К.політ.н . Ярошко О.З.

м. Київ, Україна

ПИТАННЯ ПРАВОНАСТУПНИЦТВА У ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ УКРАЇНИ (1990–1991)

 

Правонаступництво є складною міжнародно-правовою проблемою у міждержавних відносинах.

Метою цього дослідження є висвітлення позиції України щодо розв’язання проблем правонаступництва у зв’язку з розпадом СРСР (1990–1991).

Після проголошення державного суверенітету комплекс міжнародно-правових проблем правонаступництва передбачалося вирішити шляхом отримання республіканської частки в загальносоюзному багатстві, зокрема загальносоюзному алмазному та валютному фондах, золотому запасі на договірних засадах між радянськими республіками [3; 7], однак, при цьому йшлося й про зобов’язання республіки щодо правонаступництва у питанні боргів колишнього СРСР [4]. УРСР визнала в Декларації про державний суверенітет пріоритет норм міжнародного права перед правовими нормами внутрішньодержавного [3], зокрема перевагу міжнародних угод і норм міжнародного права у зовнішньоекономічних відносинах з іноземними державами та міжнародними міжурядовими економічними організаціями [4; 11].

Процес пошуку шляхів розв’язання комплексу міжнародно-правових проблем України, пов’язаних із правонаступництвом продовжувався і після проголошення незалежності. Так, майно, фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України переходили у власність України [10]. Причому України виступила за переговорний механізм вирішення цих питань [10]. Україна дала згоду на облаштування своєї частки зовнішнього боргу СРСР за станом на 16 липня 1990 року, що визначено окремою міждержавною угодою і не несе зобов’язань за кредитними договорами та угодами СРСР, укладеними після 1 липня 1991 року без згоди України [8]. Українська позиція щодо правонаступництва стосовно зовнішнього боргу та активів СРСР базувалася на положенні Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів та державних боргів (1983) [9]. Україна виступила проти представництва її в МВФ, МБРР та ГАТТ Радянським Союзом [9]. В цілому, декларована Україною позиція щодо майна, активів та зовнішнього боргу із акцентом на переговорні механізми вирішення цих питань як держави-правонаступниці матиме місце й надалі [2]. Однак, вирішення комплексу вище зазначених питань ускладнюватиметься позицією РФ, що виступатиме як держава-континуатор СРСР [2]. Закладено і певні підвалини інституту громадянства України: громадянами України визнавалися усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності постійно проживали на її території [6; 8], що дало можливість уникнути загострення суспільно-політичної ситуації, як це мало місце в інших республіках, де використовувались інші підходи щодо громадянства [1]. Втім, попри неузгодженість окремих нормативних актів з цього питання, Україна в цілому намагалась вирішувати його у відповідності з міжнародним правом, зокрема підтвердила свої зобов’язання за міжнародними договорами УРСР до проголошення незалежності та за міжнародними договорами СРСР, що не суперечать конституції України та інтересам республіки [2; 5; 8; 12].

Таким чином, позиція України щодо вирішення комплексу проблем правонаступництва до початку її міжнародного визнання полягала у визнанні своїх прав та обов’язків з питань спадщини СРСР та необхідності врегулювання суперечливих питань на договірних засадах на основі норм міжнародного права.

 

Список використаних джерел:

1.       Бедрій Р . Б. Громадянство України : конституційно-правові основи : а втореф . дис . на здобуття наук . с тупеня канд. юрид . н аук : 12.00.02 «Конституційне право»   / Р.Б.  Бедрій . – К., 2005. – 16   с.

2.       Галан В . О. Міжнародне правонаступництво держав у практиці співдружності незалежних держав : а втореф . дис . на здобуття наук . с тупеня канд. юрид . н аук : 12.00. 11 «Міжнародне право» / В.О. Галан . – Х., 2007. – 19   с.

3.       Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року № 55–ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1 . rada.gov.ua

4.       Концепція переходу Української РСР до ринкової економіки від 1 листопада 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1 . rada.gov.ua

5.       Лотюк О.С. Теоретичні основи інституту громадянства України : дис . … канд. юрид . наук: спец. 12.00.02 / Лотюк  О.С. – К., 1998. –   195 с.

6.       Про військові формування на Україні : постанова Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року № 1431–ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1 . rada.gov.ua

7.       Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про зовнішньоекономічну діяльність» : постанова Верховної Ради Української РСР від 16 квітня 1991 року № 960–ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

8.       Про правонаступництво України : закон України від 12 вересня 1991 року   № 1543 – XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

9.       Про правонаступництво України стосовно зовнішнього боргу та активів СРСР : постанова Президії Верховної Ради України від 22 жовтня 1991 року №  1680 – XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

10.   Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України : закон України від 10 вересня 1991 року №  1540 – XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

11.   Про зовнішньоекономічну діяльність : закон України від 16 квітня 1991 року   № 959– XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

12.   ЦДАВОВУ. Ф. 5233. Оп . 1. Спр . 437. Арк. 84–86.