К.політ.н . Ярошко О.З.

м. Київ, Україна

ЗБРОЙНІ СИЛИ У МІЖНАРОДНІЙ ПОЛІТИЦІ

УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (1991–1993)

 

Війська були і залишаються одним із засобів здійснення зовнішньої політики держави: чи то як засіб стримування, чи то як засіб примусу в міжнародних відносинах.

Метою цього дослідження є висвітлення концептуального бачення ролі національних Збройних сил у міжнародній політиці Української держави (24 серпня 1991 року – 2 липня 1993 року).

Після проголошення незалежності при створенні власних Збройних сил Україна ставить єдину мету – забезпечення миру і спокою на своїй території [6]. Також формується бачення оптимальної чисельності Збройних сил – 400–420 тис. чоловік (0,8–0,9% чисельності населення України) [7] та оптимального механізму управління ними [ 3; 7; 9–11 ]. Збройні сили України підпадають під дію Договору 1990 року про звичайні збройні сили в Європі [5].

Після проведення Всеукраїнського референдуму на підтримку Акту проголошення незалежності і початку міжнародного визнання держави продовжується процес формування національної армії. Збройні сили України, створені на базі Збройних сил колишнього СРСР, розташовані на її території, укомплектовуються військовослужбовцями Збройних сил України і можуть застосовуватися лише у випадку збройної агресії проти держави, збройних зазіхань на її територіальну цілісність, недоторканість державних кордонів і на виконання міжнародних зобов’язань, зокрема участі у миротворчих силах ООН в інтересах підтримання миру і безпеки згідно з принципами міжнародного права [1–2; 4; 8, с. 40; 13]. Військова доктрина України має оборонний характер і передбачає створення мобільної модерної армії, озброєної сучасними видами високоточної зброї, налагодження військово-політичного співробітництва з іноземними, насамперед сусідніми державами і міжнародними організаціями, зокрема НАТО та ЗЄС [8, с. 49]. На Збройні сили України поширюється Договір про звичайні збройні сили в Європі та Угода про принципи і порядок його виконання від 15 травня 1992 року [1; 12]. Україна проти присутності на її території збройних сил іноземних держав [8, с. 40].

Отже, при формуванні міжнародної позиції України (1991–1993 роки) національні Збройні сили розглядаються як фактор стримування і виключно як елемент забезпечення миру і спокою на власній території, окрім посягань на державний суверенітет, можуть використовуватись для участі в миротворчих операціях під егідою ООН.

 

Список використаних джерел:

1.       До парламентів і народів світу : звернення Верховної Ради України від 5 грудня 1991 року №  1927 – XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 8. – Ст. 45.

2.       Заява Верховної Ради України з приводу укладення Україною Угоди про співдружність незалежних держав від 20 грудня 1991 року № 2003–ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

3.       Про військові формування на Україні : постанова Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року № 1431–ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1 . rada.gov.ua

4.       Про додаткові заходи щодо забезпечення набуття Україною без’ядерного статусу : постанова Верховної Ради України від 9 квітня 1992 року № 2264–ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

5.       Про Заяву Президії Верховної Ради України про Договір про звичайні збройні сили в Європі 1990 року : постанова Президії Верховної Ради України від 22 листопада 1991 року № 1858 – XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1 . rada.gov.ua

6.       Про Заяву Президії Верховної Ради України щодо Збройних Сил України : постанова Президії Верховної Ради України від 22 листопада 1991 року №  1854 – XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http:// zakon 1 . rada.gov.ua

7.       Про Концепцію оборони та будівництва Збройних Сил України : постанова Верховної Ради України від 11 жовтня 1991 року № 1659 – XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1 . rada.gov.ua

8.       Про основні напрями зовнішньої політики України : постанова Верховної Ради України від 2 липня 1993 року № 3360- XII // Україна на міжнародній арені : зб. докум . і матер ., 1991–1995 роки. Кн. 1. / [упор. : В.В.  Будяков та ін. ; редкол .: Г.Й. Удовенко ( відп . ред.) та ін.]. – К.: Юрінком Інтер , 1998. – С. 37–53.

9.       Про підпорядкування Україні внутрішніх військ, що дислокуються на її території : указ Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1465– XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

10.   Про підпорядкування Україні прикордонних військ, що дислокуються на її території : указ Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1464– XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

11.   Про порядок передислокації військових формувань, військово-навчальних закладів на території України та за її межами : розпорядження Голови Верховної Ради України від 7 вересня 1991 року № 1501 – XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

12.   Про ратифікацію Договору про звичайні збройні сили в Європі та Угоди про принципи і порядок його виконання : постанова Верховної Ради України від 1 липня 1992 року № 2526–ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

13.   Протокол до Договору між СРСР і США про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь від 23 травня 1992 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua