійснення контролю знань без застосування нових форм контролю, зокрема тестування, взагалі неможливе. Вважаємо, що об’єктивний тестовий іспит є одним з методів, які використовуються в комплексній оцінці компетентності студентів із конкретної дисципліни. Саме цим ми керувалися під час запровадження у Волинському національному університеті імені Лесі Українки підсумкового контролю у формі комп’ютерного тестування.

Запропонований нами підхід полягає у формуванні комплексної підсумкової оцінки з дисципліни. Вона відображає рівень знань та навичок, набутих протягом семестру (поточний контроль – 40 балів) та під час складання іспиту у тестовій формі (60 балів).

У рамках експерименту у 2009/2010 н.р. для такої форми контролю було обрано дисципліни із циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки, а саме: «Українська мова (за професійним спрямуванням)», «Історія України», «Основи права», а у 2010/2011 н.р. до цього переліку додали дисципліну «Інформатика та комп’ютерна техніка».

Досвід впровадження комп’ютерного тестування підтвердив той факт, що така форма контролю має низку переваг, а саме:

1.           Об’єктивність оцінки – суб’єктивний фактор практично виключено.

2.           Ефект масовості використання. У 2009/2010 н.р. протестовано 4255 студентів, у 2010/2011 н.р. – 3666 студентів);

3.           Зручність фіксації, збереження і представлення результатів тестування, а також можливість їх автоматизованої обробки, включаючи ведення баз даних та статистичний аналіз. Комп’ютерне тестування проводилось із використанням системи тестування OpenTest (вільно розповсюджуваний програмний пакет – розробка Харківського національного університету радіоелектроніки).

4.           Інтегрованість. Створення таких тестових завдань, які окрім текстового наповнення у питаннях та завданнях тестів дозволяють використовувати і візуальні ефекти.

5.           Диференційованість. Тести містять завдання різного рівня складності – у нашому випадку запропоновано 3 рівні.

6.           Індивідуалізація. Можливість реалізації функції самоконтролю – тестування можна проводити протягом вивчення дисципліни, активізуючи чи вимикаючи окремі питання чи цілі теми.

З метою вивчення ставлення студентів до такої форми контролю, а також їх бачення переваг та недоліків в організації комп’ютерного тестування, було проведено вибіркове анкетування студентів. В опитуванні взяли участь студенти більш як шести факультетів. Анкетування проводилось кожної сесії протягом 2009/2010 н.р., 2010/2011 н.р. і засвідчило, що студенти загалом позитивно (75% опитаних) ставляться до складання іспиту у формі комп’ютерного тестування.

Не зважаючи на ряд зазначених переваг, одним із недоліків комп’ютерного тестування є необхідність мінімальних навичок роботи із системою тестування. Цей недолік не є суттєвим і його можна усунути шляхом проведення пробного тестування, під час якого студенти знайомляться із системою, а також мають можливість адаптуватись до нових незвичних умов під час підсумкового контролю. Ще одним підтвердженням цього є результати опитування студентів нашого університету, що відображають динаміку процесу формування навичок роботи у різних програмних оболонках, зокрема у системах тестування (рис. 1).

Рис. 1. Частка студентів, які мали попередній досвід роботи із системами тестування

 

Серед переваг комп’ютерного тестування порівняно із традиційним іспитом студенти назвали такі (рис. 2) [7, с. 19–22 ]:

Рис. 2. Переваги комп’ютерного тестування, які зазначили респонденти

 

Спираючись на досвід організації підсумкового контролю у формі комп’ютерного тестування у нашому університеті, можна засвідчити, що тестові іспити підвищують якість оцінки знань студентів, зростає рівень навчальної і методичної роботи як окремих викладачів так і колективів, які прагнуть досягнути максимально можливого ефекту від впровадження тестових форм контролю, а відтак отримати високий рівень знань.

Однак, варто зазначити і проблеми, які виникають у процесі організації та проведення тестової форми контролю. Уведення підсумкового тестування вимагає певних змін у методиці викладання дисципліни, зокрема, студентів необхідно готувати до такого іспиту у процесі навчання, проводячи паралельно з підготовкою підсумкового тестового іспиту тестовий контроль за темами (модулями). Найбільш складною у нашому випадку виявилась задача розробки тестових завдань, що дозволять максимально об’єктивно оцінити рівень знань студента, врахувати специфіку дисципліни, яка вивчалась, особливості та можливості системи тестування.

Для того щоб підготовлені тести дійсно дозволяли оцінити ступінь засвоєння навчального матеріалу, вони повинні бути складені відповідно до певних вимог класичної теорії тестування, згідно із якою тест може бути охарактеризований як ефективний, якщо він задовольняє вимогам, що належать до таких його характеристик як валідність , надійність, дискримінативність і наявність шкали оцінювання [1].

Вважаємо що, змістовна валідність тесту забезпечується в першу чергу автором тесту, але регулюється навчальною програмою цієї дисципліни, яка в свою чергу складається відповідно до державного освітнього стандарту, за його наявності. Підготовка тестової бази – це складний і неформальний процес і вимагає від автора творчого підходу, знання основ теорії тестування, педагогічного досвіду.

Враховуючи той факт, що тести підсумкового контролю як і тести досягнень відповідно до Державного стандарту вищої освіти України [4] у переважній більшості повинні складатись із завдань закритої форми, то при формуванні завдання з множинним вибором слід враховувати такі правила [8]:

1.         Завдання повинно бути записано настільки просто, наскільки це можливо для його точного розуміння. У формулюванні питання не слід використовувати заперечення, а також такі слова, в яких містяться двозначність або протиріччя;

2.         Усі невірні варіанти відповіді (дистрактори) повинні бути такими, щоб привернути увагу. Чим більше буде неефективних дистракторів (а тим більше свідомо неприйнятних), тим простіше стає завдання;

3.         Відповідь на одне питання не повинна давати ключ до решти (тобто не рекомендується використовувати одні й ті ж варіанти відповідей у різних завданнях, якщо вони можуть навести на правильну відповідь);

4.         Слід уникати тривіальних формулювань у тестових завданнях.

Неприпустиме таке формулювання завдання закритої форми, коли для правильного його вирішення необхідно зазначити усі варіанти відповідей. Точно так само неприйнятно, якщо серед перелічених варіантів відповідей немає жодної правильної [3].

Саме форма і зміст є головними компонентами процесу створення тестових завдань. Можна додати, що одні й ті ж завдання часто можуть пропонуватися в різних формах. Слід вибирати ту з них, в якій запитання формулюється більш коротко і зрозуміло, а ймовірність вгадування правильної відповіді мінімальна.

На нашу думку, розробники тестів підсумкового контролю повинні дотримуватися вимог, які пред’являються до тестів досягнень. На початку будь-якого тестового завдання необхідно обов’язково подавати коротку інструкцію з виконання завдання, наприклад: «Оберіть правильну відповідь ...», «Оберіть найбільш правильну відповідь ...», «Уведіть відповідь у поле ...» тощо. Якщо завдання представлені в одній формі, інструкція пишеться один раз для всього тесту. Якщо ж тест включає різні завдання, то перед кожним новим завданням пишеться нова інструкція [4].

Найістотніша ознака професійно створених тестових завдань – створення таких завдань, які можна було б включити у тест і використовувати як в традиційно організованому навчальному процесі, так і в автоматизованих системах контролю знань [2, с. 17 ].

При цьому найважливішими чинниками успіху виявляються воля, оригінальність ідеї, майстерність виконання, терпіння. І на додаток, нескінченна увага до так званих дрібниць, без яких якісний тест створити неможливо. Як говорив Мікеланджело Буонарроті, “від дрібниць залежить досконалість, а досконалість – це вже не дрібниця”.

Відзначаючи теоретичну значимість і практичну важливість розглянутого питання, можна зробити висновок, що існує необхідність в удосконаленні системи розробки і створення тестів як на рівні конкретного вищого навчального закладу так і на загальнодержавному рівні.

 

Список використаних джерел:

1.       Аванесов В.С. Теория и методика педагогических измерений [Електронний ресурс] / В.С. Аванесов. – Режим доступу: http://www.monitoring.in.ua/publications/view/12 – Центр моніторингу столичної освіти.

2.       Аванесов В.С. Основы педагогической теории измерений / В.С. Аванесов // Педагогические Измерения. – 2004. – №1. – С. 17.

3.       Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов / П. Клайн. – К.: ПАН-ЛТД, 1994.

4.       Комплекс нормативних документів для розробки складових систем стандартів вищої освіти. Засоби діагностики якості вищої освіти // Інформаційний вісник “Вища освіта”. – 2003. – №10. – С. 67–82.

5.       Лобанов Ю.И. Диагностика знаний в открытом образовании / Ю.И. Лобанов. – М.: НИИВО, 2002. – 52 с.

6.       Олійник М.М. Тест як інструмент кількісної діагностики рівня знань в сучасних технологіях навчання / М.М. Олійник, Ю.А. Романенко. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – 84 с.

7.       Гаврилюк С.В. Результати заліково-екзаменаційної сесії / С.В. Гаврилюк, Л.О. Заєць, О.Б. Герасимчук // Довідкове видання Волинського національного університету ім. Лесі Українки. – 2011. – С. 19–22.

8.       Романов А.Н. Технологии дистанционного обучения в системе заочного экономического образования / А.Н. Романов, В.С. Торопилов, Д.Б. Григорович. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.