К.політ.н. Ярошко О.З.

м. Київ, Україна

СОЦІОГУМАНІТАРНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ ПОЗИЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (1991–1993)

Діяльність держави, її уповноважених установ, організацій та їх посадових осіб щодо забезпечення прав та інтересів громадян, їх об’єднань є важливим напрямом її міжнародної активності.

Метою цього дослідження є висвітлення соціогуманітарних аспектів міжнародної позиції Української держави від початку її міжнародного визнання до формалізації засад зовнішньополітичного курсу.

Соціогуманітарні аспекти зовнішньої політики України перебували на етапі їх легітимації, зокрема в галузі прав людини Україна визнає зобов’язання щодо забезпечення прав і свобод людини, зокрема щодо дотримання норм Загальної декларації прав людини, Міжнародних пактів про права людини, готовність приєднатися до європейських інституцій з прав людини, в тому числі до Європейської конвенції з прав людини [2–3; 10]. У своїй зовнішній політиці Україна обстоює підхід, що дотримання прав людини не є внутрішньою справою окремих держав, спираючись на загальнолюдські цінності, засуджує практику подвійних стандартів у міжнародних відносинах [8, с. 39–40].

Важливе значення Україна приділяє національним меншинам, суттєва роль відводиться міждержавному співробітництву в галузі національних меншин [3; 6; 8, с. 39; 9]. Україна відкидає будь-які закиди щодо порушення прав національних меншин на її території, зокрема російської, що так активно експлуатується в зовнішньополітичній діяльності РФ [5; 7; 11].

Серед соціогуманітарних пріоритетів зовнішньої політики – підтримання контактів із представниками української діаспори, яких налічується від 10 до 20 млн. осіб [1; 4], вжиття заходів щодо збереження національної самобутності зарубіжних українців, подання їм допомоги згідно з міжнародним правом [8, с. 38–39]. Важливий напрям зовнішньої політики України – захист прав українців у державах, що утворилися на геополітичному просторі колишнього СРСР [8, с. 38–39].

Україна надає важливого значення співробітництву з розвинутими та іншими країнами світу щодо сприяння розвиткові національної науки, культури, освіти та інтелектуального потенціалу [8, с. 50]. Україна застосовує універсальні, регіональні та двосторонні механізми щодо вирішення глобальних проблем сучасності, зокрема щодо охорони навколишнього середовища, роззброєння, ліквідації неписьменності та недорозвиненості, охорони здоров’я, стихійних лих, допомоги біженцям, регулюванню міграційних процесів, боротьбі з наркоманією, злочинністю, тероризмом тощо [3; 8, с. 50–51]. Один із напрямів зовнішньополітичної діяльності в контексті вирішення глобальних проблем сучасності – залучення міжнародної допомоги для подолання та мінімізації наслідків аварії на ЧАЕС як катастрофи планетарного характеру [5; 8, c . 51].

Таким чином, міжнародна позиція Української держави щодо ключових соціогуманітарних напрямів – забезпечення прав людини, зв’язки з представниками діаспори, співробітництво щодо забезпечення прав національних меншин, розвиток національної культури, освіти, науки, вирішення глобальних проблем сучасності – випливає із особливостей та потреб українського державо- і націєтворення та процесу демократизації суспільства.  

Список використаних джерел:

1. Географія світового українства [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://diaspora.ukrinform.com/gsu-1.shtml

2. Декларація про створення Парламентської Асамблеї Чорноморського Економічного Співробітництва від 26 лютого 1993 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

3. До парламентів і народів світу : звернення Верховної Ради України від 5 грудня 1991 року №  1927 – XII //   Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 8. – Ст. 45.

4. Лозинський А. Українська діаспора. Аналіз поточної ситуації / Аскольд Лозинський [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://diaspora.iatp.org.ua/0europerussia2345.htm

5. Про Заяву Верховної Ради України «Про створення зони, вільної від ядерної зброї, в районі Чорного моря і оголошення Чорноморського басейну зоною миру» : постанова Президії Верховної Ради України від 30 квітня 1992 року № 2306–ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

6. Про Заяву Верховної Ради України стосовно рішень Верховної Ради Росії з питання про Крим від 3 червня 1992 року № 2399–ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http:// zakon 1.rada.gov.ua

7. Про звернення Верховної Ради України до Північно-Атлантичної Асамблеї (ПАА) : постанова Верховної Ради України від 3 червня 1992 року № 2403–ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

8. Про основні напрями зовнішньої політики України : постанова Верховної Ради України від 2 липня 1993 року № 3360 – XII // Україна на міжнародній арені : зб. докум . і матер ., 1991–1995 роки. Кн. 1. / [упор. : В.В.  Будяков та ін. ; редкол .: Г.Й. Удовенко  ( відп . ред.) та ін.]. – К.: Юрінком Інтер , 1998. – С. 37–53.

9. Про ратифікацію Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав : постанова Верховної Ради України від 10 грудня 1991 року № 1958–ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

10. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon 1.rada.gov.ua

11. Recktenwald M. Russia and Russian Diasporas in the New Abroad [ Electronic resourse ] / M.  Recktenwald . – Режим доступу: http://www2.hawaii.edu/~fredr/diaspora.htm