К.філол.н. Яценко А.М., Синичич Г.В.

Львівський національний університет імені І. Франка, Україна

ГОЛОДОМОР В УКРАЇНІ 1932–1933 РОКІВ – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

 

До 1980-х років XX століття проблему голодомору в Україні 1932 - 1933 років дослідники окреслювали дефініцією “біла пляма”. Такий стан пов’язаний з інформаційною закритістю суспільства, відсутністю гласності, демократії. Ці засади не були властиві тоталітарній епосі. Актуальність теми голодомору як невід’ємного компонента української і світової історії очевидна.

У цій статті виокремлено найголовніші аспекти проблеми голоду в Україні. Серед них такі: національно-соціальний, демографічний, мовно-концептуальний, інформаційний.

Національно-соціальний аспект. Наслідком голодомору в Україні 1932 - 1933 років стала ліквідація “куркулів”, які були елітою української нації, а отже, й ліквідація селянства, в якому бачили дрібнобуржуазний клас, основу армії національного руху. Знищити селян – означало знищити всю українську націю. Комуністичний режим продукував певну етнополітику, скеровану на винищення української нації як матеріалу, непридатного для побудови радянської держави. Беззаперечне існування такої особливої етнополітики доводить той факт, що від голоду найбільше постраждала Україна, а також такі регіони, заселені українцями, як Кубань, Середнє Поволжя. Отже, голодомор 1932 - 1933 років не був спричинений стихійними лихами. Навпаки, його треба назвати запланованою акцією, націленою на працьовитого українського селянина. Звідси випливає те, що елементом національної політики Й. Сталіна щодо України є штучність організованого голоду 30-х років або ж, як зазначають дослідники, “зловмисна штучність”.

Таким чином, етнополітику Радянського Союзу в особі Й. Сталіна щодо України можна назвати особливою, спрямованою на знищення української нації з її культурними, економічними, політичними надбаннями. А це –геноцид.

Багато дослідників голодомору в Україні 1932 - 1933 років, серед яких, наприклад, Р. Конквест, Дж. Мейс, В. Гришко, називають українську проблему 30-х років лексемою “голокост”. Вони проводять паралелі між народовбивством, вчиненим німецько-гітлерівським режимом проти євреїв під час Другої світової війни, і народовбивством, здійсненим радянською верхівкою проти України. Звичайно, ми не можемо цілковито порівнювати ці трагедії як однакові, оскільки відбувалися за різних умов.

До того ж про “голокост” переважно говорять тоді, коли йдеться про свідомі, заплановані акції народовбивтва заради окремих цілей певної ідеології. Саме в такому розумінні лексеми “голокост” згадані вище дослідники називають нею дії радянської верхівки, які призвели до штучного голоду, до антиукраїнського терору.

З проаналізованих документів випливає, що голодомор в Україні 1932 - 1933 років був геноцидом. Виходимо з резолюції № 46 Генеральної асамблеї ООН, яка визначає, що дії цього злочину спрямовані на часткове або повне знищення певної національної, расової, релігійної або етнічної групи. Йдеться про створення спеціальних умов, які призвели до тотального винищення цілого народу як національної одиниці. Відповідно до цього визначення й до досліджень багатьох згаданих дослідників голодомору в Україні 1932 - 1933 років, не залишається ніяких сумнівів щодо того, аби назвати політику Радянського Союзу геноцидом українського народу.

Демографічний аспект. Голодомор 1932 - 1933 років – український не тільки за географією, національною спрямованістю, але й за кількістю жертв. Спектр думок про демографічні наслідки голоду досить широкий. Учені, журналісти наголошують, що діапазон втрат становить від 3 до 15 млн. осіб. Найчастіше в науковій літературі натрапляємо на цифру, яка дорівнює 4,8 млн. Ясно одне, що й українські, й закордонні дослідники сьогодні одностайні в тому, що кількість жертв визначається мільйонами.

Питання про кількість постраждалих від голоду в Україні 1932 - 1933 років остаточно не розв’язане. На початку голодомору реєстратори записували інформацію у вигляді пронумерованих актів, які містили відомості про ініціали померлого, про його стать, вік, національність, професію, про дату, причину, місце смерті. Зрозуміло, що такі дані не збереглися. Звідси й випливає проблема назвати точну кількість жертв голоду в Україні 30-х років.

Мовно-концептуальний аспект. За допомогою мовно-концептуального аналізу виявлено, що голодомор 1932 - 1933 років актуалізував концепт голод , розширив його семантичне поле. Однією з лексичних особливостей текстів про голодомор 1932 - 1933 років є поява відповідних неологізмів, термінів, абревіатур.

Інформаційний аспект. Один з найважливіших аспектів, оскільки пов’язаний з поінформованістю щодо окресленої проблематики. Велику роль у правдивому, об’єктивному висвітленні подій упродовж 1932–1937 років відіграв львівський щоденник “Діло”, який активно передруковував статті про голодомор з іноземної преси .

Важливо згадати, що вперше в 2002 році Президент України Леонід Кучма виголосив Звернення до українського народу в зв’язку з Днем пам’яті жертв голодомору та політичних репресій, який відзначаємо в четверту суботу листопада. За часів Віктора Ющенка ще більше уваги присвячено вивченню цієї жахливої сторінки української історії. Але сьогодні знову звучать невмотивовані думки, які заперечують факт голодомору як геноциду, що надзвичайно важливо для України в XXI столітті. Зміна влади не повинна впливати на очевидні факти української історії.